Я вмостився у крісло під кутом сорок п'ять градусів і сказав:
— Можна починати! Нумо показуйте, по якій системі ви тут усі разом гайнуєте час! Чи ви тут теж на стику систем готові зробити відкриття?!
— Юрій Євгеновичу, змилуйтесь! — благально промовив Кутирьов.
— Ключ на старт! — сказав я і пояснив: це значить, що починає діяти автоматика старту!!! Протяжка один!.. Ключ на дренаж!.. Протяжка два!.. Пішла команда: вісім, сім, шість, п'ять, чотири, три, два, один. Пуск!
— Отже, друзі, починайте! — переклав Кутирьов мої космонавтські слова на звичайну людську мову.
Завіса почала поволі розсуватися.
СПОГАД ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Сліпий космічний політ і несподіване прозріння
Першим номером шкільного концерту була сценка "Гвіздок". Написав її Борис Кутирьов. Почав він так: "Здоровенькі були, друзі! Починаємо наш концерт!" На сцену вийшли Віктор Базикін і Борис Павлов. Ступивши кілька кроків, Віктор Базикін спіткнувся і мало не впав, і, радіючи з того, що втримався на ногах, сказав: "Ну, звичайно, гвіздок! Це називається приготували сцену до концерту. Неподобство! Прийшли сьогодні ва годину до концерту — гвіздок стирчав, година минула — Борис пальцем об палець не вдарив... А що тут складного?... Нагнувся... (Віктор нагнувся.) За головку... І... і... гвіздок зовсім маленький... Витягти — раз плюнути! Ну, гаразд, Борисові це так не минеться". Потім він гукнув за куліси: "Борисе!" Після цього на сцені з'явився Борис. Віктор засміявся і сказав всім нам, хто сидів у залі: "Цікаво, спіткнеться він чи ні?.." І не встиг Віктор запитати нас, як Борис Павлов спіткнувся і впав. А Віктор зареготав і промовив: "Так я і знав". Потім він сказав: "Борисе, це що таке?" Борис глянув на підлогу і сказав: "Гвіздок". А Віктор спитав Бориса: "А чому ти його не витягнув?" — "А я гадав, ти його витягнув",— відповів Борис. "А чому я повинен витягати? — обурився Віктор.— Ми, по-моєму, відповідаємо за сцену однаково".— "Ні, ти відповідаєш більше!" — заявив Борис. А Віктор спитав: "А чому я?" — "Бо ти дужчий. Ти здоровань. Ти вищий на зріст. Ти акселерат. А я маленький. Адже я менший за тебе",— відповів Борис. "А гвіздок великий?" — спитав Віктор. "Гвіздок маленький",— відповів Борис. Тоді Віктор сказав: "Ну то ти і витягай. Трапиться великий — я витягну".— "Хитрий. Я цей маленький витягну, а великий тобі може і не трапитись",— не погодився Борис. "Гаразд. Що ти пропонуєш?" — спитав Віктор. "Давай витягнемо його разом",— відповів Борис. "Разом? Отакий маленький гвіздок? Буду я бруднити руки",— відповів Віктор. "І я не буду",— в тон йому відповів Борис. Потім Віктор сказав: "Адже нам з
тобою тут ходити, номери оголошувати. Перечіпляти-ся будемо". А Борис заперечив: "Ще чого! Ми ж з тобою знаємо, де він стирчить?" — "Ну, знаємо",—> погодився Віктор. "Значить, будемо обходити його стороною",— сказав Борис. "А артисти?"—спитав Віктор. "Не перечіплятимуться. Гвіздочок малюсінький, а розмов...— сказав Борис.— От Сергій Голованов іде... Зараз перевіримо..."
