Проти 20 березня у Григорія достиг план розгрому червоних. Фальшивим відступом він хотів заманити їх до
І * V* ". ' > 1 "
Каргінської, а тим часом кинути Рябчикова з полком кінноти Гусинською балкою — із заходу, і по Грачах — зі сходу, у фланг їм, для того, щоб оточити їх і завдати нищівного удару. План був пильно розроблений. На нараді ввечері всі командири самостійних частин дістали точні інструкції і накази. Обхідний рух, за думкою Григорія, мав початися на світанку для того, щоб краще замаскуватись. Все було просто, як у грі в дамки. І Григорій, пильно перевіривши й зваживши в думці всі можливі несподіванки, все, що непередбачено могло перешкодити здійсненню його плана, випив дві склянки самогону, не роздягаючись впав на ліжко; укривши голову вологою полою шинелі, заснув мертвецьким сном.
Другого дня, біля четвертої години вранці, червоні цепи вже займали Каргінську. Частина козацької піхоти, щоб очі відвести, втекла через станицю на гору; на них, хвацько повернувши коні, стрекотіли два кулемети З тачанок, що спинились на в'їзді до Каргінської. По вулицях помалу розтікались червоні.
Григорій був за курганом, біля батареї. Він бачив, як червона піхота займав Каргінську і згромаджуються коло Чиру. Було умовлено, що після першого гарматного пострілу дві сотні козаків, які лежали під горою в садах, перейдуть у наступ, а в цей час полк, що пішов в обхід, почне обхват. Командир батареї хотів було прямим прицілом вдарити в кулеметну тачанку, що швидко котилася Климівським бугром до Каргінської, коли це спостерегач переказав, що на мості в хуторі Нижню-Латишевському, верстов за три з половиною, показалась гармата: червоні одночасно наступали і з боку Боківської.
— Вдарте на них з мортирки, — порадив Григорій, не відіймаючи від очей цейсівського бінокля.
Націлювач, перекинувшись кількома фразами з вахмістром, що виконував обов'язки командира батареї, швиде ісо встановить приціл. Номери приготувались, і чотири — з — половиною — дюймова мортирка, як визначили її
. г
козаки, осадйсто ревнула, орючи скопану біля хвоста землю. Найперший же набій влучив у кінець мосту. Друга гармата червоної батареї в цей момент в'їздила на міст. Набій розметав запряжку коней, з шістьох, — як з'ясувалося потім — зацілів тільки один, зате їздовому, що сидів на нім, начисто зрізало окрушиною голову. Григорій бачив: перед гарматою спалахнув жовтосірий клуб диму, тяжко бахнуло і, обкутані димом, ставши дибки, як підтяті, попадали коні. Спотикаючись, бігли люди. Кінного червоно-армійця, що був у момент падіння гранати коло передка, разом з конем та перенчатами мосту кинуло і вдарило об лід.
Такого вдалого попадання не сподівались батарейці. На хвилину під курганом біля гармати запанувала тиша; тільки спостерегач, що був поблизу, схопившись навколішки, кричав щось і вимахував руками.
І зараз же, з густих зарослей вишневих садків та левад донеслись недружне "ура", тріскотливий дріб гвинтів-чаних пострілів. Забувши про обережність, Григорій вибіг на курган. Вулицями бігли червоноармійці, звідти доносився безладний гомін голосів, різкі командні крики, шквальні вибухи стрілянини. Одна з кулеметних тачанок поскакала була на взгірок, але зараз же, недалечко від кладовища, круто повернула, і через голови червоноармійців, що бігли й припадали на бігу, кулемет зацокотів на козаків, що висипали з садів.
Марно Григорій намагався побачити на горизонті козацьку лаву. Кіннота, що під командою Рябчикова пішла в обхід, все ще не показувалась. Червоноармійці, які були на лівому флангові, вже підбігали до мосту через За у-рунний видолинок, що з'єднував Каргінську із сумежним хутором Архипівським, в той час, як правофлангові ще бігли вздовж станиці й падали під пострілами козаків, що заволоділи двома ближніми до Чира вулицями.
Нарешті зза горба показалась перша сотня Рябчцкова, за нею — друга, третя, четверта... Розсипаючись у лаву, сотні круто повернули ліворуч, навперейми юрбам червоноармійців, що тікали косогором до Климівки. Григорій, жмакаючи в руках рукавички, схвильовано стежив за кінцем бою. Він кинув бінокль і дивився вже неозброєним оком на те, як навально наближається лава до Климів-ської дороги, як, замішавшись, повертають назад і біжать до Архипівських дворів купки й окремі червоноармійці і, зустріиуті звідти вогнем козацької піхоти, що розвивала переслідування вгору за течією Чира, знов кидаються на дорогу. Тільки незначній частині червоноармійців пощастило прорватись до Климівки.
На горбі, страшна тишею, почалась рубанка. Сотні Рябчикова повернулись фронтом до Каргінської і, наче вітер листя, погнали назад червоноармійців. Біля мосту через Забурунний чоловіка з тридцять червоноармійців, бачачи, що вони відрізані й виходу немає, почали відстрілюватись. У них був станковий кулемет, чималий запас стрічок. Ледве З садів показувалась піхота повстанців, як з гарячковою швидкістю починав працювати кулемет, і козаки падали, переповзали під прикриттям повіток та кам'яної огорожі дворів. З горба видно було, як по Каргінській козаки бігом тягли свій кулемет. Біля одного з крайніх в Архи-півці дворів вони загаялись, потім вбігли у двір, незабаром з даху комори в цьому дворі різно зататакало. Вдивившись, Григорій побачив у бінокль і кулеметників. Розкинувши ноги, в шароварах, заправлених у білі панчохи, зігнувшись під щитком, один лежав на даху; другий вилазив драбиною, обмотавшись кулеметною стрічкою. Батарейці вирішили прийти на допомогу піхоті. Місце зосередження групи червоних, що опір чинила, вкрила череда шрапнелі. Останній бризантний набій вибухнув далеко на од.пибі.
За чверть години біля Забурунного кулемет червоних раптом замовк, і зараз же спалахнуло коротке "ура". Між голих стовбурів верб замелькали фігури кінних козаків.
Все було скінчене.
З наказу Григорія сто сорок сім порубаних червоноар-мійців мешканці Каргінської та Архипівки гаками й чіп'ям стягли в одну яму, мілко зарили біля Забурунного. Рябчиков захопив шість патронних двоколок з кіньми й патронами та одну кулеметну тачанку з кулеметом без замка. В Климівській одбив сорок дві підводи з військовим майном. У козаків вбитих було чотири чоловіка та поранених — п'ятнадцять. Після бою на тиждень у Каргінській встановилось затишшя. Противник перекинувся на 2 дивізію повстанців і незабаром, тіснячи її, захопив ряд хуторів Ми гулінської станиці: Алексєє ський, Чернецьку слобідку й підійшов до хутора Верхнє-Чирського.