Мета скидалась на перелякану, проте Керк кивнув офіційною згодою. "Раптом на кілька хвилин, Мето. Я озброєний тож ти тут у безпеці. Думаю, я розумію, що Джейсон має на увазі, і з особистого досвіду, боюся він правий."
Мета неохоче передала магазин і розрядила камеру пістолета. Щойно тоді Джейсон роз'яснив.
— У мене є теорія щодо життя на Пирі, і боюся, мені своїм поясненням мені доведеться зруйнувати деякі злуди. Почнемо з того, що слід визнати істину, що тут ваші люди поступово програють війну і зрештою їх буде знищено...
Заки він був наполовині речення, пістолет Мети був скерований йому між очі, а вона дико смикала гашетку. В її виразі була лиш ненависть й відраза. Керк взяв її за плечі й всадив у крісло, перш ніж не сталось чогось гіршого. Минуло трохи часу поки вона оговталась достатньо, щоб почути слова Джейсона. Не просто спостерігати крах ретельно вибудованих крізь життя неправд. Лиш її досвід побачених світів дозволяв їй просто слухати.
Промінці несприйняття все ж спалахували у її очах коли він закінчив розповідь про речі раніше обговорені із Керком. Вона напружено сиділа відтискаючи вперед руки Керка, ніби вони були єдиним, що стримувало її кинутись на Джейсона.
— Може це занадто занадто щоб засвоїти отак відразу, — сказав Джейсон. — Тому давай викладемо все простішими словами. Вірю, що ми можемо знайти причину цієї неослабної відрази до людей. Може ми не правильно пахнемо. Можливо, я винайду зілля з подрібнених пирійських жуків, що зроблять людей невразливими якщо натертись ним. Я ще не знаю. Проте незалежно від результатів, ми мусимо це дослідити. Керк зі мною згоден.
Мета глянула на Керка і він ствердно кивнув. Її плечі важко опустились раптовою поразкою. Вона прошепотіла слова.
— Я ... не можу сказати, що згодна, чи навіть розумію все, що ти сказав. Але я допоможу тобі. Якщо Керк вважає, що так правильно.
— Я так вважаю, — сказав він. — Тепер хочеш набої до свого пістолета? Не плануєш більше пристрелити Джейсона?
— Це було нерозумно з мого боку, — сказала вона холодно, перезаряджаючи пістолет. — Мені не потрібен пістолет. Якби мені довелось вбити його, я могла б це зробити голими руками.
— Я теж тебе люблю, — всміхнувся їй Джейсон. — Тепер готова йти?
— Авжеж. — Вона змахнула м'який кучерик волосся на місце. — Для початку знайдемо місце, де тобі зупинитися. Про це я подбаю. Відтак робота нового відділу на тобі.
X.
Порожні кімнати знайшлись в одній з комп'ютерних будівель. Вони були повністю запечатані щоб тримати тварин подалі від делікатного устаткування. Поки Мета шукала спальник серед запасів, Джейсон важко притяг письмовий стіл, столик та стільці з сусіднього незайнятого кабінету. Коли вона повернулася з пневматичним ліжком, він миттєво упав на нього вдячним зітханням. Її губа скривилась від його очевидної слабкості.
— Звикай до вигляду, — сказав він. — Збираюсь робити якомога більше моєї роботи в поземній позі. Ти будеш моєю сильною правою рукою. А зараз, Правице, роздобудь-но мені чогось поїсти. До того ж маю намір більшу частину трапези здійснити у вже згаданій лежачій позиції.
З огидою фиркнувши, Мета почимчикувала геть. Поки її не було, Джейсон в задумі гриз кінчик ручки, а тоді зробив кілька ретельних записів.
Коли вони скінчили сливе позбавлену смаку трапезу він розпочав пошуки.
— Мето, де можна знайти історичні записи Пиру?
— Ніколи про такі не чула... Я направду не знаю.
— Але ж має хоч щось, десь, — наполягав він. — Навіть якщо ваша сучасна культура повністю присвячує свій час і енергію виживанню, можеш бути певна, що не завжди так було. Вона розвивалась постійно, люди зберігали записи, робили нотатки. Тож де нам шукати? У вас тут є бібліотека?
— Звісно, — сказала вона. — У нас чудові технічні бібліотеки. Однак я певна там немає такого роду речей.
Намагаючись не стогнати, Джейсон встав. "Дозволь мені про це вирішувати. Просто показуй дорогу."
* * * * *
Бібліотека була повністю автоматичною. Проектований покажчик видавав низку ланок для довільного тексту, з яким можна було б ознайомитись. Тасьма доправлялась до чергового столу за тридцять секунд після введення числа. Тасьми повертались через контейнер і автоматично підшивались до каталогу. Механізм працював безвідмовно.
— Чудово, — сказав Джейсон, відсуваючись від покажчика. — Віддаймо належне технологічному поступу. От лишень тут нема нічого для нас важливого. Просто стоси підручників.
— А що ще має бути в бібліотеці? — Мета видавалась щиро здивованою.
Джейсон розпочав пояснювати, та тоді передумав. "Пізніше ми до цього повернемось," — сказав він. — "Набагато пізніше. Зараз мусимо знайти нитку. А чи можуть бути ще якісь тасьми, або навіть друковані книги, яких немає в цій машині?"
— Видається малоймовірно, проте можна запитати Полі. Він десь тут живе і відповідає за бібліотеку, додає нові книжки і доглядає за обладнанням.
Єдині двері в тильній частині будівлі були замкнені, і жодне грюкання не змогло розбудити доглядача.
— Якщо він живий — це має спрацювати, — сказав Джейсон. Він натиснув зіпсовану кнопку пульта. Це мало бажаний результат. За п'ять хвилин двері відчинилися і крізь них виліз Полі.
На Пирі смерть завжди приходила швидко. Якщо рани сповільнювали людину, то згубні завжди пильні сили хутко завершували роботу. Полі був винятком із цього правила. Що б не атакувало його вперше, попрацювало на славу. У нього не було більшості нижньої частини обличчя. Його ліва рука була скручена й непридатна. Пошкодження його тіла і ніг ледь дозволяли йому перешкутильговувати від одного місця до иншого.
Проте в нього все ще була одна здорова рука, а також зір. Він міг працювати в бібліотеці звільняючи повноцінну людину. Ніхто не знав як довго він волочив нездорову оболонку свого тіла будівлею. Незважаючи на біль, що сповнював його почервонілі і вологі очі, він жив. Старів, він був найстаршим пирійцем, наскільки міг судити Джейсон. Він хитнувся вперед і вимкнув сигналізацію, що його кликала.
Поки Джейсон пояснював старий здавалось не слухав. Лиш коли бібліотекар сягнув по слуховий апарат десь в його одязі, Джейсон розумів, що він був ще й глухим. Джейсон знову пояснив чого шукає. Полі кивнув і набрав відповідь на гортачику.