Священик упустив кадило і вмить утік вниз. Кінчати обряд не було часу. Покійників, над якими не встигли відправити похорону, почали швидко викидати за борт, як викидали перед цим непотрібний мотлох з корабля.
Я і далі стояв, немов скам'янілий. Невже настав кінець? Весь наш довгий і важкий перехід був похоронною процесією. Вчора перед нашими очима броненосці, мов чорні труни, спускалися в хистку могилу. Сьогодні надійшла наша черга. Через кілька хвилин зникне для мене назавжди і ласкава блакить неба, і сяйво пекучого сонця, і блиск водної гладіні, і все, все.
"Почалось!.." — охнув кожний про себе, коли пролунали перші удари ворожих гармат.
Я пішов до найближчого люка, відчуваючи в собі непомірний тягар. А коли почав спускатися по стрем'янці вниз, то почув крики, які змусили мене вернутися назад.
На кораблі щось сталося.
ТЯЖКИЙ РОЗДІЛ
Під час бою 14 травня японці намагалися насамперед знищити наші кращі броненосці і мало звертали уваги на "Николая І". По ньому стріляли немовби між іншим. І все ж він з самого початку бою дістав від двох снарядів велику пробоїну під лівою носовою шестидюймовою гарматою. Ця пробоїна, що була одним краєм нижче ватерлінії, завдавала багато клопоту: скільки не залатували її койками і чемоданами, вода все прибувала і залила підшкіперське відділення. Пізніше влучило ще кілька снарядів. Вийшла із ладу одна дванадцятидюймова гармата. Були пробиті осколками мінні й парові катери і пошкоджені шлюпки, крім шестірки і однієї двійки. Трохи потерпів і особовий склад: знайшли вбитими лейтенанта Мірбаха і кількох нижніх чинів, вибули із строю командир судна, капітан 1-го рангу Смирнов, і чоловік двадцять матросів.
"Николай" стріляв досить влучно, коли відстань до ворожих кораблів не перевищувала далекобійності його гармат. Для своєї застарілої артилерії він користувався димним порохом, і це гальмувало справу. Після кількох пострілів броненосець оповивали хмари свого ж диму. Противник ставав невидимим. Гармати замовкали, поки не розсіювався дим. Однак і за таких умов "Николай" встиг розстріляти тисячу чотириста п'ятдесят шість снарядів тільки великого і середнього калібру. Його погреби з бойовими припасами так само спорожніли, як і на інших наших кораблях.
Контр-адмірал Небогатов командував не тільки своїм загоном, але й узяв на себе, коли вибув із строю поранений командир Смирнов, управління судв*ом. В білому кітелі, що щільно облягав його розповніле тіло, в незвичдйно широких чорних штанях, він схожий був скоріше на добродушного купця, ніж на військову людину. Але разом з тим усі офіцери почували над собою його владу, і ніхто з них не посмів би не виконати того чи іншого його наказу. В бою він подавав приклад іншим своєю хоробрістю і часто виходив з бойової рубки на місток, щоб краще роздивитися, що діється навкруги. Непоганий моряк, академік, він не міг не розуміти, що кампанія наша програна, однак нічим не видавав свого хвилювання. Його обличчя, одутле, ніби розпухле, з сивою загостреною бородою, із запудреними плямами екземи, було зовні спокійне. Тільки зрідка здригався в руках морський бінокль, приставлений до великих, трошки банькатих очей.
Адмірал скаржився своїм штабним:
— Я не дістаю жодного розпорядження від командуючого ескадрою. І не знаю, чи живий він. По старшинству його мав би заступити адмірал Фелькерзам. Але, може, і цей загинув разом з броненосцем "Ослябя"? Така необізнаність зв'язує мене по руках і по ногах. Хто ж все-таки командує ескадрою?
— Не виключено, ваше превосходительство, що ескадрою командує якийсь мічман,— сказав флаг-капітан Кросе, сіпаючи за своєю постійною звичкою недбало обвислі вуса.
Небогатое вів далі:
— Ми немовби попали в зачароване коло. Тупцюємо в ньому і ніяк не можемо вийти з протоки. Скоро вечір. Якщо нас застане тут ніч, то дуже погано буде від мінних атак.
І, прийнявши рішення, розпорядився:
— Підняти сигнал: "Курс норд-ост 23°".
Наказ, як ми знаємо, негайно передали сигнальники. За ними стежив молодший флаг-офіцер, лейтенант Сєверін, худе і безвусе обличчя якого виражало старанність затурканого морського чиновника. Як людина точна, він почекав на містку кілька хвилин, а потім, ввійшовши в бойову рубку, доповів:
— Ваше превосходительство, сигнал повторили тільки судна нашого загону. Але, очевидно, зрозуміли сигнал і передні мателоти — "Бородино" і "Орел". Вони теж починають схилятися на північ.
В цей час, помітивши щось, швидко вискочив з бойової рубки старший флаг-офіцер, лейтенант Сергеев, але незабаром повернувся назад. Рудий, рум'яний, запливаючий жирком, він кинув на адмірала блукаючий погляд і відчеканив:
— Щойно пройшов по борту один з наших міноносців. На жаль, напису на ньому я не встиг прочитати. З нього передали голосом, що адмірал Рожественський наказав вам іти у Владивосток.
Небогатов, вислухавши, кивнув сивою головою.
— От і добре. Значить, я правильно розпорядився про сигнал. Тепер принаймні з'ясувалося, що я можу розпоряджатися.
Не втрачав він самовладання і вночі, коли почалися мінні атаки. Був випадок, коли випущена ворогом міна йшла на "Николая". У всіх, хто був у рубці, завмерло серце. Небогатов сам скомандував, голосно викрикнувши:
— Право на борті
Броненосець круто повернув ліворуч, лишаючи міну за кормою. Адмірал, оглядаючись на хвостові кораблі, обурювався:
— Чому вони так несамовито світять прожекторами? Адже цим самим вони виказують своє місцеперебування і звертають на себе увагу ворожих міноносців. В таку темну ніч дуже легко сховатися від противника. Ви подивіться, за два кабельтових ледве можна розглядіти судно.
Але яким чином заборонити суднам другого загону користуватися бойовими ліхтарями? Бездротовий телеграф на "Николае" зіпсувався, а давати будь-які розпорядження світловим семафором було неможливо, щоб не виказати себе. Хотілося швидше сховатися від міноносців. Небогатов навіть заборонив стріляти по них, щоб спалахами артилерійського вогню не привертати їхньої уваги. Він цілком поклався на пильність "Изумруда", що з успіхом відганяв противника.
Досадно було, що при броненосцях був лише один крейсер, і побоювалися за долю "Сысоя Великого", "Наварина" й "Нахимова". Вночі без вогнів вони не звикли триматися один за одним, а тому могли відстати. Крім того, і досі було невідомо, наскільки благополучно вдалося їм відбитись од мінних атак. Можливо, якийсь корабель уже давно пішов на дно.