ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Кюссонне. (Пауза). Симон Кюссонне.
КЮССОННЕ. О!
Трупа більше не в змозі лишатися серйозною. Засоромлений Кюссонне, повертається у глибину ложі.
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ. Народжений?
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Так.
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ. І проживаєте?
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Непогано, а ви?
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ (витирає піт з лоба). Я вас питаю: де ви проживаєте?
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Я маю невеличкий дефект у вимові, але нічого страшного, для вас вона у вусі, як я розумію.
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ (виснажений, витираючи піт із лоба). Професія?
ФРЕДЕРІК. Сирота. (Він робить знак театральному піаністу і говорить у ритмі патетичної музики).
Я сирота-небога,
Я жертва долі вбога.
Померлу маму не вернуть,
І я не народився,
І де б я не з'явився,
Усі мене женуть.
Я сирота-небога,
Іду в ніщо з нічого.
Музика припиняється.
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ. Панове, ми зібралися тут для серйозної справи. Щойно в сусідній кімнаті був заколотий кинджалом один чоловік.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (раптово кричить). Припиніть розслідування! Я знаю, хто убивця!
ВСІ. Хто?
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (вказуючи на ложу, де ховається Кюссонне). Це автор!
КЮССОННЕ. О!
У залі регочуть.
ЛЯ КРЕССОННЬЄР, розгублений, намагається все ж таки повернути п'єсу на старі рейки.
ЛЯ КРЕССОННЬЄР-ДЮМОН (Марії). І ви, нещасна жінко, одного дня вийшли заміж за цього лиходія?
ЖОРЖ-МАРІЯ (переходячи на другу стадію гри, запропонованої Фредеріком). Саме так, довелося, примусили, і я вийшла за нього заміж. (Повертається до Робера, дорікає йому). Ах, Робере, Робере! Та що ж за демон у тебе вселився!
Але тут Панна Жорж починає нервово сміятися.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (теж на межі сліз). О так, який же демон в мене вселився!
ЛЯ КРЕССОННЬЄР-ДЮМОН (постійно намагається зберегти серйозність ситуації). Робер? Вона назвала вас Робер? Але тоді… чи ви не той знаменитий…
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (із гордістю). Так, на жаль, вже прикидатись недоречно. Я Робер Макер!
ВСІ. Робер Макер!
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Власною персоною!
Він відкриває свою табакерку і кидає тютюн в очі жандармам. Тікає разом із Фірменом.
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ. Зупиніть їх!
Хоч і засліплені, жандарми кидаються переслідувати Фредеріка-Робера Макера і Фірмена-Бертрана, які біжать, мов самі дияволи.
Фредерік кидається з балкона на люстру, яка разом із ним опускається вниз, і несподівано збиває намальовану декорацію, за якою відкривається інше полотно, яке зображує Північний полюс.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Ми тут задубнемо.
Він кидається на інший трос і, зачепившись за нього, перетинає сцену, мимоволі звільняючи іншу, зовсім недоречну декорацію — зображення джунглів.
Двоє жандармів, причеплені до того самого тросу, переслідують його до наступної декорації — ця зображує вулкан.
Фредерік хапається за інший трос і перебирається в ложу. Тепер він удає глядача, який бурчить на виставу.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (стрибає по ложі, зображуючи глядача, який протестує). Що це за п'єса? І шеляга не варта, це не просто погано, це ганебно: літають, як у лісі. І як вони тільки наважилися грати такі п'єси!
Смикає за трос, і це провокує виверження вулкана. Починає працювати система лави і диму.
Один із жандармів, так само прилетівши на тросі, намагається схопити його в ложі.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Що ви тут робите? Ви не маєте права сюди заходити! Це ложа! (Кричить Фірмену). Друже, пускай воду, мені треба стрибнути!
Фірмен запускає механізм, і шовкові хвилі заповнюють сцену.
Тоді Фредерік стрибає на сцену. Коли він приземляється, з підлоги б'є вода. Він виринає над хвилями і випльовує рибку.
Жандарми стрибають услід за ним. В результаті вони заляпані брудом.
Жандарми, Фірмен і Фредерік починають бігати по всьому театру, борсаються у хвилях, плавають то брасом, то кролем, то батерфляєм, збиваючи все і всіх.
Фредерік-Робер Макер перемагає одного з жандармів. Потім він наближається до Фірмена-Бертрана, який б'ється з іншим жандармом.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Візьмемо його на двох?
Кожен б'є його палицею.
З'являється підкріплення.
Робер Макер хапає одного жандарма і підкидає його політати в повітрі. Жандарм падає у проході посеред публіки.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. О, я убив жандарма! (Публіці). Вам це сподобалось? Якщо ви вернетесь сюди завтра, я уб'ю відразу двох!
Наприкінці, влаштувавши неймовірний безлад на сцені і в залі, Фредерік і Фірмен потрапляють у руки жандармів. Ті ставлять їх на коліна перед Парізо-Шефом жандармів. Усе затихає.
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. Але врешті-решт… я не розумію, у чому нас звинувачують? Ну, трохи шахрайства, ну, крадіжок штук тридцять, убивств — не більше п'яти-шести… можливо, сім?
ДЮЖІ-ШАРЛЬ. Але… хіба не ви убили Жермея?
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР (здвигнувши плечима). Чого ти хочеш, синку, кожен має свої маленькі недоліки!
ПАРІЗО-ШЕФ ЖАНДАРМІВ. А хто щойно вбив жандарма!
ФРЕДЕРІК-РОБЕР МАКЕР. О, Боже… (починає співати)
Як ти вбити солдата
Чи жандарма схотів,
Буде шуму багато,
Та бенкет почуттів.
Фредерік робить жест. Відразу опускається полотно, яке зображує небо і кілька рожевих повненьких янголяток.
Фредерік повертається до трупи і в якійсь сюрреалістичній манері примушує її хором повторити куплет.
ТРУПА (повторює куплет).
Як ти вбити солдата
Чи жандарма схотів,
Буде шуму багато,
Та бенкет почуттів.
Потім, остаточно осмілівши, Фредерік видирається на якийсь золотий трон у хмарах і повертається до публіки, яку також примушує так само проскандувати.
ТРУПА І ПУБЛІКА (співають куплет).
Як ти вбити солдата
Чи жандарма схотів,
Буде шуму багато,
Та бенкет почуттів.
У цей момент, знову на знак Фредеріка декорація валиться вперед. Але нікого з акторів не притискає, бо вони розташовані точно в тих місцях, де в декорації зроблені отвори.
Хитрий Фредерік, зі спини, знову бере трохи тютюну, повертається до публіки і підморгує їй.
ФРЕДЕРІК. Завісу!
Завіса опускається над "Постоялим двором Адре".
ЗАТЕМНЕННЯ
ДЕВ'ЯТА КАРТИНА
Те ж саме, але з протилежного боку.
Коли завіса підіймається, ми бачимо зі спини трупу, яка кланяється глядачам — помітним, як тіні в глибині.
Це справжній успіх. Зал тріумфує. Зробивши комічну карикатуру на мелодраму, Фредерік викликав ентузіазм публіки.