ГЛОРІЯ. Я більше не зроблю цього.
ФРАНКЕНШТЕЙН (до Літла). Постережіть її. А я тут усе перевірю. (До Глорії.) А ти, бува, не хочеш стати перед судом за замах на життя, га? (У мікрофон.) Томе? Ви мене чуєте?
СВІФТ (голос із гучномовця на стіні). Я вас чую.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Ану, збудіть її. Я хочу поговорити з нею.
Чути, як оживають унизу машини. Сільвія розплющує очі. Вона приємно вражена.
* СІЛЬВІЯ (до Франкенштейна). Доброго ранку, Норберте. ' ФРАНКЕНШТЕЙН.' Як ви себе почуваєте?
СІЛЬВІЯ. Так, як і завжди,, коли прокидаюся. Чудово! Доброго ранку, Глоріє!
ГЛОРІЯ. Доброго ранку.
СІЛЬВІЯ.. Доктор Літл! То ви., й сьогодні з нами? ФРАНКЕНШТЕЙН.. Це ще не ранок. Ми вас знову зараз приспимо.
СІЛЬВІЯ. Я захворіла? ФРАНКЕНШТЕЙН. Ні, не думаю. СІЛЬВІЯ. Мене чекає нова операція?
ФРАНКЕНШТЕЙН. Заспокойтеся, заспокойтеся. (Дістає з кишені офтальмоскоп.)
СІЛЬВІЯ. Як я можу бути спокійна, коли мене чекає ще одна операція?
ФРАНКЕНШТЕЙН (у мікрофон). Томе, дайте їй заспокійливе. СВІФТ (з гучномовця). Даю. СІЛЬВІЯ. Що я маю втратити? Волосся, вуха? ФРАНКЕНШТЕЙН. Зараз ви заспокоїтесь.
СІЛЬВІЯ. Мої очі, так? Мої очі, Норбертё, невже черга за ними? ФРАНКЕНШТЕЙН (до Глорії). Ну, бісова лялько, ти бачиш, що ти накоїла? (В мікрофон.) Де ж, у чорта, ваші транквілізатори? СВІФТ. Зараз почнуть діяти. СІЛЬВІЯ. Мені тепер усе однаково. ^ Франкенштейн обстежує її очі
Це все ще мої очі, хіба не так?
ФРАНКЕНШТЕЙН. Тут нічого вашого немає.
СІЛЬВІЯ. Що не своє — з тим і розлучитися легше.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Ви здорові, як кінь.
СІЛЬВІЯ. Я певна, що хтось виробляє чудові очі. — ^ФРАНКЕНШТЕЙН. Фірма Ар-Сі-Ей виробляє чудові очі, але лам поки що нема потреби звертатись до її послуг. (Відступає від Сільвії задоволений.) Тут усе гаразд. (До Глорії.) Тобі пощастило.
СІЛЬВІЯ. Я дуже рада, коли моїм друзям щастить.
СВІФТ. Приспати її?
ФРАНКЕНШТЕЙН. Поки що ні. Я хочу дещо перевірити.
Через кілька хвилин. Літл, Глорія і Франкенштейн заходять до кімнати з машинами. Свіфт біля пульту. СВІФТ. Нічний черговий затримується.
ФРАНКЕНШТЕЙН. У нього сімейні неприємності.. Хочете доброї поради, чоловіче? Ніколи не одружуйтесь. (Один по одному перевіряє прилади.}
ГЛОРІЯ (зжахом роздивляється навколо себе). Боже мій, боже ж ти мій!.
ЛІТЛ. Ви ніколи не були тут раніше? ГЛОРІЯ. Ніколи.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Вона — великий фахівець по зачісках. Ми довели Сільвії до ладу все, окрім їЬ волосся, (Здивовано втуплюється в один з приладів.)
Що це? (Стукає по склу нігтем, і стрілка повертається куди слід.) Оце інша річ..
ГЛОРІЯ (з гіркотою). Наука...
ФРАНКЕНШТЕЙН/А ти думала, тут унизу що?
ГЛОРІЯ. Я боялася думати. Тепер я розумію, чому.
ФРАНКЕНШТЕЙН. А ти маєш бодай мізерне уявлення про науку? Інакше як ти можеш оцінити те, що тут бачиш?
ГЛОРІЯ. Я двічі провалилася на іспитах з Геології.
ФРАНКЕНШТЕЙН. А чого навчають в інститутах краси?
