ПІЄМАН. За наказом Короля, показ вистав "Робер Макер" заборонено. Той, хто порушить закон, буде відповідно покараний.
АРЕЛЬ. Шлях би вас трафив!
ПІЄМАН (з ненавистю). Цензуру відновлено. І я зроблю так, що весь ваш репертуар зникне в її надрах.
ФРЕДЕРІК. Падлюка!
ПІЄМАН. Я ж казав вам, що помщуся!
Він виходить разом з двома поліцейськими, радий від справленого ефекту. Арель витирає піт з лиця.
АРЕЛЬ. Мерзотники! Що ж нам робити? Треба рятувати виручку, я ж продав весь зал.
ФРЕДЕРІК. Зіграємо "Антоні".
АРЕЛЬ. "Антоні"? "Антоні"? Отак, без репетиції? Без Жорж чи Дорваля, щоб зіграти Адель?
ФРЕДЕРІК. Ти дуже добре знаєш, що за кілька років Манірниця вивчила всі ролі Жорж, сподіваючись на нежить, грип чи ще бозна що…
АРЕЛЬ. "Бозна що"… Це я дуже добре знаю. Вона кілька разів намилювала сходи, щоб Панна Жорж зламала собі шию. Саме тому Панна Жорж і попросила Антуана завше йти попереду, стукаючи по підлозі.
ФРЕДЕРІК (сміється). Браво, маленька Манірнице! Душа справді проста, чесна і пряма, і точно знає, чого хоче.
АРЕЛЬ. "Антоні"… "Антоні"… Піду попередити трупу! (Помічає в коридорі Фірмена). Фірмене, треба перевдягнутися.
Арель стрімко йде, заклопотаний ще більше, ніж зазвичай. На секунду Фредерік лишається на сцені один і кличе сторожа.
ФРЕДЕРІК. Піпле, ти зустрівся з герцогом Йоркським, як я тебе просив?
Піпле поспішає.
ПІПЛЕ. Так, мені вдалося застати його в готелі. От-от він буде тут.
ФРЕДЕРІК. Добре.
Входить Манірниця у супроводі Парізо, щоб взяти келишок у барі.
МАНІРНИЦЯ. Арель вважає, що ти хочеш мені щось сказати.
ФРЕДЕРІК. Манірнице, чи ти знаєш роль Аделі з "Антоні"?
МАНІРНИЦЯ. Звісно, цю насмішницю! Якщо ти хочеш знати правду, то Олександр Дюма написав цю роль саме для мене, і я б її зіграла, якби Дорваль і Жорж не накинулися на неї, як мухи на варення. Я не просто знаю Адель, я і є нею. Можеш не сумніватися: вона перед тобою, справжня Адель, від голови до п'ят!
ФРЕДЕРІК. Це чудово: ти зіграєш її сьогодні ввечері.
Манірниця непритомніє. Парізо її підхоплює.
ПАРІЗО (розгублений). Що мені робити?
ФРЕДЕРІК. Поплещи її по щоках.
ПАРІЗО (пробує). Не діє.
ФРЕДЕРІК. Розстібни застібки.
ПАРІЗО (пробує). Не діє.
ФРЕДЕРІК. Тоді поклади її в крісло і біжи за Жорж до неї додому.
Відразу Манірниця приходить до тями.
МАНІРНИЦЯ (стривожена). Залишся тут. Мені просто треба трохи спиртного.
Вона бере пляшку і п'є з горла великими ковтками.
ФРЕДЕРІК. Дякую, Парізо, можеш залишити нас наодинці?
ПАРІЗО (грає ревнощі з принципу). Я не довіряю.
ФРЕДЕРІК. Годі, не плутай персонажів: рогоносець — то я. (Фредерік протягує Парізо руку. Той вагається). Ти сміливо можеш потиснути мені руку, Парізо, я запевняю тебе: на відміну від корости, талант не заразний.
Ображений Парізо відразу повертається і виходить.
ФРЕДЕРІК (Манірниці). Як твій роман?
МАНІРНИЦЯ. Із ким?
ФРЕДЕРІК. То що? Парізо вже не самотній?
МАНІРНИЦЯ. Парізо — це вже стара історія. Коли ми спимо разом, він дивиться у дзеркало над ліжком. Він милується собою, навіть коли кохається, він захоплюється своїми стегнами, сідницями, спиною.
ФРЕДЕРІК. Може, він більше любить чоловіків?
