є багато старих книг — в коморах нижче
Більша частина будівлі була відведена для обладнання систематизації та сортування. Вони повільно рухалися повз ряди машин за скаліченим бібліотекарем до заґратованих дверей позаду. Він вказав на них. Поки Джейсон і Мета борсалися із засувом столітньої іржавости, він написав нову записку на своєму гортачику.
не відмикались багато років, щурі
Зброя Джейсона й Мети рефлекторно вистрибнула їм до рук як тільки-но вони прочитали повідомлення. Джейсон самотужки закінчив відмикання дверей. Обидвоє вроджених пирійців стояли навпроти прочиненої діри. Вони добре зробили. Джейсон ніколи б не впорався з тим, що поперло крізь ті двері.
То навіть не він відчинив двері. Їхній шум біля дверей мабуть принадив все плюгавство нижньої частини будівлі. Джейсон кинув останній запір й почав тягнути клямку — коли двері виштовхнули з иншого боку.
* * * * *
Відчиніть браму пекла і побачите що звідти вийде. Мета і Полі стояли плечем до плеча стріляючи в масу гидоти, що клекотіла крізь двері. Джейсон відстрибнув вбік і вразив випадкову тварину на його шляху. Вбивання, здавалось, тривало вічність.
Минули довгі хвилин поки останній пазуристий звір здійснив свій смертельний порив. Мета і Полі терпляче вичікували нових атак, вони були радісно схвильовані цією нагодою заподіяти смерть. Джейсон почувався трохи хворим після цієї німої лютої атаки. Люті, що випромінювали пирійці. Він помітив подряпину на обличчі Мети, там де один зі звірів дістав її. Вона, здавалось, пасувала їй.
Дістаючи свою аптечку Джейсон обійшов завал із тіл. Щось у купі ворухнулось і приголомшливий постріл переорав її. Тоді він підійшов до дівчини і притиснув пробувач аналізатора до подряпини. Механізм клацнув і Мета відсахнулась коли голка з протиотрутою штрикнула. Вперше вона зрозуміла, що робить Джейсон.
— Дякую, — сказала вона.
У Полі був потужний акумуляторний ліхтар і, за мовчазною згодою, Джейсон ніс його. Хоча він і був кривий, старий досі був пирійцем коли йшлося про застосування зброї. Вони повільно пробиралися захаращеними сміттям сходами.
— Ну й сморід, — зморщився Джейсон.
На підніжжі сходів вони роззирнулися. Колись там були книги й записи. Вони методично пережовувались, поїдались і знищувались десятиліттями.
— Мені подобається як ви доглядаєте свої старі книжки, — з огидою сказав Джейсон.
— Вони мабуть зовсім не важливі, — холодно сказала Мета, — чи вони належним чином підшиті у покажчик нагорі.
Джейсон бродив похмуро кімнатами. Не залишилось нічого важливого. Фрагменти і обривки документів і видань. Ніколи достатньо в одному місці, щоб завдавати собі клопоту збиранням. Вип'ястком броньованого черевика він сердито штовхнув купу сміття, готовий відмовитися від пошуків. Щось зблиснуло іржавим металом попід брудом.
— Потримай це! — Він віддав ліхтар Меті і почав розгортати завали. Показалась плоска металева скринька із вбудованим замком набору.
— Це ж реєстрова скринька! — здивовано сказала Мета.
— Це те, про що я подумав, — сказав Джейсон.
XI.
Заблокувавши підвал, вони віднесли скриньку до нового офісу Джейсона. Щойно обприскавши очищувальним засобом вони уважно її роздивились. На кришці Мета помітила вигравірувані літери.
— З.Т. ПЕРЕМОГА ПОЛУКСУ — має бути ім'я міжпланетника, з якого цей журнал. Однак я не спроможна визначити тип, чи що б воно не означало оте ЗТ...
— Зоряний Транспорт, — сказав їй Джейсон, випробовуючи замковий механізм. — Я чув про них, однак ніколи не бачив. Їх будували в часи останньої хвилі галактичного розселення. Насправді не більше ніж гігантський металевий контейнер, скріплений докупи в космосі. Відтак їх завантажували людьми, машинерією і матеріалами, а тоді буксирували до обраної планетної системи. Ті ж буксири і одноразова ракета гальмувала ЗТ при посадці. Далі їх там покидали. Корпус був готовим джерелом металу, тож колоністи могли починати будівництво їхнього нового світу. І вони були великими. Кожен з них вміщував щонайменше п'ятдесят тисяч чоловік...
Тільки опісля сказаного, він зрозумів значення своїх слів. Смертельний погляд Мети на дім що їх привіз. Зараз населення Пиру було менш чисельним ніж початкове поселення.
А людська популяція без жорсткого контролю народжуваності, як правило, зростала в геометричній прогресії. Джейсон дінАльт раптом пригадав сверблячку Метиного вказівного пальця.
— Однак ми не можемо бути певні, щодо числа людей на борту цього транспорту, — поспіхом сказав він. — Чи це навіть реєстраційні записи корабля, що заселяв Пир. Можеш знайти якийсь важіль, щоб відімкнути скриньку? Замок розточився в суцільну брилу.
Мета зігнала свій гнів на коробці. Її пальцям вдалося стиснути простір між кришкою і дном. Вона вивернула її. Іржавий метал завищав і порвався. В руках кришка відвалилась і важка книга глухо випала на стіл.
Підпис палітурки змів усі сумніви.
ЖУРНАЛ З.Т. ПЕРЕМОГА ПОЛУКСУ. ЗОВНІШНІЙ КОРДОН — СЕТАНІ ДО ПИРУ. 55000 ПОСЕЛЕНЦІВ НА БОРТУ.
Тепер Мета не могла сперечатись. Вона стояла позад Джейсона з міцно стиснутими кулаками й читала з-за плеча поки він листав крихкі, пожухлі сторінки. Він швидко пропустив описову частину, з описом приготувань відльоту й подорожі. Лише коли досяг самого приземлення він почав читати повільніше. Значення стародавніх слів вразило його.
— Ось воно, — закричав Джейсон. — Це доводить, що ми на правильному шляху. Навіть тобі доведеться це визнати. Читай це, отут.
...Другий день як нас покинули буксири, тепер ми повністю самі. Поселенці досі не звикли до цієї планети, хоча щовечора у нас орієнтаційні лекції. Як моральні авторитети, які в мене працюють двадцять годин на добу. Гадаю, справді не можу звинувачувати людей, вони всі жили в підземеллях Сетані, і я сумніваюся, що бачили сонце хоч би раз на рік. Ця планета має погоду вдвічі гіршу, ніж я бачив на ста инших планетах. Я помилявся на ранніх стадіях планування, коли не наполягав на поселенцях одного з аграрних світів? Людях, що могли б впоратися з природою.
Ці сетанійські міщухи бояться вийти на вулицю під дощ. Зате вони, звісно, повністю пристосовані до рідного 1,5 тяжіння, тож тутешнє подвійне тяжіння не надто їм дошкуляє. Це був визначальний фактор. Як би не було — надто пізно щось із цим зробити. Як і з нескінченною круговертю дощу, снігу, граду, ураганів і подібного. Вирішенням буде запустити копальні, продати метали й будувати повністю замкнені міста.