Комуна росла, членів більшало, вже було два осідки: старий панський двір із п'ятикутнім домом посередині і господарство в Дрижипшьському урочищі. Дуб'яга почував себе хазяїном величезного господарства, бо й землі прибавлялося. Старі комунари вважали себе ідеологічними керівниками нових, вищими на цілу голову.
А як новітні не хотіли визнавати цього першенства, то часто відбувалися дрібні й серйозні сутички. Рада, якій на своєму віку доводилося гасити багато колотнеч, не звертала на це великої уваги. В "колективному казані" перекиплять, хай там погалакають!
Велике й різноманітне господарство комуни вимагало робочих рук і, звичайна річ, саме новим членам і випадало бути тими робочими руками.
Але тут виявилася дуже неприємна для ідеї комунізму річ. Нові члени знати не хотіли якоїсь там спеціялізацїї. їм дуже не сподобалося, що двоє-троє видатних комунарів-фундаторів саме в жнива поїхали на курорт лікуватися, а кількох молодих комуна восени послала вчитися, пристойно одягнувши їх перед тим.
— Як робить, то всім робить, а то хтось із себе строїть ледачком, а ми батраками ходимо... — стало в комуні летючою фразою.
Дуб'яга, переконаний, що "нових членів треба пасти", шо біднота робити не вміє, частенько нагукував на котрогось сирого хлопця. То в однім кінці, то в другім чути було його погукування.
— Нащо багаття розпалив коло кіп? Лінувався відкинути пирій? Ще спалиш увесь хліб! Це щоб ми не догляділи ...
— Роби й грудьми, то не будеш людьми, — понуро відповідав "батрак".
—— А ти головою роби! Десь у другому місці:
— Це чого ходиш з підбитими очима? Хто тебе побив? Членам колгоспу соромно ходити із синіми очима!
Ще в іншому:
— Нащо ти віддав картоплю братові?
— Я тільки з погреба виніс, — виправдувався "батрах".
— А нащо ти віддав?
— Як дощ ішов ... посадити на городі...
— В нього ще город неораний!
— З'ораний.
— Я вчора йшов, то неораний... Як ти будеш із братом усякі махінації робити ... нас не здуриш ...
А то чуєш:
— Ми в вас, як батраки, робимо, що приказуєте...
— А ти вчора прийшов та й хотів зразу приказувати?
— Он другий, теж член, ціле літо пролежав у кімнаті, — натякав "батрак" на "кандидата на попа", — студента Кар-даша, брата одного з членів ради.
II.
Цього дня рада ніяк не може знайти4 притулку, все їй заважають провадити засідання. Втікла аж у сад.
Рада сиділа в саду під великою яблунею, коли підійшов Ригорко Безсмертний. Став, сперся на вила.
— Беріть-но, та ви ще хоч по три гарбі скидайте, бо я вже сімнадцять скинув, то таки втомився.
— Чи ви бачили таке диво? — видивився на Ригорка рільник, Решетило.
— Хто це тебе сюди кликав? Не бачиш, що ми заняті?
— Ти, чоловіче, контрреволюцію тут не розводь, — суворо почав виговорювати Дуб'яга. — Поставили тебе до молотьби, то роби! А маєш щось, то обжалуй на загальних зборах. Там побачимо, який то ти член комуни... То, що ти три дні поробив ...
Але Ригорко не злякався.
— Ви, хлопці, не дуже лякайте, бо як викинете мене, то я собі раду дам, але й ще комусь іскрутиться.
Така безстрашність заставила Дуб'ягу трохи уважніше поглянути на Ригорка.
— Ну, кажи, чим ти незадоволений? Тільки не мни, бо нам нема часу.
Тоді Ригорко моргнув бровою й ізза паркану виступило ще двоє "нових".
Це не сподобалося раді. Члени ради наїжачилися, позасували руки в кишені.
*— Скажіть нам, чого це в їдальні почали нас помиями годувати?
— Скажіть, де поділися гроші за сіно, що продали, двадцять шість тисяч?
— І за хліб.
— Скажіть нам, куди пішли кредити, що набрали в Українбанку, в Сільгоспбанку та в Кредитсоюзі?
— Скажіть нам, за що винні кооперації двадцять п'ять тисяч?..
— Ви нас порозставляли, порозтикували, щоб ми не бачили, що воно робиться в цій комуні. А ми бачимо ваші балі й курорти, — думаєте, що ні? От, яблук одних ...
Руки членів ради засувалися щораз глибше в кишені. Виглядало на те, що "батраки" бунтуються, а в кожного члена ради був наган у кишені, — проти Дуки.
— Скажіть нам, а хіба ми зобов'язані перед вами відчитуватися? — в свою чергу запитав Дуб'яга.
Він перший отямився від несподіваного серйозного випаду "маси".
— Не дуже лякайте нас револьверами, ми не боїмося, — наступав Ригорко Безсмертний, натякаючи на засунуті в кишені руки. — Ти мене вб'єш, так усіх не подужаєш. Не хочете перед нами відчитуватися, то відчитаєтеся в другому місці.
— Знаєте, хлопці, що? — надумався раптом Дуб'яга, немов згадавши про щось несподіване й надзвичайно потрібне.
— А що? — запитав Ригорко.
— Як хто критикує, кричить дуже, то я того ставлю на відповідальну роботу. Кажу прямо, це мій метод. То говорити не штука, ти спробуй сам керувати! Тебе, Ригорку, поставлю старшим конюхом, робочих тобі дам. А тебе, Панасе, комірником. А ти, Іване ...
— Ні, ти нас не купиш, — мотнув головою Іван.
— Та ну вас к дідьку, як ви думаєте, шо я вас купую! — розсердився Дуб'яга і його бичача шия налилася. — Я тільки хочу, щоб ви самі спробували цього меду. Попрацюєте, самі побачите, — куди, що й до чого.
Переглянулися Ригорко з Панасом, Панас із Іваном.
— Ні, мабуть, не будемо сватами! — рішучо відказав Ригорко. — Давайте вперед ревізійну комісію, бо мене жінка' поїдом їсть: "Нащо ти мене сюди привів? У мене вдома все було!"
— А моя цю комуну панщиною зве! Дуб'яга рубнув рукою.
— А як і ревізійну комісію, то я вас дуже злякався? Ну, марш звідси!
III.
Серафим Кармаліта докладно й сумлінно розповідав на черговій явці в Валер'яна Климовича про акт "контррево-люції" в саду комуни, про сутичку низів з верхівкою.
Але статистик райвиконкому був чогось дуже незадо-волений з Кармаліти. Кармаліта ще й досі не виконав одного завдання.
— Ви пасивно, ставитесь до своїх обов'язків, — розжовував він, м'яко й докірливо водночас, Кармаліті. — Нам треба вияснити, в яких стосунках був Дуб'яга з Данилом Ференцем, старшим братом його дружини. Чи нема в них зв'язку тепер?
— Як же я можу вияснити це, коли Дуб'яга про це не згадує? — відмагався Кармаліта.
— Зробіть так, щоб він згадав. Чи не чули ви колине-будь від Дуб'яги яких висловлювань про процес СВУ, чи щось подібне?
— Ні, не чув.
— А чи не бачили ви якихось старих фотографій? Про ці фотографії слідчий уже вдруге запитує. Кармаліта рився в пам'яті. Справді, бачив один раз ... Одного разу Явдошка, дружина Дуб'яги, перебирала в