МАНІРНИЦЯ. Він любить тільки себе.
ФРЕДЕРІК (намагаючись бути люб'язним). А твій учитель співу?
МАНІРНИЦЯ (у поганому настрої). Насправді він лікар.
ФРЕДЕРІК. І як справи у твого лікаря?
МАНІРНИЦЯ. Ти хочеш новин про його здоров'я? Чи ти хочеш почути, що він мене покинув? (Вибухає). Так, покинув, заради однієї хвойди… хористки з Опери, ні, ти уявляєш, покинути мене заради хористки!
ФРЕДЕРІК. І поміть, звісно, він вибрав її зовсім не для того, щоб вона йому щось співала.
МАНІРНИЦЯ (знизує плечима). А ти? І досі зі своєю аристократкою?
ФРЕДЕРІК. Тепер уже ненадовго.
МАНІРНИЦЯ. Тим краще. (Пауза). Бути вірним, вірним як пес, вірним, як незайманий хлопчик, якого щойно позбавили цноти, мені здається, ти застарий для цього: це б справляло враження, ніби ти молодишся, і робило б тебе кумедним.
ФРЕДЕРІК. Мені подобається твоя вульгарність.
МАНІРНИЦЯ. Я знаю, і це обнадіює. (Пауза). Зіграти Адель в "Антоні"! Тисячу раз я читала цю роль своїй костюмерці, а тепер я її боюсь… На стару Жорж мені начебто начхати, але я мушу визнати: вона таки вміє грати.
ФРЕДЕРІК. Ти забагато думаєш. Довірся інстинкту. (Тихо). У театрі — як у коханні: коли можеш, то ще не вмієш, а коли вмієш, то вже не можеш. (Він лагідно пестить її по щоці). Нічого не бійся. Грай для мене. (Пауза). Як у дебюті.
МАНІРНИЦЯ (ностальгійно). Добрий був час.
Вони дивляться один на одного. Відчувається сильний чуттєвий потяг між ними. Особливо збуджена Манірниця.
ФРЕДЕРІК. Ти ж знаєш, що ти мені подобаєшся.
МАНІРНИЦЯ (дуже схвильована). Не кажи дурниць.
ФРЕДЕРІК (спокусник). Я не тільки кажу дурниці, я їх ще й роблю.
Арель минає фойє, так само на бігу, весь у поту, слідом за ним робітники сцени роздають акторам примірники "Антоні".
АРЕЛЬ. Ось, ми знайшли всі ролі і реквізит для "Антоні". Я послав попередити Олександра Дюма, щоб він дав нам свій дозвіл.
ФРЕДЕРІК. Ви його отримаєте. Він щойно поміняв коханку, а нова коштує йому значно дорожче.
Входить Кюссонне, у повному відчаї.
КЮССОННЕ. Ви чули? Франція прагне вбивати власних поетів.
Театральним жестом Фредерік відкриває обійми.
ФРЕДЕРІК. Кюссонне, друже мій, сюди, до мого серця!
Кюссонне кидається йому на груди, як дитина.
ФРЕДЕРІК (гаряче). Друже мій, Кюссонне, одне тільки слово: браво!
АРЕЛЬ (так само). Так, браво, дорогий і великий авторе, браво!
КЮССОННЕ (розгублений). Перепрошую?
ФРЕДЕРІК. Ми щойно говорили про вас, і казали один одному: однак, цей Кюссонне, чи він не надто сильний? Вже з другої п'єси йому вдалося добитися заборони на неї.
АРЕЛЬ. Який талант!
ФРЕДЕРІК. Яка зухвалість!
АРЕЛЬ. Яка реклама!
КЮССОННЕ (безликим голосом). Га?
ФРЕДЕРІК. Ви що, не розумієте свого щастя? Ви заборонені.
АРЕЛЬ. Заборонений!
КЮССОННЕ. Га?
АРЕЛЬ (грає розчулення). Він не розуміє.
ФРЕДЕРІК. Це ж чудово, заборонений драматург із другої п'єси! І потім — успіх!
АРЕЛЬ. Де тільки він цьому навчився?
ФРЕДЕРІК. Віднині партію виграно. Вам лишається тільки збирати урожай прихильників, усіх тих, які раніше і гадки не мали про ваші п'єси. Тепер же вони почнуть вас обожнювати. Кюссонне, той самий Симон Кюссонне, автор "Робера Макера", забороненого твору!