— Верзеш дурниці, — сказав Керк. — Це ж просто чужий світ, з яким треба битись. Причини, самоочевидні істини існування.
— Ні, не самоочевидні, — наполягав Джейсон. — Замислись на мить. Коли ти тривалий час знаходишся далеко від з цієї планети, тобі потрібно пройти курс підвищення кваліфікації. Щоб побачити як все погіршилось відколи ти полетів. Це ж лінійна послідовність. Якщо справи погіршуються з поглядом в майбутнє, то вони мали б бути кращими в минулому. Теж гарна теорія, хоча я й не знаю куди заведуть мене факти, щоб стверджувати, що якщо глянути досить далеко в минуле, то можна сягнути часу коли людство і Пир не воювали один з одним.
Керк втратив дар мови, здатен лиш сидіти і слухати як Джейсон вганяв кулі непохитної логіки.
— На підтримку цієї теорії існують докази. Навіть ти визнаєш, що я — хоч я й не придатний для життя на Пирі — допевне добре в цьому тямлю. А вся пирійська флора й фауна, що я бачив, має єдину спільну рису. Вони не придатні. Жодна приспособа з їхнього величезного збройового арсеналу не використовується проти собі подібних. Їх токсини, схоже, не працюють проти пирійського життя. Вони придатні лиш щоб нести смерть людині розумній. А це фізично неймовірно. За триста років, що люди живуть на цій планеті, життєві форми не могли природно пристосуватись таким чином.
— Та вони це зробили! — заревів Керк.
— Ти слушно кажеш, — спокійно сказав йому Джейсон. — І якщо вони це зробили, в цьому має бути зацікавлена якась сила. Як вона діє — без поняття. Однак щось змусило пирійське життя оголосити війну, і я б хотів дізнатися що воно таке. Яка була панівна форма життя коли ваші предки тут висадились?
— Впевнений, я не можу цього знати, — сказав Керк. — Ти ж не натякаєш, що на Пирі є розумні істоти не людського походження? Істоти-організатори планетарної боротьби проти нас?
— Не я натякаю, а ти. Тобто ти підхопив думку. Не уявляю хто спричинив ці зміни, проте певно, що хотів би з'ясувати. Тоді побачимо чи можна все повернути як було. Звичайно ніяких обіцянок. Проте ти погоджуєшся, що питання варте дослідження.
* * * * *
Ляскання кулака об долоню, струс будівлі важкими кроками, Керк ходив туди-сюди уздовж кімнати. Він боровся із самим собою. Нові ідеї проти старих переконань. Вони були такі несподівані — і в них було так важко не повірити.
Не питаючи дозволу Джейсон налив собі трохи холодної води з пляшки, і знесилений поринув у крісло. Щось просвистіло крізь прочинене вікно вириваючи дірку у захисному екрані. Керк розніс його, не змінюючи крок, ба, навіть не помічаючи своєї дії.
Рішення не довелось чекати довго. Навченому діяти швидко, великому пирійцю видавалось неприйнятним не вирішити швидко. Ходьба скінчилась і палець тицьнув в Джейсона.
— Я не кажу, що ти мене переконав, однак думаю не можливо знайти готові відповіді на твої доводи. Тож поки я не знайду, мусимо діяти ніби вони правдиві. Тепер, що ти плануєш робити, що ти можеш зробити?
Джейсон зімкнув пучки пальців рук. "Перше, мені потрібно добре захищене місце, щоб жити і працювати. Тож замість витрачати свої сили лиш на виживання, я зможу здійснювати дослідження для цього проекту. Друге, потрібно когось в поміч, заразом буде працювати охоронцем. І, будь ласка, хтось трохи більш зацікавлений ніж мій теперішній наглядач. Можу запропонувати на цю посаду Мету."
— Мета? — здивувався Керк. — Вона ж пілот-космонавт і оператор захисного екрану, чим таким хорошим вона могла б прислужитись у схожому проекті?
— Найкращий можливий кандидат. Вона має досвід перебування в инших світах, отже, може міняти точку зору, принаймні трохи. І вона, як і кожен освічений дорослий, має багато знати про цю планету і може відповісти на будь-які мої питання. — Джейсон всміхнувся. — До всього вона приваблива дівчина, чия компанія мені до вподоби.
Керк гмикнув. "Мені було цікаво чи ти дійдеш до останньої причини. Решта все ж слушні, тому я не збираюсь сперечатись. Знайду їй заміну і покличу Мету сюди. Маємо вдосталь захищених будівель придатних використання."
Погомонівши з одним з помічників з приймальні Керк зробив кілька дзвінків з монітора. Потрібні накази були швидко зроблені. Джейсон з цікавістю за всім спостерігав.
— Вибач за запитання, — нарешті сказав він. — Але ти що диктатор на цій планеті? Ти просто клацаєш пальцями, а всі стрибають.
— Припускаю, виглядає саме так, — зізнався Керк. — Проте це лише ілюзія. Ніхто повністю не керує на Пирі, немає і чого-небудь схожого на демократію. Зрештою, нас загалом приблизно як в армійському дивізіоні. Кожен робить роботу до якої пасує найкращим чином. Різні види діяльності розділені між відділами під керівництвом найбільш кваліфікованих людей. Я відповідальний за Координацію та Постачання, що є мабуть найширшою ділянкою роботи. Ми заповнюємо прогалини між відомствами та займаємось закупівлями з инших планет.
* * * * *
Тоді прийшла Мета і поговорила з Керком. Вона повністю знехтувала присутністю Джейсона. "Мене звільнили і відправили сюди," — сказала вона. — "Це що? Зміна в розкладі польотів?"
— Можна й так сказати, — сказав Керк. — Тепер тебе звільнено від усіх твоїх старих обов'язків і переведено до нового відділу: Слідства і розшуку. О-той-о із втомленим виглядом — керівник твого відділу.
— Почуття гумору, — сказав Джейсон. — Єдине на всіх уродженців Пиру. Вітаю, надія для планети ще жевріє.
Мета глянула то на одного то на иншого. "Не розумію. Я не йму цьому віри. Тобто новий відділ... для чого?"
— Вибачаюся, — сказав Керк. — Не хотів бути грубим. Думав, можливо ти почувалася б більш невимушено. Я сказав правду. Джейсон знайшов спосіб — чи можливо знайшов спосіб — добре прислужитись Пиру. Допоможеш йому?
Мета заспокоїлась. І трохи розгнівалась. "Я мушу? Це наказ? Знаєте в мене багато роботи. Я певна ви розумієте, що вони важливіші ніж щось чого собі може науявляти прибулець. Він далебі не зможе зрозуміти..."
— Так. Це наказ. — Різкість знов вернувся в голос Керка. Мета розчервонілась від такого тону.
— Можливо, я зможу пояснити, — втрутився Джейсон. — Зрештою це все моя ідея. Однак спочатку від тебе треба трішки співпраці. Віддай обойму свого пістолета Керку?