Весна-красна

Днипрова Чайка

Дитяча оперка

Діячі:

Весна

Веснянки

Гаївки

Купальні

Літо

Обжинки

Зажинки

Купальські хлопці

Осінь-молодиця

На кону зразу двоє, потім четверо, шестеро дівчаток в білому або зеленому вбранні, з вінками пролісків білих, бузкових або синіх. Кругом дерева напівголі, трава дуже мала; задня стіна зразу задрапірована зеленню.

Маленькі дівчатка-веснянки

Благослови, мати,

Весну закликати!

Ой Весно, Весно,

Та Весняночко,

Де твоя дочка,

Та паняночка?

Прийди до нас, Веснонько,

З великою радістю,

З льоном високим,

З коренем глибоким,

З житом довільним.

Де ти, Веснонько,

Забарилася?

Чом і досі до нас

Не з’явилася?

Весна пробирається крізь задню стіну, за нею діти, квіти, кузьки.

Діти

Весна-красна,

На чому прийшла?

Весна

На плужечку (2)

По крутому бережечку,

На борінці, на борінці,

Привезла усім гостинці,

Привезла всім вільну волю,

Та кохання, та здоров’я.

Привезла усім роботу

Ще й веселую охоту.

Ось зеленая вербиця –

Згинь ти, зимо білолиця!

Ось червонеє яєчко –

Згинь, морозе-морозечку!

Ворогів ми побороли,

Всі будем тепер па волі,

Без примусу, по охоті,

Нум до дружної роботи!

Діти

А вже весна, а вже красна,

Із стріх вода капле,

Молодому козаченьку

Мандрівочка пахне.

Весна перебиває.

Весна

Добрі дітки, не журімось

Та всі разом звеселімось,

Заведімо гри, танки

І веселі веснянки!

Діти

Вишні-черешні

Розвиваються,

Синє озеро

Розливається,

Жито силоньки

Набирається!

Ясне сонечко

Усміхається.

Гей!..

Тобі яблучко.

Мені грушечка –

Не сварімося,

Моя душечко!

Гей!..

Тобі яблучко,

Мені зернятко –

Не сварімося,

Моє серденько!

Гей!..

Діти

Ой, нумо, нумо

В зеленого шума,

А шум ходить

По діброві,

А шумиха –

Рибу ловить…

Другі перебивають,

Король коло городу ходить,

Король у город заглядає,

Король дівочок вибирає,

– Виводу, виводу,

Чом не йдеш по воду?

– Боюся, боюся.

– Кого ж ти боїшся?

– Короля, короля.

– А короля нема дома,

Королиха сама вдома –

Одчиняй ворота!

Хлопці

Вийди, вийди ти, Іванку,

Заспівай лиш нам веснянку!

Цілу зиму ми мовчали –

Весни дожидали…

Маленькі дівчата

Заїньку, та за головоньку,

А нікуди зайчику ані вискочити,

А нікуди сірому ані вистрибнути.

Все кріпості, все турецькії,

Караули все німецькії,

Сидять сестри-сестринички –

Одна в танку, друга в вінку,

Третя Марушка – то ж моя душка

Три дівчинки і зайчик вибігають.

Більшенькі дівчата

Туман танчик виводе,

Що виведе, то й стане,

На дівочок погляне,

Чи всі дівки в таночку.

Усі дівки в таночку,

Тільки Рози немає:

Мати Розу чесала,

А чешучи, навчала:

"Не йди, дочко, в таночок,

На ставай край туману:

Туман ручку стискає,

Золот перстень здіймає,

На мізинець надіває".

Маленькі дівчата

Ягил-ягилочка,

Ягилова дочка

Устала ранесенько,

Умилась білесенько,

Голівку чесала.

Стрічки надівала.

Візьмися у боки,

Покажи свої вискоки,

Біжи до Дунаю –

Там рибочка грає,

Вибери собі дівку,

Як калинову квітку.

Кидається й вибирає собі дівчину.

Перші дівчата

Ой ходить царенко, блукає (2),

Він свою царівну шукає, шукає,

Приступи, царенко, близенько,

Поклонись царівні низенько

Приступись, царенку, близенько,

Поцілуй її хорошенько.

