Він був без куртки, в самій нічній сорочці. Кожного разу, коли я не бачив на його плечах срібних погонів, він ставав мені ближчий і рідніший. Я розповів йому, як матроси лають свого командуючого. Васильєв, вислухавши мене, заговорив збуджено:
— Це погано, що він ні в кого не зумів завоювати до себе довір'я і серед офіцерів не користується авторитетом. Сам винен. Адже кожен, хто остаточно не з'їхав з глузду від наших дурних порядків, не може не бачити всіх його промахів. Почати з того, як організована ескадра. Сили наші розподілені на загони неправильно. "Ослябя", що має неповний броньовий захист, по суті, скоріше підходить до типу броненосних крейсерів. Чому б йому не очолити загін з таких крейсерів, як "Олег", "Аврора" і "Светлана"? Всі ці судна, маючи хід у вісімнадцять-дев'ятна-дцять вузлів, могли б дати нам більше користі. А командуючий зв'язав їх із старими крейсерами "Дмитрий Донской" і "Владимир Мономах", таким чином знецінивши їхню бойову роль. Тим часом два останні, маючи броньовий захист, повинні б бути в одній колоні з тихохідними броненосцями — "Сысой Великий", "Наварин", "Апраксин", "Сенявин", "Ушаков", "Нахимов" з "Николаем І" на чолі. Така колона могла б розвинути хід до дванадцяти-трииадцяти вузлів.
Розмовляючи зі мною, Васильєв то нервово згортав у трубку клейон-чатий зошит, то знов його розгортав.
— При ескадрі залишилось, крім двох буксирів, ще чотири транспорти: "Анадырь", "Иртыш", "Корея" та плавуча майстерня "Камчатка". Присутність їхня в ескадрі давала підставу гадати, що ми підемо навколо Японії. Тоді без них важко було б обійтися: можливо, в дорозі ще раз довелося б довантажитись. А тепер навіщо вони нам потрібні, коли ми обрали для себе Корейську протоку? Чи не думає адмірал вантажитись під час бою? "Камчатка" корисне судно в поході, але не в бою. Адмірал тягне її за собою. Навіщо? Очевидно, гадає з допомогою цієї майстерні ремонтуватись після битви. Але для цього треба бути певним, що в неї не попаде жодний снаряд. Вона має ходу не більше десяти вузлів. Ще гірше стоїть справа з "Кореей". На ній е вантаж — вугілля і заправлені міни загородження. Який жах може статись, коли в неї вдало попаде снаряд! Вона небезпечна і для інших наших суден. Всі ці чотири транспорти приречені на смерть. Під час битви для їхньої охорони призначені крейсери. Таким чином, ми ослаблюємо свою ескадру, на шістдесят дві гармати — шести— і п'ятидюймові! Чим пояснити таке,, розпорядження командуючого — тупоумством чи зарозумілістю! Адже слабосилим порівняно з ворогом потрібна кожна бойова одиниця. Чув я від штабних, що у Владивостоку нема для нас потрібних матеріалів і. запасів. Все це ми повинні привезти з собою. Дуже добре! Але як це виконати? Для нас буде величезним щастям, коли половина ескадри прорветься туди, А тут ще хочуть, щоб ми і— транспорти приставили у Владивосток. Та за кого вважають наші японців? Адже не з зулусами, ми маємо справу. Час відмовитися від думки, що вони—макаки. А от ми справді виявили себе як "кое-каки". А коли вже ці транспорти такі потрібні у Владивостоку, то чому б їм не призначити рандеву?
— Не додумався його превосходительство,— відповів я на поставлене запитання.— Тут з трикопійчаною логікою можна зрозуміти, наскільки пі транспорти зв'яжуть нашу ескадру. Якби який-небудь боксер перед боєм навішав на себе чемодани з білизною або провізією, то це здалося б усім найдикішим безглуздям. Йому довелося б і свої чемодани підтримувати, і битись. Напевне можна сказати, що він буде розбитий. А ми, захопивши з собою транспорти, уподібнились саме такому боксерові.
— Адмірал багато до чого не додумався,— підхопив Васильєв.— Ви погляньте, як построена зараз наша ескадра. Бойові судна ідуть двома кільватерними колонами. Між ними тримаються транспорти й міноносці. Щодо розвідки ми нічого не організовуємо. На наших кораблях горять вогні. Ми перебуваємо майже біля самих берегів Японії. Ніч темна. Такий похідний порядок — найзручніший для ворожих міноносців. Ви тільки уявіть собі, що може статись, коли в даний момент японці поведуть проти нас мінну атаку? Нехай тільки два міноносці їхні прорвуться в середину нашої ескадри — і от вам катастрофа. Вони цілком безкарно можуть топити наші кораблі. А ми навіть не будемо мати змоги відбивати атаку, бо нам довелося б стріляти один в одного.
Я сказав:
і— Це для кожного матроса зрозуміло.
— Але от для Рожественського не зрозуміло. А будь-яких порад або думок з боку молодших флагманів і командирів суден він не визнає. Він усіх їх вважає за баранів, а самого себе — за генія. Адже тільки те, що наші броненосці так перевантажені вугіллям і запасами, він повинен би піти під суд. Броненосець "Орел" має тисячу сімсот тонн перевантаження. Самої зайвої води нами взято триста п'ятдесят тонн. Для чого? Щоб зменшити непотопленність судна, так? До багатьох своїх дурощів вій додав ще одну, скерувавши ескадру через Корейську протоку..
Васильєв підняв праву руку і, потрясаючи передо мною зошитом, ніби я в усьому був винний, додав:
— На жаль, за всю цю злочинну авантюру розплачуватимуться не самі тільки адмірали, а всі ми, весь наш народ. Якщо тільки японці не угроблять нас з вами передчасно, ви побачите, що буде,— з якою фатальністю розкриються всі недоліки російського флоту. А втім, к чорту всі ці міркування! В даних умовах ми з вами все одно нічого не можемо змінити. 1
Кинувши зошит у чемодан, Васильєв схилив голову над столиком і замислився. Стомлені очі довго дивилися в куток каюти, на обличчі відбилися досада і біль. Здавалось, він забув про мою присутність.
Хтось пробіг по офіцерському коридору, гупаючи чобітьми.
— Знаєте що,— порушив я мовчанку,— ця війна дуже нагадує невдалу Кримську кампанію. Там з ескадри довелося зняти все устаткування, гармати і, нарешті, людей для оборони фортеці. Потім спустошену ескадру змушені були потопити біля входу в гавань. Те саме сталося і в Порт-Артурі: так само зняли з ескадри гармати і весь особовий склад, так само без бою потопили свої кораблі.
Васильєв, підвівши голову, раптом пожвавішав:
— Саме так. Я думаю, що і в громадських настроях історія повториться. Потрібна була Кримська кампанія, щоб всі зрозуміли — так більше жити не можна. Росія з її, за висловом Герцена, хрещеною власністю зайшла в безвихідне становище. Тоді краща частина суспільства захвилювалась. Почались селянські повстання. Закінчилося це визволенням селян від кріпацтва. Те саме буде і після цієї війни, особливо після розгрому нашої ескадри, на яку тепер покладають всі надії. Всі зрозуміють, куди завели нас наші бездарні правителі. Революція неминуча. Вона вже почалася...