— Згоден… Давайте…
Підписав султан, Зрікся…
"З'ЇЗД"
Будемо уповать.
З промови митрополита Атонія на з'їзді монархістів в Парижі 16ХІ 1922 р.
Смирись, гордий человек.
З промови Маркова тамтаки.
І Антоній був. І Марков був. І Трепов був.
І ще сорок сім чоловіка їх було…
120 монархічних організацій було представлено…
І зала для засідань була…
І богові помолилися…
Сіли.
— Ну?!
— Що "ну"?!
— Починайте, владико. Ви найстарші, з благодаттю, вимолені. Випричащані. Починайте.
— А мо' б, ви, Марков, почали? І ви ж, як той казав, неабихто. Починайте ви.
— Е, ні. Починайте ви, владико. Тут святе діло… Тут тільки бог… А я… Я лаявся, я матюкався… Благословляйте…
— Високі збори! Зібралися оце ми тут. Богові милосердному помолимося… Треба, значить, нам надалі… уповать… Будемо уповать… Це моя конкретна пропозиція в організаційній справі… Інших нема?
— Нема!
— Голосую! Хто за "уповать"?
— Одноголосно!
— Слово належиться Н. Є. Маркову!
— За цей рік, високі збори, проробили ми величезну роботу… Прохали про дозвіл зібратися в Чехословаччині. Не дозволили. Прохали в Німеччині. Не дозволили. Прохали в Польщі. Не дозволили. Прохали в Італії. Не дозволили. Прохали в Англії. Не дозволили. Оце зібралися… Велику працю проробили… Надалі в практичній роботі пропоную таку резолюцію: "Смирись, гордый человек".
— Хто проти?
— Ніхто… Ухвалюється…
— Чого ж ви плачете, Марков?
— Ех, ваше превосходительство! Хіба я колись так балакав… Як у Думі, пам'ятаю… Вийшов би оце: "Смирись!! Рас… Распрасмирись!.." А тепер…
"УСИПКА, УТЕЧКА, УСУШКА Й УТРУСКА"
(Теорія)
Чотири найулюбленіших слова на господарському фронті…
Чотири наймодніших слова нашої доби. І всі на "у"…
Було ще одно слово на "у", що так само хотіло було відогравати не меншу (якщо не більшу!) роль на економічнім фронті, але те слово своєчасно наткнулося на коліно, од якого (коліна) й вискочило за межі радянських республік.
Уркварт звалося те слово.
Решта "у" живе й далі, буйно й гойно квітне…
Квітнуть ті чотири "у", ростуть, як казкові богатирі, не днями й не часами, а хвилинами, ростуть і вниз, і вгору, й усіма сторонами, вкорінюючись і розгалужуючись, як тропічні ліани, силкуючись укрити весь фронт народного господарства…
І чіпкі їхні парости увивають і "торги", і "хози", і "проди", як хміль увивав колись Плюшкінів тин.
І коли оддалік дивишся на бази економічні, то видає, ніби замість баз тих бачиш самі оті "у"…
Що ж воно ото є ті знамениті "у"?
Розберемось.
УСИПКА. Походить од дієслова "сипаться". Характерна особливість усипки та, що ніколи вона не знаменує собою явища насипать, а завжди в пригоді стає, коли мова мовиться про висипать, хоч корінь скрізь і однаковий.
Усипка — речівник не живий, а розумовий, духовний… Вона дуже тонка штука і пролазить через найменші пори. Бували випадки, коли усипка проходила крізь залізо. Борошно або цукор, примірно, може "усипатися" з залізного або крицевого герметично залютованого посуду… Хоч здохни, а на покладений відсоток висиплеться…
Коли усипка, що називається, переборщить сама себе, то вона переходить тоді в засипку.
Це слово вже інше, його ніхто не любить. Не будемо й ми його чіпати.
Од себе тільки пошкодуємо, що останнього часу не дуже часто усипка в засипку переходить. ' Усипка любить сипкі речі.
УТЕЧКА. Від дієслова "тікать". І знову особливість, та ще яка особливість… Тікать — дієслово, що виключно стосується живих речей. А тут воно само собі зраджує і характеризує виключно неживі речі і до того ще й рідкі: олію, нафту, гас, бензин, спирт і т. ін. Почасти й сипкі.
Чи гадали ви колинебудь, щоб такі речі, як гас там, чи олія, чи жито, тікали?
Уявіть — тікають! Та як іще тікають… Конем не доженеш… Як вискочить, лиха личина, з якогонебудь складу та як двине на Благбаз, так не то що Госконтроль, собакашукач не наздожене…
Особливо прудкими ті речі стають на залізницях у вагонах.
Отак їде собі спокійна така та лагідна нафта якимнебудь переліском. Зирк у вікно — краєвид підходящий… Ростутьростуть у неї ноги, ростутьростуть. Потім як дремене — і нема.
До станції приїздить потяг — нема нафти: втекла.
Коли на якімнебудь складі утечка сильно вже розбунтується, то вона тоді переходить на людей: починають тікати завскладами, заввідділами і т. ін.
УСУШКА. Від дієслова "усихать". Усихають майже завжди найсухіші речі: мануфактура, шкіра, суха садовина, городина і т. ін. І тут особливість. Коли усушка ретельно береться за оті сухі речі й висмоктує з них останні соки, вогкі речі, як, приміром, завскладами (вісімдесят відсотків води), починають розбухати. Соки ті, що їх усушка бере в сухих речах, вона переносить на вогкі речі…
Коли усушка переходить у пошесть (бува й таке), тоді можуть усихати цілі галузі народного господарства, цілі країни, а розбухає тільки невеликий гурт населення.
УТРУСКА. Таке слово є. Що воно значить — чорт його знає. На наш погляд, досить було б і трьох перших. Очевидно, чи хтось когось, чи хтось щось утрушує. Чи щось само втрушується… Не знаю напевно. Якщо моя гадка вірна, то вона повинна закінчуваться, мабуть, трусом…
Що з тими словами робити?
Коли додержуватися теорії "клин клином", то, мабуть, ось що:
1) Трусонути.
2) Всипати так, щоб тяжкувато було не тільки щодо "утечки", а й "уходки".
3) Посадить на усушку.
Хоч це вже справа практиків. Я — теоретик.
ДРУЖНІ ПОРАДИ
Кожний чесний і порядний громадянин радянських республік не може байдуже поставитися до руїни народного господарства.
Кожний чесний і порядний громадянин повинен так чи інакше прикласти й своїх рук, свого досвіду до великої спільної справи відновлення нашого народного господарства.
Бо:
1) Добробут держави — це добробут кожного громадянина зокрема.
2) Добробут кожного окремого громадянина дає в сумі добробут цілої держави.
Бачите — справа ясна.
Братися тільки треба, братися гуртом, спільно, колективно, купою. "В гурті — сила".
Кожний щоб пройнявся бажанням допомогти — і все буде гаразд.
І тоді спільно, гуртом, колективно, купою чхнемо на всі Гааги, Генуї, Лозанни і т. д., і т. д. Це така ніби передмова була… Далі вже буде справжня мова.
Буде кілька порад, практичних порад, якто все робити, виходячи з зазначеної засади, що добробут кожного окремого громадянина дає в сумі і т. д. (див. вище).