Маленькі хлопці

Женчичок-бренчичок вилітає,

Високо ніженьку підіймає,

Побито, набито, ніженьку пробито,

В зеленім лугу, бери собі другу!

Вибирає. Маленькі дівчата кладуть навхрест лопату й коцюбу і скачуть зайчика.

Ой на горі гречка – сидить зайчик:

Ніжечками чеберяє,

А лисичка зайчика переймає,

Якби такі ніжки мала,

То і я б так чеберяла,

Як той зайчик.

Дівчата

Де плавала кладочка (2),

Там ходила Настечка (2).

Ішли дівки через двір (2),

На них сукні, як мак, цвів (2),

Стали сукні сяяти (2),

Стала діброва палати (2),

Стали води цебром носити (2),

Дібровоньку гасити (2),

Скільки в цебрі водиці (2),

Стільки в дівчат правдиці,

Скільки води в відерці (2),

Стільки у хлопців правдиці.

Дівчатка

Ой на городі крокіс поріс –

Забрав чорт хлопців,

Та й у ліс поніс,

Ой на городі крокосиця –

Забрав чорт хлопців

Та й носиться.

Хлопці

Ой дівчата, начувайтесь,

Добре хлосту дамо ми,

За посміхи сподівайтесь

Всі ви доброї платні.

Дівчатка

– Чорнушко-душко,

Вставай раненько,

Вмивай личенько,

Хотять тебе люди взяти,

Хотять тебе заміж дати.

– За кого, ненько,

Любе серденько,

За кого, матіночко,

За кого, ластівочко?

– За циганина,

Вражого сина,

Всю ніч не спати.

Дути, кувати.

– Не піду, матіночко,

Не піду, ластівочко!

– Чорнушко-душко… (і далі).

– За паничину,

Доброго сина,

Всю ніч не спати –

Книги читати.

– Не піду, матіночко,

Не піду, ластівочко!

– Чорнушко-душко… (і далі).

– За селянина,

Доброго сина,

Весь день неспати.

Косити, жати.

– Ой піду, матіночко,

Ой піду, ластівочко!

Дівчата

Ой летіло помело –

Стовпом дим,

Чорти з ним, –

Через наше село.

Іванова голова

Зайнялася була

Та й горить (2).

А Маруся з радощами

Носить воду пригорщами

Та й гасить (2).

Дівчата великі

Ой диво чи не диво?

Сидять дівки за столом.

Ой диво чи не диво?

Молодиці перед столом.

Ой диво чи не диво?

А парубки під столом.

Ой диво чи не диво?

П’ють дівчата мед-вино,

Молодиці – горілицю,

А парубки – шевський квас.

Ой диво чи не диво?

Їдять дівки курятину.

Ой диво…

Молодиці гусятину…

Ой диво…

А парубки – кісточки.

Ой диво чи не диво?

Їдять дівки калачі.

Ой диво…

Молодиці – паляниці,

А парубки – сухарі.

Усі

Ха-ха-ха-ха!!!

Літо

Стійте, діти, не співайте,

Ми побачимо якраз.

Хто тут щирий до роботи

У весняний добрий час.

Літо біжить за кін і вертається з хлопцями. Стають у два хори з дівчатами.

Хлопці

А ми просо сіяли! (2)

Дівчата

Ой дід ладо, сіяли! (2)

Хлопці

А ми просо витопчем! (2)

Дівчата

А чим же вам витоптать? (2)

Хлопці

А ми коней випустим! (2)

Дівчата

А ми коней переймем! (2)

Хлопці

А чим же вам перейнять? (2)

Дівчата

А шовковим поясом! (2)

Хлопці

А ми коні викупим! (2)

Дівчата

А чим же вам викупить? (2)

Хлопці

А ми дамо сто рублів! (2)

Дівчата

Не візьмемо й тисячу! (2)

Хлопці

А ми дамо дівоньку! (2)

Дівчата

Хіба що так, хіба так –

За коника та й з двора! (2)

Літо

Ой як гарно, ой як любо,

Ну, ще другу зачинайте!

Хлопці

Вийшли вранці косарі

Косить рано на зорі,

Гей, нуте, косарі,

Бо нерано почали,

Хоч нерано почали,

Та багато утяли:

До обіду покосили,

Гострі коси потупипи;

По обіді віддихали,