Штабний табір Азмі-паші відділяла від болота надто широка смуга відкритої місцевості, і надто багато вартових охороняло табір. Гордон з першого ж погляду зрозумів, що його мета недосяжна. Цілком можливо, що гостре передчуття безнадійності й невдачі примусило б Гордона повернути назад, коли б він не побачив самого Азмі власною персоною.
Азмі вийшов, щоб по ранковій росі постріляти качок, і одна з птиць, збита на льоту, впала прямо в болото позад Гордона.
Вирішивши, що сама доля посилає їм сніданок, Мінка негайно видобув качку з води; однак Гордон наказав йому кинути її.
— Нечисте, — сказав він. — Нечисте!
Убитий птах зміцнив рішучість Гордона, і він залишився, дожидаючись вечора — тієї години, коли Азмі-паші подадуть на обід вміст його ягдташа. А поки що Гордон обдумував план, за яким він поведе в атаку десять своїх воїнів.
Однак очікуванню Гордона було незабаром покладено край — і не вартовими Азмі-паші, а його власними бродягами, що відстали в поході. Підійшовши ззаду, вони прийняли своїх товаришів за ворогів і в паніці відкрили безладну стрілянину. І поки лунали постріли й вигуки — "Ми ж свої!", "Дурні!" — в таборі Азмі знялася тривога, і на кочовиків обрушилася свинцева злива. По них стріляли не тільки спереду, з табору, але й з боків й ззаду, де були розташовані невеликі очеретяні сторожові вишки. Бахразці стріляли навмання, й тільки якимсь чудом кулі досі ще обминали кочовиків.
Тепер Гордон уже не вагався.
Як курка курчат, зібрав він своїх бродяг й кинувся в глиб болота, обираючи найкоротший шлях до пустині. Двох воїнів Гордон послав уперед, щоб вони пригнали верблюдів до місця, куди він повів зараз загін. Проте шансів на порятунок було дуже мало — це було ясно з самого початку їхнього відступу. І справді, не минуло й години, як ззаду на них насіли легіонери, і кочовикам довелося вести ар'єргардний бій. Тепер це могло закінчитися для Гордона або загибеллю, або просто втечею. Але йому вже було байдуже.
Минула доба відтоді, як Гордон вирушив у похід, і на обрії перед військом Гаміда зарухалися зловісні цятки: передові частини легіонерів оточували повстанців, націлюючись на їхні незахищені фланги. Спочатку Гамід тільки з гнівом стежив за їхніми рухами, а потім покликав до себе Зеїна аль-Бахразі, щоб попросити в нього допомоги в останньому заході.
— От і все, — промовив він просто. _ Це — кінець,
Зеїн. Одне лише треба мені зробити — відвернути велику біду. Сам диявол з'явився в мене за спиною.
Цим дияволом був бахразький гарнізон нафтопромислу, який вирушив в похід на столицю Гаміда, Істабал. Це загрожувало справжнім лихом, і принц, засмучений, але непохитний, просив зараз Зеїна організувати заворушення серед робітників промислу і змусити таким чином бахразький гарнізон повернутися до своєї бази й залишатися там.
— Чи дозволять вам ваші переконання виявити таке співчуття до нас? — спитав Гамід.
Зеїн спалахнув.
— А ви б зверталися до нас по допомогу, якби не знали, що ми співчуваємо вам?
— Ах, пробачте мені, — поспішно промовив Гамід. — Я знаю, що ви співчуваєте нам, Зеїн, хоч і не розбираюсь у ваших переконаннях. Дещо в них мені зрозуміле _ я розумію вас, коли ви говорите про страждання арабів, про трагедію їхнього занепаду й бідувань. Але я не можу сприйняти вашої догми, вашого всезцілющого засобу, бо не вірю в те, що бахразькі селяни й механіки спроможні створити свою власну державу.
— Рано чи пізно ви повірите в це, — відповів Зеїн. — Ніхто не уникне віри в цю істину або принаймні визнання її І Ніхто — навіть Гордон! Ви всі пересвідчетесь в її справедливості й розумності...
— О так, у вас вона дійсно виходить розумною, йа Зеїн. Я бачу Азію, про яку ви говорите. Весь Схід, від Аравії до Китаю, рветься до нового життя, вільного від задушливого й жорстокого гніту іноземців. Я бачу, що ваша істина стверджується, Зеїн, я чую її ходу. Але сприйняти її не можу. Колись я розумівся на політиці — це було, коли я слухав радіопередачі з-за кордону. В той час мій батько сподівався, що добрі західні друзі допоможуть йому здобути перемогу в Справі племен. Але він помер, гірко зневірившись у своїх "друзях". І я зрозумів тоді, що кочовики тільки самі, тільки своїми руками спроможні визволити себе. Можливо, це моя помилка, моя обмеженість, породжена пристрастю. Можливо, через це я тепер зазнав поразки.
Але Зеїн, як і Гордон, не міг допустити, щоб Гамідом оволоділо відчуття поразки.
— У кожній справі є обмеженість, породжена пристрастю. — сказав він. — Чи не є ця обмеженість самою Вірою Справи?
— О, це справді так. Принаймні в вашій Справі. Віра в ваших темних братів. "Слава кожному бахразцю!" Я й розраховую на все це зараз, коли прошу вашої бахразької допомоги.
Тонкі лестощі принца не справили особливого враження на Зеїна, хоч були йому більше до вподоби, ніж звичайна впевнена замкненість принца. І зараз він слухав Гаміда без упередження, бо переконався в тому, що Гамід вкладає всю свою пристрасть у Справу племен, віддає себе їй цілком, не маючи при цьому ні корисливої, ні честолюбної мети. Зеїн розумів також, що ця самовідданість, це щире служіння Справі племен і зробили Гордона таким запальним послідовником принца. Та й в самому Зеїні щирість Гаміда розвіяла будь-яку недовіру і викликала почуття справжньої прихильності до нього. І тепер бахразець відповів Гаміду, що хоч залишається непохитним у своїх класових переконаннях, однак дозволяє собі повірити в єдиного на світі чесного та безкорисливого принца. Отже, почавши з політики, Зеїн закінчив висловленням сердечної приязні.
— Одне лише я можу обіцяти вам, _ промовив бахразець, — короткочасне політичне заворушення серед робітників промислу досить серйозне, щоб затримати бахразь-кий гарнізон і відвернути напад на Істабал.
Гамід схвильовано обняв його.
— Саме про це я й хотів просити вас, тільки — зробіть це швидше! Якомога швидше!
І хоч він не висловив уголос надії, що цей захід може врятувати все Повстання, його обійми сказали про це, і Зеїн був зворушений.
— А що чути про Гордона? — спитав бахразець.
— Навряд чи я можу чим-небудь допомогти йому тепер, — відловів Гамід. З усіх боків до них долинали зловісні пронизливі свистки бахразьких патрульних броньовиків. — До нього приєднався мій брат Саад, загнавши, як коня, одну з машин Сміта. їх оточили в болотах, але вони все ще тримаються Два воїни Гордона привезли мені зніст-ку про його біду Так чи інакше, я зараз не можу піти на виручку до Гордона і не можу відрядити й єдиного вершника, щоб довідатися, в якому він становищі.