КЮССОННЕ. Але ж ніхто його не побачить.
ФРЕДЕРІК. У тому то й річ. Йому припишуть стільки чеснот, скільки б ніколи не побачили в ньому на власні очі.
КЮССОННЕ. Га?
АРЕЛЬ (обнімаючи його рукою). Так-так! Коли твої п'єси грають, це так вульгарно. А от коли забороняють, оце шик!
Арель і Кюссонне залишають сцену.
МАНІРНИЦЯ. Піду перегляну роль.
Входить Піпле і звертається до Фредеріка.
ПІПЛЕ. Герцог Йоркський чекає на вас, пане Фредерік.
ФРЕДЕРІК. Запроси його ввійти.
ПІПЛЕ. І я приніс вам ваш костюм.
Він кладе чорний фрак і виходить.
ФРЕДЕРІК (підморгуючи Манірниці). До скорої зустрічі, моя Манірнице. Прочитай ще разочок свою роль і довірся нам.
Манірниця всміхається і щезає разом із Піпле. Герцог Йоркський, у дорожньому вбранні, підходить до Фредеріка.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Дорогий Фредеріку, я отримав вашу цидулку в останню хвилину, і я можу виділити вам дуже мало часу. Мої валізи зібрані, нині ввечері я вирушаю до Англії.
ФРЕДЕРІК. Герцоге Йоркський… відкладіть ваше рішення бодай назавтра, бо я дещо зробив для вас. Пригадуєте, під час вашого останнього візиту ви казали, що щойно зробили пропозицію руки і серця?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ (сумно). Саме так, тільки якби ви знали…
ФРЕДЕРІК. Саме так, я знаю. Після обіду дівчина зникла. За тиждень вона прислала вам вишуканий лист, в якому йшлося про те, як добре вона до вас ставиться.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Вона так добре ставиться, що відмовилась вийти за мене заміж.
ФРЕДЕРІК. Зазвичай це характерна форма для листування такого роду. Щойно жінка від нас відмовиться, вона відразу ж відкриває в нас тисячу чеснот, до того ж половини їх було б досить, щоб зробити нас поза конкуренцією. (Продовжує свою розповідь). Ясна річ, ви мали здогадатися: оскільки вона зникла, то це тому, що вона віддала перевагу іншому.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Така думка у мене була.
ФРЕДЕРІК. І ви мали рацію. Вона зацікавилася одним пройдисвітом, який звабив її обіцянкою пригод, вона потрапила в сіті до любовного шахрая.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ (зацікавився). Справді?
ФРЕДЕРІК. Йдеться про одного з професійних спокусників. Із тих, які уміють підманути рибку, впіймати її, а от з'їсти не вміють. Думаю, що він пересититься нею дуже швидко. Якщо цього ще не сталося.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ (заінтригований). Навіщо ви мені це кажете?
ФРЕДЕРІК. Чи так сильно ви її любите, щоб пробачити їй цю помилку? І чи повторите свою пропозицію?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Я вражений.
ФРЕДЕРІК. Ви говорите про своє щастя?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Ні, я про гордість.
ФРЕДЕРІК. Зрозуміло, це важливіше. Але ця дівчина ще не знала, що та пристрасть — помилка. Вона не зрозуміла, що ви пропонували їй свою любов.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Чому ж вона зрозуміє це тепер?
ФРЕДЕРІК. Довіртеся мені. І дайте відповідь! Чи згодні ви її прийняти?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Ви пропонуєте мені зваблену жінку.
ФРЕДЕРІК. Я пропоную вам жінку з ясним розумом.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Думаю, що я готовий зіграти свою партію.
ФРЕДЕРІК. Приходьте ввечері о пів на одинадцяту, у момент оплесків. Увійдіть до ложі на авансцені. Жінка, яку ви любите, буде там. Вона буде плакати. Їй потрібне буде ваше ніжне слово, ваше надійне плече. Зовсім знесилена, вона благатиме у долі друга. Хіба друг — не відмінна роль, щоб розпочати кар'єру чоловіка?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Зазвичай цією роллю все і закінчується.
