Азмі не погоджувався з цим.
— Гаміда задовольнить пустиня. Він не хоче нападати на нафтопромисел.
Генерал нетерпляче засовався.
— Може, Гамід і не хоче, але він змушений буде напасти, — промовив він. — Бо в його справі не можна туп-цятися на місці.
Азмі знизав плечима, помахав випещеною рукою, зітхнув, погоджуючись, і запропонував розбомбити аеродром і таким чином знищити військо Гаміда.
— Немає рації бомбити те, що вам самим іще знадобиться, — заперечив генерал. — До того ж, Гамід не сидітиме там і не чекатиме, доки ви його розбомбите. Ні, слід вжити якихось рішучіших, дійовіших каральних заходів. Більше стратегії — ось що нам потрібно.
Генерал, звичайно, не міг нехтувати таким важливим досвідом управління колоніями, як придушення заколотів на північно-західному кордоні Бахразу і в протектораті Аден, і тому він запропонував Азмі використати авіацію для іншого — хай літаки далекої дії пролетять над столицею Гаміда Істабал Антаром і тим самим попередять принца, що місто буде піддано бомбардуванню, якщо він не роз-
п*
163
пустить своє військо й не залишить прикордонні райони. Азмі завагався.
— Істабал — це наше п'яте за своїм значенням святе
місто, генерале. Тут треба бути обережними. _Азмі почав
переривчасто дихати, хапаючи ротом повітря, що просочувалося крізь стінку намету, який зараз служив йому штабом. Намет стояв на самому краю пустині, за болотами володінь Азмі, і паша відчував себе загубленим й самотнім у цьому незатишному місці. — 3 цього може бути більше шкоди, ніж користі, — промовив він. — Тому ми ніколи не чіпали Істабала.
— Знаю, знаю. І саме цей факт вплине на Гаміда. Він
не схоче, щоб його столицю піддавали руйнуванню _ з
стратегічних або релігіозних міркувань.
Азмі прицмокнув язиком і похитав головою. Його шокував стратегічний реалізм генерала. Однак, Мартін не звернув на це уваги і почав перебирати карти, показуючи Азмі, куди слід рушити мотоколони й де розташувати підсилені дозори, так, щоб Гамід наражався на них в першо-му-ліпшому напрямку.
— Відкритого бою Гамід не витримає,— сказав він,— а ми нав'яжемо йому відкритий бій, якщо діятимемо швидко. Сподіваюсь, що це обійдеться без зайвих жертв. Сердешний Гамід! Ах, коли б він прийшов до розуму!
На цьому стратегічні плани генерала вичерпувались. Проте Азмі доповнив їх своїм власним заходом: він таємно наказав піддати бомбардуванню з форту Уінслоу прикордонне місто старого Асіка. Стратегія там чи не стратегія, промисел чи не промисел, а краще вже було разом очистити всю прикордонну смугу, здихатися цього осередку небезпеки й клопоту, цієї постійної голодної загрози, що висить над широким благодатним Поріччям, в якому і так досить своїх власних заворушень.
РОЗДІЛ XII
Розв'язка наближалась — це стало очевидно, коли Гамід дізнався, що Істабалу загрожує бомбардування, а прикордонне місто Асіка зруйновано дощенту.
Почувши про погрозу Азмі, Гамід вирішив, що весь світ збожеволів.
— Замишляти таке проти нашого п'ятого святого міста!
Як може мусульманин наважуватися навіть у думках робити замах на місто, яке сам Магомет обрав коись притулком для своєї родини! І це — перед лицем усього арабського світуї
Принц не міг повірити в те, що Азмі такий дурний і невіруючий. Мабуть, паша щось надумав.
Про заміри паші красномовно розповідали події на кордонах. Незабаром після того, як місто Асіка (все — і білий палац, і мечеть, і базар) перетворилося на купу каміння, розвідники донесли, що колони броньовиків, легіонерів 1 навіть неповороткої піхоти Азмі-паші вдерлися в пустиню з півночі, зі сходу і з заходу — аж до відрогів Джаммар-ських гір. Жирний паша заворушився, нарешті, й тепер битва з ним була неминучою.
Гамід почав діяти. Він розіслав розвідників й шпигунів, розробив тактичні заходи, направив свого брата Саа-да — у військовому мундирі — на підмогу Сміту, який командував броньовиками, послав свого муллу в Істабал, щоб піднести дух жителів столиці, а свою челядь — у військо, як стрільців.
Військо Азмі наближалося, але принц думав не про те, як уникнути бою Наміром Гаміда було завдати ворогові стрімкий паралізуючий удар. Цей удар був єдиною надією на перемогу, і Гордон, виконуючи їхній задум, повів загін своїх воїнів до болот, щоб одним одчайдушним кидком нагрянути на ворога й вразити його в самісіньке прогниле серце. Знищення Азмі разом з його штабом дало б потрібний перепочинок повстанцям.
Непомітно пробратися через смугу болот, наблизитися до штаб-квартири, коли Азмі та його помічники будуть гам, обрушитися на них, сіючи блискавичну, нещадну смерть — такою була мета Гордона, навіть якщо здійснення її означало загибель для нього самого й для сорока його добірних бродяг. Убий або загинь!
Цей похід був майже самогубний, бо Гордону доводилось пересуватись відкритою місцевістю цілий довгий день і ніч, і далі, добувшись до болот, петляти серед вологих заростей очерету, вишукуючи сухі острівці. Поки загін їхав пустинею, Гордон майже не побоювався, що їх можуть помітити, але, коли вони залишили стриножених верблюдів на останньому клаптику зеленої трави й заглибились у болотний очерет, Гордону стало моторошно.
Піший марш, непевність напрямку, необхідність поспішати позбавили сорок пустинних анархістів решток дисципліни, і їхні жарти, загайність й скарги раптом довели Гордона до сліпої гарячковості, яка почала затьмарювати розум. Він залишав напризволяще тих, хто відставав, і гарикав на тих, хто йшов з ним. Надвечір загін так розтягнувся, що, коли спала ніч, біля Гордона залишалися тільки найбільш дисципліновані й віддані воїни. Решта пленталася десь позаду в болотній глушині. До того ж, Гордон втратив багато часу на нескінченне петляння поміж непролазними очеретяними хащами. І хоч він знав, на якому саме підвищенні знаходився штаб Азмі, йому весь час доводилося вивіряти напрямок по зірках й старому компасу.
їжа, яку вони взяли з собою, кінчалася, та, хоч болота кишіли дичиною, вони не стріляли її, побоюючись викрити себе. А втім, над ранок, коли Гордон із своїм передовим загоном опинився уже в небезпечній близькості до відкритого місця, на якому стояли штабні намети Азмі, він почув раптом віддалені постріли: це його зголоднілі бродяги, знехтувавши небезпекою, почали стріляти лисок й качок.