"Чом іржеш, мій коню-друже,
Не гребеш копитом пил,
Шию хилиш, мов недужий,
Не гризеш своїх вудил?
Чи тебе я не шкодую,
Чистим зерном не годую?
Чи то збруя не ясна?
Чи повіддя не шовкове,
Не сріблянії підкови,
Не червлені стремена?"
Відмовляє кінь печальний:
"Посмутнів я недарма,
Чую, чую тупіт дальній,
Стріли мчать, звучить ...