ГЛОРІЯ. Дурної науки для дурних людей. Як розмальовувати обличчя, як накручувати, стригти або фарбувати волосся. Як робити манікюр, а влітку ще й педікюр.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Ти, мабуть, схибнешся від" усього побаченого тут і, коли вийдеш звідси, розповідатимеш про йас небилиці.
ГЛОРІЯ. Мабуть.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Але затям собі, що тобі бракує і розуму, і освіти, аби належно оцінити нашу операцію. Правильно я кажу> ГЛОРІЯ. Може, й так.
ФРАНКЕНШТЕЙН. І що ж ти розповіси людям? ГЛОРІЯ. Нічого особливого, тільки те... ФРАНКЕНШТЕЙН. Тільки що?
ГЛОРІЯ. Тільки те, що ви приєднали голову мертвої жінки до апаратів і граєтеся з нею від ранку до вечора. У вас нікого немає, і все ваше життя в цьому. V
Німа сцена, схожа на фотографію. Поступово світло гасне. Непроглядна темрява. Світло повільно оживає. Постаті починають рухатись.
ФРАНКЕНШТЕЙН (обурено). Як ти можеш називати її мертвою! Вона читає "Ледіз хоум джорнел"! Вона розмовляє. Вона плете, вона пише листи своїм друзям в усі куточки землі.
ГЛОРІЯ. Вона нагадує ярмарковий автомат, який віщує долю.
ФРАНКЕНШТЕЙН. А я думав, ти любиш її.
ГЛОРІЯ. Я люблю її тільки тоді, коли бачу в ній іскру тієї людини, якою вона колись була. Я люблю її за ту іскорку. Більшість кажуть", що люблять її за мужність. Але чого варта мужність, яка залежить від кнопок на пульті управління. Ви можете повернути кілька важелів, натиснути кілька кнопок, і вона захоче пілотувати космічний корабель. Та незалежно від того, що ви тут робите, ця іскорка досі жевріє в ній. Вона благає: "В ім'я милосердя, хто-небудь, допоможіть мені піти звідси!"
ФРАНКЕНШТЕЙН (дивиться на пульт). Докторе Свіфт, мікрофон працює!
СВІФТ. Оце так! (Клацає пальцями.) Пробачте. ФРАНКЕНШТЕЙН. Не вимикайте. (До Глорії.) Вона чула все, що ти тут казала. То як ти себе тепер почуваєш? ГЛОРІЯ. Вона чує мене й зараз?
ФРАНКЕНШТЕЙН. Говори! Ти тільки мені допоможеш. Щоб я потім не гаяв час на пояснення, якою подругою ти була насправді і чому я показав тобі на двері.--
ГЛОРІЯ (підступає до мікрофона). Місіс Лавджой!
СВІФТ (переказує, що він почув у навушниках). Вона питає: "В чім справа, люба?"
ГЛОРІЯ. У вашій сумці для плетіння лежить заряджений пістолет. Це на випадок, якщо ви не захочете більше жити.
ФРАНКЕНШТЕЙН (анітрохи не стурбований, із зневагою в голосі). Ти схиблена ідіотка. Де ти роздобула пістолет?
ГЛОРІЯ. Я отримала його на замовлення поштою з Чікаго. Реклама була в газеті, під заголовком "Романтика й пригоди".
ФРАНКЕНШТЕЙН. Вони дійшли до того, що надсилають зброю поштою божевільним дівкам.
ГЛОРІЯ. Я могла б одержати й гранатомет, якби захотіла.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Зараз я візьму пістолет, і він стане речовим доказом номер один на твоєму суді. (Виходить.)
ЛІТЛ (до Свіфта). Може, варто приспати пацієнтку?
СВІФТ. Вона не зможе заподіяти собі шкоди.
ГЛОРІЯ (до Літла). Що це означає?
ЛІТЛ. її руки зроблено так, що вона не зможе навести пістолет на себе.
ГЛОРІЯ (непритомніє). Вони й це передбачили.
Кімната Сільвії. Входить Франкенштейн. С і ль вія замислено роздивляється пістолет.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Он які у вас іграшки.
СІЛЬВІЯ. Не гнівайтеся на Глорію, Норберте. Я просила її це зробити. Я благала її.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Минулого місяця? СІЛЬВІЯ. Так.
ФРАНКЕНШТЕЙН. Але ж зараз ви почуваєте себе краще. СІЛЬВІЯ. Все було б добре, якби не та іскорка. ФРАНКЕНШТЕЙН. Іскорка?