В цей час на сцену вийшов Сергій Голованов* Вік" тор подивився на Сергія і сказав: "Перечепиться". А Борис з ним не погодився: "Не перечепиться. Б'юсь об заклад, на квиток у кіно... на тридцять копійок".—-"Гаразд",— сказав Віктор. Сергій запитав: "Хлопці, чому ми не починаємо концерт?" І тут він перечепився за гвіздок і упав на підлогу. Коли він підвівся, затуляючи одне око рукою, а потім відняв руку від лиця, я побачив під оком у Сергія синець, а на лобі гулю. Сергій помацав свого лоба і сказав: "Ой, як же це я з ґулею на лобі буду співати? Неподобство! Ви ж ведучі! — І він насипався на Базикіна і Павлова: — Сцену не могли підготувати!" З цими словами Сергій повернувся і пішов геть зі сцени. Коли Сергій пішов, Віктор сказав: "Я виграв. Давай тридцять копійок". Довелося Борисові вийняти з кишені гроші й віддати їх Вікторові. "Тримай,— сказав Борис.— Ні, стривай. Он Толя Кузнецов з балалайкою йде... Давай на шістдесят копійок, що він не перечепиться". Віктор погодився і сказав: "Згоден". У цей час на сцену вийшов Толя Кузнецов, на руках у нього була балалайка. Він ішов не дивлячись собі під ноги, впав і зламав балалайку. Підвівся, і з сльозами на очах сказав гірко: "Неподобство! Куди ви дивитесь?" — "На кого ти сердишся? Під ноги треба дивитись!" — пояснив йому Віктор. Махнувши рукою і повбиравши з підлоги уламки балалайки, Толя Кузнецов пішов зі сцени. А Борис Павлов розреготався і сказав Базикіну: "Давай шістдесят копійок". Віктор нехотя віддав гроші й сказав. "Справді неподобство!" Потім він подивився навкруг себе і спитав у Бориса: "Більше ніхто не йде?" — "Ні",— відповів Борис. "Шкода,— сказав Віктор,— що ж робити?" — "Як що? — відповів Борис— Давай витягати цього клятого гвіздка". Він нахилився і вже хотів витягти, вже схопився за головку гвіздка,
але Віктор його зупинив словами: "Ач, хитрюга. Виграв — і одразу витягати. Я ж повинен повернути свої гроші назад". Проте Борис не послухав його, взяв з рояля молоток, обценьки, підійшов до гвіздка й сказав: "Пізно". Віктор узяв молоток і запропонував: "Витягнімо". А Борис, у руках якого були обценьки, сказав: "Пропоную забити".— "Забивай",— погодився Віктор. "Молоток у тебе, ти і забивай",— заперечив Борис. "Я пропоную витягти",— сказав Віктор. "Тягни",— запропонував Борис. "У тебе ж обценьки, ти й тягни",— сказав Віктор. "Так ми не домовимось,— буркнув Віктор і вийняв монету.— Давай крутнемо... Так — тобі, а ось так — мені..."
В цей час на сцену вийшла танцювальна група. І Гена Ухов сказав: "Хлопці, в чому річ? Чому не починаєте концерт?" Вимовивши ці слова, він перечепився за гвіздок і гепнувся на підлогу. Хлопці і дівчата, що йшли слідом за ним, попадали на нього. Вийшла купа мала. Гена вибрався з-під тої купи і, кульгаючи, заойкав: "Ой!.. Я ногу вдарив. І підметка одірвалася..." Ленка Марченко сказала: "А в мене сукня порвалася!" — "Чого ти рознюнявся?" — сказав Геннадію Віктор. "Та ж мені вальс танцювати, а в мене ось підметка хляпає",— відповів йому Гена. "Подумаєш, хляпає,— сказав Борис,— танцюй замість вальса чечітку!" Але Гена презирливо глянув на нього і сказав: "Я відмовляюсь брати участь у такому концерті, при такій організації". Ленка Марченко його підтримала і гордо заявила: "І я відмовляюсь". І Сергій Голованов підтримав Лену і сказав: "Я теж не буду. У мене голос на нервовім грунті геть пропав". І танцюристи розійшлись. "Куди ви, хлопці? Із-за такого малюсінького гвіздочка зриваєте концерт!" — закричав їм навздогін Віктор. "Зрештою, перечіпля-лися ва гвіздок всі, а витягти — нікого нема",— підтримав його Борис "Що робити? Доведеться відмінити концерт",— розвів руками Віктор. "Доведеться",— погодився з ним Борис. З цими словами він замахнувся на гвіздок і запропонував: "Давай на прощання..." — "Не варто,— сказав Віктор,— нам сьогодні з тобою більше по цій сцені не ходити". Але тут же перечепився за гвіздок і гепнувся об підлогу. І заойкав: "Ой, ой, ой!" Борис кинувся йому на допомогу,