Підморгує їй.
Схвильована Жорж палко цілує йому руки.
Він закриває очі, голова схиляється набік.
БЕРЕНІКА. Він відходить…
Наближає своє обличчя до його лиця.
Фредерік розплющує очі і дивиться на величезний порожній зал.
ФРЕДЕРІК. Я вже тужу за собою.
Заплющує очі і вмирає, притискаючи до свого серця ту, яку любив.
У глибині сцени повільно входить дивна пара.
Йдеться про спомин Фредеріка-хлопчика, який уперше потрапляє на сцену Фолі-Драматік.
Він тримається за руку матері, яка щойно віднесла білизну. Він споглядає сцену із захопленим обличчям.
Він наближається вперед, витріщивши очі і закохано споглядаючи театр.
ФРЕДЕРІК-ХЛОПЧИК. О, мамо, як тут гарно… Я хотів би лишитися тут.
КІНЕЦЬ