З містка було віддано команду:
— Команді пити вино і обідати!
Матроси з похмурим виглядом випивали свою чарку і жували сухарі з консервами.
Тим часом почали вимальовуватися ворожі судна попереду правого траверза.
Після обіду було наказано поховати вбитих. Спотворені трупи давно вже зібрали на ют, розклали в два ряди і вкрили прапорами. Боцман Воєводін пішов по священика.
— Ну, боцмане, як я служитиму там, коли зараз стріляти почнуть? — плаксиво прогугнявив священик Паїсій, коли дізнався, нащо його запрошують нагору.
— Нічого, батюшко, не бійтеся.
— Ні вже, бога ради, облиш мене. Я краще внизу відправлю похорон. Заочно я, ну, як це,— вдвічі більше помолюся за них. А коли залишуся живий, то і в монастирі поминатиму їх.
— Та ви, батюшко, даремно турбуєтесь. Адже це до нас наші кораблі наближаються.
— Та невже? От воно що! В такому разі ходімо. Треба відправити похорон. Без цього не можна їх ховати. Адже вони, ну, як це.-т за віру православну вмерли.
На юті священик Паїсій, відправляючи нашвидкуруч похорон, підозріло поглядав на японські кораблі, що грізно оточували нас з трьох боків. Він, не знаючи своєї ескадри, ніяк не міг зрозуміти, що діється.
Скуйовджене руде волосся запломеніло на сонці, відтіняючи його зів'яле обличчя. Плутаючись, він бурмотів похоронні молитви. Чоловік з тридцять матросів, слухаючи священика, понуро поглядали то на противника, що наближався, то на своїх убитих товаришів. Серед трупів лежали відірвані руки й ноги, які невідомо кому належали. Хтось з комендорів приніс відірвану кисть чиєїсь руки і кинув її в загальну купу мерців. Біля їхнього узголов'я стояло відро з піском, щоб перед тим, як викинути трупи в море, поховати їх у землі. З кадила струмував синій димок, розносячи запах ладану. Здавалося, що разом з убитими відправляють похорон і по нас, живих, що дожидають вогняних вибухів.
Я пішов на шканці і приєднався до групи матросів.
Ворог продовжував оточувати нас своїм флотом, що складався з двадцяти семи бойових суден, не рахуючи міноносців. Серед них були й ті дванадцять броненосців і броненосних крейсерів, які представляли собою головні сили і з якими ми билися напередодні. Як ці кораблі, так і всі інші вражали нас своїм парадним виглядом. Ми не помічали на них ні знесених щогл, ні повалених труб, ні розбитих містків. Японці, розгромивши нашу 2-у ескадру, самі, мабуть, мало потерпіли. І тепер, як на огляд, вийшли вони в повному складі, стискаючи нас залізним кільцем смерті. Це був нечуваний тріумф одних і цілковите безсилля інших. Ми ще в дорозі знали, що нас розіб'ють, але навряд чи хто гадав, що розгром ескадри набере таких грандіозних розмірів. На нас, які випадково уціліли від учорашнього бою, найшло якесь заціпеніння. Пригнічена думка відмовлялася щось зрозуміти в цій події. Матроси, дошукуючись причин поразки, сперечалися між собою.
Один артилерійський квартирмейстер, розмахуючи руками, збуджено кричав:
— Хіба ми вчора не стріляли в японців? Ми розкидали в них майже всі бойові припаси. Наші погреби спорожніли. Як же так вийшло, що японські кораблі залишились непошкоджені?
На артилеристів усі дивилися злісно, ніби вони були винні в нашій біді, і дорікали:
— Ви, капЛоухі чорти, стріляли і по щитах при Мадагаскарі. Бухали чотири дні. А яка користь? Витягли з води свій щит, а на ньому жодної подряпини.
Старший боцман, кондуктор Саєм, пояснив це інакше:
— Як видно з усього, братці, ми вчора билися з англійською ескадрою. А японці тим часом ховалися за островом Цусіма. І тільки сьогодні з'явилися перед нами.
— Найпевніше, так воно й було,— підтакнув артилерійський квартирмейстер.— Я сам бачив, як тонув чотиритрубний корабель. А у японців, як розказують офіцери, таких не було. Значить, з англійцями билися.
Кочегар Бакланов поплескав по плечу артилерійського квартирмейстера і спитав:
— Послухай, друже, ти добре пам'ятаєш, чим заряджали гармати? Може, замість снарядів, ви вкладали в них гумові шари?
— Іди ти під три чорти! — розсердився артилерист. Гальванер Штарєв, зітхнувши, промовив:
— Так, виходить, начебто ми тільки салютували японцям. Хтось із матросів прохрипів озлоблено:
— Петербурзькі верховоди нас навмисне послали на забій.
Я дивився на японський флот і думав, що ми могли протиставити йому? Жалюгідні рештки розбитої ескадри: "Николай Ь, корабель із застарілою артилерією, яка стріляє димним порохом, нездатний навіть докинути своїх снарядів до противника; "Орел", найновіший, але весь побитий, перетворений на руїни, та ще з великою втратою найпотрібні-ших у бою людей; два броненосці берегової оборони — "Апраксин" і "Сенявин", кожен по чотири тисячі п'ятсот тонн водотоннажністю, такі два броненосці, для яких досить одного хорошого крейсера, щоб знищити їх; нарешті, крейсер 2-го рангу "Изумруд", небезпечний тільки для міноносця, але не для великого судна. П'ять кораблів проти всього японського флоту — це була величезна нерівність сил.
Що станеться у нас, коли вступимо в бій! Як тільки почнуть обрушуватися на наш броненосець удари важких снарядів, то від самого тільки стрясіння корпуса вилетять усі втулки та клинки з пробоїн, розпадуться щити, які прикривають їх, а від осколків загоряться парусинові пластирі. Нам не витримати й десяти хвилин бою. "Орел" може перевернутися раптово. Але хай навіть заздалегідь скомандують: "Рятуватися!"— щоб піднятися знизу нагору по стрем'янках і штормтрапах, потрібно багато часу, а його не буде, коли гинутиме корабель. Майже весь екіпаж лишиться в залізній западні. У нас не уціліло жодної шлюпки, жодного парового катера. Більшість койок, рятувальних кругів і коркових поясів обгоріла і їх викинули за борт. Тих, хто вмів плавати, було в команді не більш третини, інші ж і хвилини не зможуть протриматись на воді, хоч дехто прослужив у флоті по сім років. Начальство, зайняте парадами і зовнішнім блиском, не подбало заздалегідь про те, щоб навчити своїх підлеглих такої простої справи, як плавання, хоч і знало, що багато з них потрапили у флот з центральних губерній і бачили до служби воду тільки в колодязях.
Пролунала бойова тривога. Матроси здригнулися, але на якийсь час лишилися на місці, ніби не повірили своїм вухам. Потім повільно й неохоче, бліді, почали розходитися за бойовим розписом.