Кінь
Кінь
"Чом іржеш, мій коню-друже,<br /> Не гребеш копитом пил,<br /> Шию хилиш, мов недужий,<br /> Не гризеш своїх вудил?<br /> Чи тебе я не шкодую,<br /> Чистим зерном не годую?<br /> Чи то збруя не ясна?<br /> Чи повіддя не шовкове,<br /> Не сріблянії підкови,<br /> Не червлені стремена?"
Відмовляє кінь печальний:<br /> "Посмутнів я недарма,<br /> Чую, чую тупіт дальній,<br /> Стріли мчать, звучить сурма!<br /> Тим іржу я, що на волі<br /> Не гуляти довгі дні,<br /> Злотом збруї в чистім полі<br /> Не пишатися мені!<br /> Що враги-злочинці люті<br /> Злоту збрую заберуть,<br /> І підкови, сріблом куті,<br /> З ніг легких моїх здеруть;<br /> Смутно з думоньки тієї,<br /> Що помчу я під врагом,<br /> Вкритий шкірою твоєю,<br /> А не пишним чепраком".
1832