ПРИМІТКИ
КНИГА ПЕРША
Елегія 1
1. Згорточку скромний.. — Антична книга мала вигляд сувою; його вкладали в пергаментну скриньку, пофарбовану в червоний колір із соку вакцинії; зворотний бік сувою змазували запашним кедровим маслом, що оберігало від черв'яків; краї сувою ("чоло"} вигладжували пемзою і забарвлювали темним; кінці (^ргжки") палички, на яку намотували сувій, оздоблювалися слоновою кісткою. Звернення до своєї книжки — традиційний в античній літературі мотив (наприклад, у Го-рація, "Послання", І, 20).
7. Мінгй — кіновар, цинобра.
16. Вірша стопа. — Гра слів: стопа у віршуванні й стопа персоніфікованої книжки.
[285]
30. Цезар — імператор Авґуст.
70. Пагорб, де Цезаря дім. — Палатин, один із семи римських пагорбів, де був палац Авґуста, храми Аполлона, Юпітера й інших богів.
83. Катарея — мис на острові Евбея, де при поверненні з Трої був розбитий бурею грецький (аргоський) флот.
111. Трьох — принишклих побачиш— — Тобто три книги "Мистецтва кохання", що звели зі світу їхнього автора, як Едіп — свого батька Лаїя; Телегон, син Кірки, — свого батька Улісса.
117. Про перевтілення., книги.. — Йдеться про "Метаморфози".
Елегія 2
5-10. Наводяться приклади з "Іліади" (Венера — захисниця тевкрів, тобто троянців), "Енещи" (донька Сатурна — Юнона) та "Одіссеї".
49. Після дев'ятого... — У давнину саме десятий, а не дев'ятий вал, як у нові часи, вважався найнебезпечнішим.
79— Александрове місто — Александрія; Овідій там не бував, але подорожував до Атен та до міст Малої Азії.
104. Всім Цезарям.. — Тобто тим, кого Авґуст усиновив: онукам Гаю і Луцілію, пасинкові Тіберію з його племінником і прийомним сином Германіком та сином Друзом.
Елегія З
Елегія, відома під назвою "Остання ніч у Римі", є чи не найяскравішим зразком спогаду, коли минуле вимальовується в уяві в усіх його подробицях Елегію також переклав І. Франка
19.Донька — Перілла, що супроводжувала свого чоловіка в його подорожі до Африки.
37. Мужу небесному.. — Авґустові.
43-45— Лари й Пенати — домашні божества, охоронці вогнища.
48. Німфа аркадська — Каллісто, дочка Лікаона, володаря Аркади, або Паррасії; стала Великою Ведмедицею на небі ("Метаморфози", II, 507).
55. Тричі ступав на поріг.. — Торкнутись порогу, виходячи з дому, стародавні вважали лихою прикметою.
66. Д_ дружбі тесепській.. — Дружба Тесея, легендарного афінсько-го героя, з володарем лапітів Пірітоєм була взірцем несхитної вірності: Тесей не відмовився спуститися зі своїм другом у підземне царство, в Ахеронт, щоб визволити Прозерпіну.
75. Меттій — Меттій Фуфетій, легендарний володар в Альбі; римський володар Тулл Гостілій, караючи Меттія за зраду, звелів, щоб його розірвали колісницями.
Елегія 4
1. Ведмедиці менальської сторож — Арктур, що в сузір'ї Волопаса; захід цієї зорі звістував осінні бурі.
8. Різьблені боги — Корабель часто прикрашали зображенням богів.
[286]
28. Хто вже зустрів свою смерть. — Останню свою ніч у Римі Овідій вважав "межею життя": supremum tempus (пор. "С", III, III, 54).
Елегія 5
21. Фокеєць — Пілад, син фокідського володаря Строфія; не покинув Ореста й тоді, коли за вбивство матері його переслідували месниці
Фурії
23. Ніс — супутник Енея, вірний друг Евріала; обоє, не покинувши один одного, загинули під час нічної вилазки в табір рутульців ("Ене-ща", кн. IX).
44. Божество — тут і далі (74, 84) — Авґуст.
59, 67. Дуліхій, Самос (рядок 67) — острови Егейського моря, володіння Улісса.
