— Який саме, друже?
— Коли не помиляюся, ми погодились, що план злочину розробляв Жорж Коно. Це приводить нас до сміховинного висновку, що Рено планував своє власне^вбивство!
— Так, мій друже, — спокійно промовив Пуаро. — Це саме те, що він насправді зробив!
ЕРКЮЛЬ ПУАРО АНАЛІЗУЄ
Пуаро почав свою розповідь спокійним, урівноваженим голосом:
— Вам, любий друже, здається дивним, що людина планує свою власну смерть, чи не так? Настільки дивним, що ви радше відкидаєте правду, як фантастичну вигадку, і намагаєтесь знайти пояснення незрозумілого у вигаданій історії, яка насправді не має нічого спільного з дійсністю. Так, пан Рено розробив план власної смерті, та є одна деталь, яку ви можливо, не помітили, він не збирався вмирати.
Я захитав головою, нічого не розуміючи.
— Насправді все це дуже просто, — лагідним голосом вів далі Пуаро. — Для злочину, який збирався вчинити пан Рено, вбивство було не обов'язкове, та необхідно було мати труп. Давайте пригадаємо події, які тепер ми спостерігатимемо під іншим кутом зору… Жорж Коно ховається від правосуддя в Канаді. Там під чужим ім'ям він одружується, багатіє в Південній Америці, та ностальгія не дає йому спокою. Його весь час тягне додому Минає двадцять років. Зовнішність його значно змінилася. Крім того, він тепер займає таке становище в суспільстві, що малоймовірно, аби хтось розгледів у ньому злочинця, котрого правосуддя розшукує вже багато років. Він вважає повернення справою цілком безпечною. Оселяється в Англії, але має намір влітку жити у Франції. Зла доля приводить його до Мерлінвіля, де жила єдина у Франції людина, котра може впізнати його. А для пані Добрей він — золота жила. Рено безпомічний, безпорадний, цілковито опинився в її руках. До всього цього додається ще й те, що Жак Рено закохується в красуню Марту й наперекір батькам вирішує побратися з нею. Пан Рено прагне будь-якою ціною не допустити шлюбу сина з дочкою лиховісної пані Берольді. Жак нічого не знає про минуле батька, та пані Рено воно добре відоме. Вона жінка з твердим характером і пристрасно віддана чоловікові. Вдвох вони радяться. Рено бачить лише один вихід з цього становища — смерть! Для всіх він повинен померти. Насправді ж він бачив такий вихід: виїхати в якусь далеку країну і почати там нове життя під вигаданим ім'ям. А пані Рено через де який час зігравши свою роль удовиці, перебереться до нього. Тому необхідно, щоб грошима розпоряджалася вона. Ось чому й складається новий заповіт. Не знаю, де вони спочатку думали взяти необхідний для цього спектаклю труп. Можливо, вирішили придбати один із тих скелетів, по яких художники вивчають анатомію, та інсценувати пожежу, чи зробити щось подібне. Та задовго до того, як остаточно визріли їхні плани, трапилася подія, що зіграла їм на руку. До їхнього саду заблукав хамуватий волоцюга. Виникає сварка. І тут неждано волоцюга падає на землю і в приступі епілепсії вмирає. Рено з дружиною затягають тіло до сарайчика, усвідомлюючи, яка казкова нагода трапилася їм. Зовні волоцюга нічим не нагадує Рено, та він теж середнього віку, типовий француз. Цього теж досить!
Пуаро перевів віддих і вів далі:
— Уявляю, як вони сіли на лавочці, на достатній відстані від вілли, аби ніхто не почув їх, і обговорювали справи. План народився швидко: треба, щоб тіло впізнала лише пані Рено. Жака Рено і водія, котрий возив хазяїна протягом двох років, необхідно тимчасово усунути. Пан Рено вирішив вжити всіх заходів, аби ошукати найпричепливіших свідків. Мастерса відправили відпочивати, Жаку послали телеграму негайно вирушити в Буенос-Айрес. Поль Рено, безперечно, чув про мене, знав, що я немолодий і живу самітником. Тому й написав мені листа, закликаючи на допомогу, бо знав, що, коли я приїду і покажу листа, він справить належне враження на слідчого. І, певна річ, не помилився. З дружиною нарядили волоцюгу в костюм пана Рено, а його обірвані штани й піджак залишили біля дверей сарайчика, не наважуючись взяти додому. І потім, аби зробити розповідь пані Рено вірогіднішою, встромили йому в серце кинджал, зроблений з авіаційного дроту. Тієї ночі Рено мав спочатку зв'язати свою дружину і впхнути їй кляп у рот, а потім взяти лопату, викопати могилу в тому місці, де, як він знав, мали зробити ямку для гольфа. Необхідно, щоб тіло знайшли — у пані Добрей не повинно залишатися жодних сумнівів щодо смерті її колишнього коханця… Зробивши все це, Рено натягне на себе лахміття волоцюги, поплентається до залізничної станції і, ніким не помічений, сяде в потяг, що відходить за десять хвилин по півночі. Оскільки гадатимуть, що злочин було вчинено двома годинами пізніше, волоцюга не викличе підозри.
Я від здивування не міг слова вимовити.
— Тепер ви розумієте, чому його так дратував візит тієї дівчини, Белли? Кожна мить затримки була згубна для його плану… Нарешті він здихався її. Тепер — до роботи! Зумисно залишає парадні двері напівпрочиненими, аби потім подумали, що вбивці зайшли через двері, зв'язує дружину і затикає їй рота кляпом. Та на цей раз виправляє помилку, якої припустився двадцять два роки тому. Тоді слабкість вузлів кинула підозру на його спільницю. Але залишає дружину, по суті, з тією ж самою легендою, яку вигадав багато років перед тим. Ніч прохолодна — він накидає на плечі пальто, яке збирається потім кинути в могилу разом із трупом. Вилазить через вікно, розрівнює землю на клумбі і тим самим залишає найсильніший доказ проти себе. Прямує до безлюдного майданчика і починає копати. І тоді…
— Що тоді?
— І тоді, — похмуро сказав Пуаро, — правосуддя, від якого він так довго ховався, настигає його. Невідома рука встромлює йому ніж у спину… Тепер, Гастінгсе, розумієте, що я мав на думці, коли говорив про два злочини? Перший, який пан Рено у своїй безмежній самовпевненості просив нас розслідувати, можна вважати розв'язаним. Та за ним криється набагато глибша загадка. І розв'язати її буде важко, ой як важко! Розумієте, злочинець користувався лише тим, що приготував для своєї інсценізації пан Рено. Це свідчить про неабиякий розум убивці…
— Ви неперевершені, Пуаро! — сказав я захоплено. — Ніхто, крім вас, не здатен був би додуматися до цього.