ФРЕДЕРІК. Цього вечора ви побачите її такою, якою вона є — тендітна, пристрасна, ранима. І ви її покохаєте. (Тихо). Береніка стане вашою назавжди.
Герцог Йоркський встає, трохи схвильований і трохи нетерплячий.
Фредерік приховує свій біль.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Я повертаюсь до життя. Як вам віддячити? Ви не лише незвичайний актор, але ви ще й сердечна людина, яка…
ФРЕДЕРІК. Не слід платити мені компліментами, бо я вас розорю. (Після паузи, серйозно). О пів на одинадцяту, в ложі на авансцені, у момент оплесків.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. О пів на одинадцяту, в ложі на авансцені, у момент оплесків.
ФРЕДЕРІК. Тихенько увійдіть і накиньте їй на плечі шовкову шаль. Їй буде холодно.
Герцог Йоркський гаряче потискує руку Фредеріка і віддаляється. Щойно він повернувся спиною, як Фредерік віддається своєму горю: спина згорблена, голова опущена.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ (у момент виходу). Фредеріку…
Він коливається… повертає голову.
Фредерік негайно випрямляється.
ФРЕДЕРІК. Так?
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ. Ходять чутки… що вона… втекла з вами.
ФРЕДЕРІК. Зі мною? (Пауза). Але з яким із моїх я? (Сумно). Так… з яким? (Пауза. Дуже похмуро). В кожному разі, не з тим, з яким ви зараз розмовляєте.
ГЕРЦОГ ЙОРКСЬКИЙ (з розумною посмішкою). Я в цьому певен. Прощавайте.
Він виходить.
Потім проходить помреж, викрикує.
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Пані та панове, на сцену — за п'ятнадцять хвилин! За п'ятнадцять хвилин — на сцену.
Він іде.
Фредерік, як образ страждання, падає на банкетку. Береніка, розкішно одягнена, у коштовностях, втілена краса і блиск, входить, озираючись, туди, де вона щойно, напевно, зіткнулася з герцогом Йоркським.
Фредерік відразу ж міняє вираз обличчя.
ФРЕДЕРІК. Ти якась замислена.
БЕРЕНІКА. Мені здалося, що я зустріла когось… хто виринув із минулого.
ФРЕДЕРІК. Герцога Йоркського? (Береніка ствердно хитає головою). Це був він. (Здивування Береніки). Він виринув не з минулого, він і досі живий. І закоханий.
БЕРЕНІКА. А… (Пауза). Це дуже обтяжливо — мати закоханого, якого сам не любиш. Хоча не почуваєшся відповідальною за його кохання, але трохи відповідальною за його печаль. (Пауза). Ти готовий грати "Антоні"?
ФРЕДЕРІК. Так… так… Я грав його вже сто разів.
БЕРЕНІКА. Знаю, бо я його сто разів бачила. Я захоплююсь тобою. Я йду до своєї ложі.
Збирається піти. Фредерік її перехоплює.
ФРЕДЕРІК. О, будь ласка, не йди так. Підійди і зіграймо у "що, якби".
БЕРЕНІКА (усміхається, але не розуміє). У "що, якби"?
ФРЕДЕРІК (жартівливо, але з енергією відчаю). Уявімо, ніби це востаннє. Я поцілую тебе так, ніби цілував востаннє. Я гладжу тебе так, ніби гладив востаннє. Я дивлюсь на тебе так, ніби дивився востаннє. О, я прошу тебе: роби так само… (Вона виконує це закохано). Поцілунок, нібито… Ласка, нібито… Погляд, нібито…
БЕРЕНІКА. Але ти плачеш…
ФРЕДЕРІК. Ні, ні… Це все акторські штучки…