— Слухай, Іванов, ти все можеш... як мені зробити так, щоб ніхто на уроках не перемовлявся і не переписувався?
Я, не задумуючись, сказав, що це дуже просто.
— Навчи мене,— попросив Кирилов-Шамшурін.
— Хай всі вивчать азбуку Морзе. І якщо комусь буде потрібно щось передати в класі під час уроку, то хай він поморгає кому потрібно по системі Морзе. Примітивно й тихо.
— Ти геній! — подякував мені Кирилов-Шамшурін і пішов до хлопців поділитися моїм винаходом, видаючи його, до речі, за свій.
Ну хіба ж я думав, що раджу Кирилову-ІПамшуріну щось погане? Хіба я знав, що хлопці скористаються з цього у своїх інтересах і у найнесподіваніший спосіб?!
Згодом у класі справді настала тиша, така мертва тиша, якої не було при Аллі Астаховій. Але які розмови почалися! Кожний передавав азбукою Морзе іншому все, що йому заманеться. Всі почали підказувати один одному на уроках. Успішність підвищилась, усі стали отримувати четвірки і п'ятірки. Кирилов-Шамшурін став героєм. Коли б не наша біологічна Ганна Петрівна, то я не знаю, чим би все скінчилося. Ганна
Петрівна, виявляється, була на фронті радисткою і дуже швидко здогадалася про все. Одразу викрила всю цю історію. Тут Кирилова-Шамшуріна взяли, як годиться, за зябра і, звичайно, випитали, як він тільки ^додумався до цього? І тут, звичайно, Кирилов-Шамшу-рін усе звалив на мене. Днів зо три тому в школі був скандал з цього приводу. Мене викликали до директора, і всю цю історію записали в щоденник... у мій. Я завжди замислювався, чому у людей буває подвійне прізвище? Не знаю, як в інших випадках, але у Кирилова-Шамшуріна було подвійне прізвище, мабуть, тому, що в ньому жило двоє людей: Кирилов і Шам-шурін.
Я, товариші нащадки, не приділив би цій історії з свого дорогоцінного часу і секунди, а особливо на за-1 лис .у щоденнику. Але да Кирилова-Шамшуріна я все-таки підійшов і сказав:
— Ну, признавайтесь, Кирилов-Шамшурін,— сказав.— Хто з вас двох мене зрадив? Кирилов чи Шам-шурін?..— І ще я йому передав вітання від змії. Він дуже здивувався і запитав:
— Від якої ще змії?
— Інформую,— сказав я.— На м'ясний ринок одного бірманського міста, що стоїть на одній з приток дельти ріки Іраваді, мисливці привезли рідкісний екземпляр зловленого в джунглях пітона понад п'ять метрів завдовжки. Один городянин пожалів такого красеня, адже Його мали продати на м'ясо, поклав перед мисливцями потрібну суму І подався на околицю міста, щоб випустити змію на волю. Але не встиг він відкрити кошик, як господар джунглів могутніми кільцями обвив шию і плечі невдахи-натураліста. Ледве врятували його якісь перехожі... Знаєш, у чому ти схожий на змію? — спитав я Кирилова-Шамшуріна.
Але він замість відповіді помчав коридором і скотився вниз по сходах. А я пішов у свій клас і сів за парту.
Взагалі-то, цей прийом передачі думок на відстані за допомогою азбуки Морзе я готував для себе, точніше, для інопланетної подорожі: я гадаю, що під час розмови з інопланетянами, якщо мені раптом знадобиться щось сказати своїм непомітно, то я їм проморгаю свою думку. Не все ж можна буде говорити інопланетянам. І потім, можливо, не всі інопланетяни будуть до нас добре ставитись, не всі вони будуть хороші, може, серед інопланетян теж є Кирилови-Шам-шуріни. От бачите, товариші нащадки, як все складається: мотиви у мене були найпрекрасніші, коли я радив Кирилову-Шамшуріну, а вчинок вийшов зовсім не таким, яким був мотив цього вчинку.
А вчора я зірвав урок співів. Спочатку я кілька разів тікав з уроку, а коли втекти не зміг, то зірвав, щоб мене вчителька більше не примушувала даремно витрачати час. Ну навіщо, скажіть, будь ласка, займатися мені тим, чим я зроду не займатимусь. Про мене співатимуть, а я ніколи... Це раз! По-друге, я, наприклад, можу потрапити до міліції за те, що торгую квітами, тобто я сам не торгую, а допомогаю одній старенькій бабусі торгувати за невелику грошову винагороду. Моя підготовка під кодовою назвою "Людоземт-пзе-верп-надкс" вимагає більших таємних грошових витрат, і я витрачаю на неї всі кишенькові гроші, які мені дають батьки. Якщо я проситиму додаткову суму, то почнуться запитання: та навіщо тобі, гроші псують людину. Ми тобі і так багато даємо! Отож я змушений заробляти гроші власними силами, але ж я і в міліції не зможу розповісти, з яких мотивів я, замість того, щоб займатися чимось корисним, продаю квіти.*Це я "замість того, щоб займатись чимось корисним!" Ось так, значить, я сидів і думав про зірваний мною урок співів і про свою торгівлю квітами. В цей час у сусідньому класі почувся галас і знайомі голоси повели далі, напевне, давно почату розмову. Чи не про мене там говорять? Прислухався і одразу ж переконався: мова йшла саме про мене. І про те, що зі мною останнім часом коїться!..
СПОГАД ДРУГИЙ
Хто ж це такий, Юрій Іванов?
Цікаво, цікаво, що ж це зі мною останнім часом коїться? Я підійшов ближе до стіни, що розділяла класи. Сперечалися за стіною довго, однак всі суперечки можна було звести до чотирьох версій. Борис Кутирьов — є у нас такий тип в класі, тип з сатиричним ухилом, письменником хоче стати, сатириком, як Гоголь або Салтиков-Щедрін,— так от цей Гоголь-Моголь заявив, що я, на його думку, попав у дурну компанію. Цьому Кутирову скрізь дурні компанії ввижаються. Віра Данилова після довгого мекання сказала, що, на її думку, я закохався, і тому викидаю всілякі коники, що їх викидають усі закохані. Лев Киркинський (з натуралістичним ухилом) заявив, що просто мене" якась муха укусила, і він постарається з'ясувати, яка муха мене укусила. А Маслов, цей майбутній космонавт! Майбутній кос-ха-ха^ха-навт прорік, що я просто з відхиленням. Ну от і довірте цим, з дозволу сказати, землянам спогади про мене!
Маслов хотів, мабуть, докладніше пояснити, чому він вважає мене з відхиленням, але його обірвав Колесников (той самий Колесников, який захоплюється антологіями всяких таємничих ситуацій). Колесников обірвав його і сказав:
— Ви зі своїми лекціями для дітей мене просто вражаєте: попав у компанію, закохався, муха укусила або що Іванов з відхиленням. Дурниці ви всі городите. Справа, на мій погляд, значно серйозніша, аніж ви думаєте.