— Побільше, так-скать, мажору? — запитав Бутилко.
— Саме так, мажору побільше,— зрадів Фігурін потрібному слову.— Ну, там, звичайно, на початку і ще більше всередині, коли ви пишете, що загинув герой, смуток потрібен, не без цього. Але в той же час потрібно, аби в цілому вірш не наганяв суму, а звав на бій, до нових перемог. Ну, можна якось так сказати, що сам він загинув, але своїм подвигом надихнув інших, і на його місце постануть тисячі нових бійців.
— Дуже добре! — з почуттям сказав Бутилко, записуючи: — Можна, так-скать, якось у такому дусі:
Хоч загинув та-та-та Миляга, Але у якомусь бою Я також та-та-та поляжу, Так-скать, за Вітчизну свою.
Так?.
— От-от,— замахав руками Фігурін.— Якось у цьому дусі, але не поляжу — у вас у вірші один лежить, завмер, досить, а якось помщу ся, мовляв, твоїм ворогам.
— Беру до уваги,— сказав Бутилко.
— Дуже цінне зауваження,— вставив Борисов.
— Ну, гаразд,— Фігурін зиркнув на годинника.— Мені час. Нагадую всім: завтра о дванадцятій годині. Потрібно, щоб усе було організовано і спокійно. Більше людей з підприємств. І обов'язково слухати, хто що говорить. Коли почуєте такі розмови, що Миляга був не герой, а зовсім навпаки, таких людей, будь ласка, це прохання до всіх, беріть на замітку і прізвища повідомте комусь із наших людей або особисто мені. Вести, значить, будете ви.— Борисов кивнув головою.— Два-три виступи тут і два-три біля могили. Ну, й ви, значить, вірша прочитаєте. Але, повторюю, більше оптимізму, так, щоб, розумієте, після цього жити, знаєте, хотілося, боротися. Даруйте, товариші, поспішаю.
14
Фігурін вийшов з клубу, але попрямував не Туди, Куди Слід, а до Будинку колгоспника. Він ішов темною Попереч-но-Поштамтською вулицею. Мрячив дощ. Час від часу майор витирав долонею обличчя. Настрій був хороший. Все йшло за планом. В голові вертілися рядки вірша:
Але у якомусь бою
Я також та-та-та поляжу,
Так-скать, за Вітчизну свою.
"Талант,— думав Фігурін про Серафима,— справжній талант. Хоча, що значить "Фелікс залізний схилився над гробом твоїм"? Залізний і схилився. Чи правильно, що він нахиляється? Може, він завжди повинен бути рівним, як стріла?"
Треба було сказати про це Серафимові, хай підправить. Можливо, він, Фігурін, надто поквапно сказав, що вірш не антирадянський, можливо, він навіть цілком антирадян-ський. Власне кажучи, все це питання тлумачення. По суті, всіляке написане слово, чи просто вимовлене, чи, раз уже йти до кінця, те, що народилося в чиїхось мізках, є антира-дянським. Думка ця видалася майорові цікавою, він пошкодував, що при ньому немає зошита, до якого він звичайно записував свої думки, котрі, якщо признати справедливим його теперішнє твердження, були самі по собі також антирадянськими.
Увійшовши до Будинку колгоспника, він запитав у бабусі-чергової, що плела за перегородкою шкарпетку, чи є хто в сьомому номері.
Бабуся позирнула на дошку з ключами і сказала:
— Є.
Піднявшись на другий поверх і підійшовши до сьомого номера, він почув усередині якийсь гамір і припав вухом до дверей.
— Ну що,— почув він дзвінкий голос,— будемо гратися в мовчанку? Не вийде! Коли я захочу, в мене й риба заговорить!
Фігурін скорчився, нахилився до замкової щілини і побачив картину, що вразила навіть його. На стільці спиною до столу сиділа тілиста жінка в зеленому платті, з яскраво намальованими губами. Руки її були заведені за спину. Перед нею стояв підліток у білій сорочці. В руках він тримав гасову лампу, яку підносив до обличчя жінки.
— Громадянине слідчий,— стала благати жінка,— я вам правду кажу, я нічого не знаю.
— Брехня! — безпощадно відрізав хлопчик.
Він змінив позицію, став спиною до замкової щілини і затулив собою жінку. Розуміючи, що не можна втрачати ні хвилини, Фігурін відчинив двері ногою.
При його появі хлопчик здригнувся, відсахнувся од жінки і стояв, розгублено тримаючи в руках лампу. Жінка також була зніченою.
— Що тут відбувається? — суворо запитав Федот Федотович, переводячи погляд з жінки на хлопчика і навпаки.
— Ви майор Фігурін? — запитала жінка.
— Так,— сказав він не без гордощів,— я майор Фігурін.
— Клавдія Воробйова,— відрекомендувалася жінка, підводячись.— Направлена полковником Лужиним у ваше розпорядження.
Руки вона так само тримала за спиною.
— А цей хлопчик? — запитав Фігурін.
— Мій син Тимко,— сказала Клавдія.
— Син? — здивувався Фігурін.— Дивні у вас стосунки із сином.
— Ви все чули? — Вона посміхнулась.
— Не тільки чув, але й бачив.
— Це ми гралися.
— Гралися? — звів брови Фігурін.
— Ми так часто граємо,— сказала Клавдія.— Ну, що ти стоїш? — закричала вона на сина.— Розв'яжи!
Син поставив лампу на стіл і зняв з рук матері косинку, скручену джгутом.
— Ху! Аж пальці затерпли,— вона помахала руками.— Справа в тому,— усміхаючись, пояснила вона Фігуріну,— що Роман Гаврилович обіцяв влаштувати Тимка в спеціальну школу, ну, от я його й готую потрошку.
— А-а,— зрозумів Фігурін.— Цікава система виховання. Я свого сина також готую, але поки що не так наочно. Молодець! — він поплескав хлопчика по плечу.— Комсомолець?
— Піонер,— сказав хлопчик, знітившись.
— Молодець! — повторив Фігурін.— Далеко підеш. А в школі добре вчишся?
— У школі не дуже,— сказала мати, і очі її посмутнішали.— Особливо з арифметики і з російської. Ну, ніяк вони йому не даються. Та й те сказати, без батька зроста. Був би татко, чи то коли паском би відшмагав, чи то б так поговорив, а мене він не боїться. Ач, паразит який! — несподівано спалахнула вона.— Ось я тобі покажу! Будеш погано вчитися, Роман Гаврилович тебе нікуди не візьме.
— Авжеж, брате,— підтвердив Фігурін.— Вчитися треба обов'язково, і тільки на "добре" та "відмінно". Якщо вже хочеш в органах працювати, знати мусиш багато. Математику, історію, психологію, наприклад. Аякже! Ось я бачу, ти допит ведеш. Лампу під ніс — і давай, говори! Кричиш, ногами тупочеш. Хіба це годиться? А ти спробуй без грубощів, у душу підслідному спробуй увійти, щоб він сам усвідомив глибину свого падіння і щиро розкаявся.
— Де вже там щиро,— не повірив хлопчик.— Вороги народу, вони, знаєте, які затяті.
— Всілякі є,— мовив Фігурін.— Є й затяті. Є такі, що від твоєї лампи ще затятішими стануть. Тому, коли маєш справу з чоловіком, важливо вміти подіяти на його самолюбство, використати його любов до сім'ї, до горілки, до жінок. Жінок любиш?