Елегія 6
І.Антімах — грецький поет і вчений з Колофона, що поблизу Кла-роса з храмом і оракулом Аполлона (поч. IV ст. до н. є.), відомий, зокрема, завдяки елегіям, що їх писав на смерть своєї обранки Ліди.
2. Коський співець — Філет (поч. III ст. до н. є.), представник елліністичної лірики.
27. Першої з римлянок — тобто Лівії, дружини Авґуста.
Елегія 7
2. Вакхова зелень. —Присвячений Вакхові плющ був нагородою та окрасою поетів.
13— Книги — тут: "Метаморфози"; існували в копіях, тому знищити
їх Овідій вже не міг.
17. Фестіада — дочка Фестія, Алтея; коли її син Мелеагр убив при суперечці на ловах її братів, вона кинула в огонь поліно, від якого залежало синове життя.
Елегія 8
34. Був і в мандрівках., до товариства.. — Можливо, йдеться про Помпея Макра, що супроводжував колись Овідія в подорожі до Греції та Малої Азії.
39— На лівому березі Понту.. — Тобто на Балканському узбережжі Чорного моря; "лівий" у стародавніх означало також "непривітний", "лиховісний".
Елегія 9
28. Тоант — міфічний володар Тавріди, де Іфігенія була жрицею Діани; зворушений дружбою Ореста й Пілада (останній видав себе за Ореста, аби вберегти життя другові), Тоант пощадив обох.
[287]
29— Акторід — Патрокл, який в обладунку Ахілла виступив проти Гектора.
40. Успіх твій втішив мене.. — Адресат цієї елегії обрав кар'єру судового оратора.
49— 3лівих гуркотів грому... — У римських ворожбитів лівий бік вважався сприятливим.
57-58. Поважне мистецтво., легковажне.. — Філософія, красномовство та інші "поважні" науки протиставляються "Мистецтву кохання", поетичним заняттям взагалі.
Елегія 10
1. Корабель мій.. — Описи кораблів та звернення до них — традиційний в античній літературі мотив. Уже другий у подорожі корабель, до якого звертається тут поет, привіз його від Корінфа до острова Самофракії, що між Геллеспонтом і фракійським берегом; його й повинен був зустріти Овідій, діставшись третім кораблем у фракійську гавань Темпіру й суходолом через Фракію (Бістонію) дійшовши до Чорноморського берега; звідси, з однієї з гаваней, про які згадано у віршах 35-41, корабель мав плисти до місця вигнання — в Томи.
9— Кенхрея — головний порт Корінфа в Саронській затоці.
15— Гелли ім'я відоме.. — Геллеспонт.
18. Гектора місто — Троя.
19 Зерінф — фракійське місто зі святинею Гекати.
32. Двох морів двері.. — Боспор, що між Пропонтидою і Понтом Евксинським.
34,47. Між скель Шанейських. — Ідеться про Сімппегади, пов'язані з переказом про аргонавтів: це міфічні скелі, що зіштовхувались, знищуючи тих, хто між ними пропливав; ототожнювались із Босфорською протокою.
34-41. Перераховуються гавані й міста на шляху до мілетського (засноване вихідцями з Мілета) міста Томи: Аполлонове місто — Апо-ллонія (нині Созополь); Анхіалієві стіни — Анхіал, місто й фортеця на чорноморському узбережжі Фракії; Одесс (нині Варна); Діонісополь (місто Вакха — Діоніса); Апкатоєві стіни — від Алкатоя, володаря Ме-гари.
45— Тіндара сини — Діоскури, Кастор і Поллукс.
Елегія 11
З— Адрія — місто на березі Адріатичного моря, небезпечного через раптові бурі для мореплавців.
5. Море подвійне — тобто Іонійське та Егейське, що з двох боків омиває Корінфський перешийок (Істм).
13--16. Перераховуються сузір'я, за якими визначали початок небезпечних для мореплавства осінніх і зимових буряних сезонів: Геди ("Козенята") — у сузір'ї Візничого; Гіади ("Проливні") та Плеяди — в сузір'ї Тельця; Ведмедиці менальської сторож — Арктур, у сузір'ї Волопаса.
[288]