20(7) січня похмуро холодно вогко грязюка вітер Івана 15(2) лютого мороз сонячно тихо з даху сніг Стрітення 7 лютого зранку похмуро а після першої вияснилося 16 березня похмуро вітер холодний 21 березня хмарно і сонце було вітер холодний і грязюка 7 вересня вранці прохолодно вдень тепло ввечері прохолодно 14(1) жовтня Покрова хмарно вітер холодно
15(2) жовтня хмарно і сонце вітер прохолодно 16(3) жовтня похмуро і хмарно
0 шостій вечора грім
1 дощ вночі дощ 17(4) жовтня сонячно
18(5) жовтня похмуро і хмарно з 12 години сонце показалось ненадовго 19(6) жовтня вранці сонце й хмарно ввечері сонце після шостої дощ 20(7) жовтня сонячно
21(8) жовтня вранці мороз сонячно теплий 22(9) жовтня вранці туман вдень сонце 23(10) жовтня похмуро тихо і тепло 24(11) жовтня туман довго був до обід сонце мало показувалось вдень вітер ввечері тихо
перебути душі цій хоч у годині лихості й справедливості, не оповісти, що за чим було, лиш їдно ґвалт, як могло стати й не стало. Та й нам не спокутувати гріха найстрашнішого, бо гріх розростається, вже потребує не цих-но свідків самих, він зорує і в поза-світні царини, аби й там надчікувати найневинуватіших, бо невинуватість їхня в тім буде, що не пам'ятатимуть; і як ми в пам'ятливості своїй не звладали з гріхом, гадаючи, що й гріховина посо-бить, то їм або щасливими бути на непам'ятстві, або назватися геть інакше й подобу прибрати невбік нашій. Кого ж то хто перехит-ровує, — що світ має стільки грошей, аби задобрити задавнені жертви, а вони ще й тішаться, що так багацько; питаються їх, вам якими давати, а жертви вірять у все-теперішні гроші; а спродують хату за вели-икі гроші та долучають їх до дадених, і вже такі-і багачі; аж це й рік не змине, то ті гроші стають невпотребу. Та чим тіки не спокушали цю душу, не запов'язували на вірі й обов'язку, а вона й далі чекає не дочекається, чим то ще іспокусять, на які пагорби виведуть свідчити за розп'ятих, а не признаватися, чий син а чи батько. То це й з останнього прихистку викурять, йди-ж-но, не бачиш хіба, що й цим разом не ти, лиш посвідчи, бо кожна спокуса наврочується як повернення; то тобі натякають, аби-н спокусився, та й матимеш вік якийсь на вертання у рай. Тіки ж не потребуй за всі жертви за всі віки, бо де світові стіки сплатити ураз; він хоче потрошку, перш за їдні якісь жертви, а то вже у поміч, одробите якось; час зупинився й не рипається, доки не побратаємося й не посестримося; доки десь в інших світах не навстаткується стільки лиха і жертв, аж щоб ви за свої посором'язніли. Зіходяться не народи на впізнавання, а жертви, й допитуються одні в одних, кому ж то важче бувало; вже й під вікнами їх сталагунилося овва скільки, затоплюють криками поверх вікнами, води криків обіймають кроковки з-попід горища, а солому незайманою лишають, зчовгалися снопики на вітрах і дощах, не вбирають вод криків; а ти мені, Юрку, правди і не вповів, чи замкнув мене, чи знов хитрощ яку підсилаєш, зготовлюєш олівці та папери на підпис, бо всі вже пополучали, ще тільки ця баба ні-в-руш. А якої помочі оцим всим, що не поділяться на своїм горі; їм дай хоч такої утіхи, що й ти спокушаєшся на спокусу, привдячиш за поміч; та ж це така порожнеча і прірва, а хочай би чим її не натовкмачував, то не здолаєш заповнити, бо жертви стають винуватіші за своїх катів, бо домагаються більшого, аніж кара; бо таке настає, що лише опідозре-ного садовлять у клітку і мають утіху з процесів і дознання, і не
поможе ні доказ, ані що інше, аж доки не навтішаються; а десь справжній катюга жиріє й не думає каятися; та милуй сестру свою, що з позовом на катюгу встала і за свою долю, й татову, а що дурною зробили, — то бач, не настаралися на такі закони, аби з колишніх злочинців героїв робити, бо старі закони ще вік у чині будуть, які б нові не настали й в яких державах новіших. А полегкості не настає, скільки б не страчалося тих і тих, бо гріх обсідає усе що не є, а невинуватість лиш-но у душах прихищується, і не знати міри в віках, бо спокуса підстерігає і найдобрішого в світі цьому, — перестережися й ти а-що-наймудріших на віру і сумнівання, бо велено і мені в цьому світі замкнутому лишити однісіньке право на що; уже ж ти поза гріхом і невинуватістю, а спокуси не дістають тебе у твоїм блуканні, як і мене цей світ оббігає та шпарить у безвість, а то перш спотикався об поріг меї хати, до вікон то лагідно, то хижо узиркував, а це і йому невміч, веде його йнакша сила якась. Запнуто вікна, коромисло попід клямку, видніє мені ряденце на дерев'яному ложі, і нетутешньою мовою та звичаєм укохується голубка у грудях, — та скік-ки нас засту-кували на снах наших про щастя тутешнє, аж доки не в'явиться сон і про рай, і про все таким духом мов; бачиться, що немов я молода а чи й мати на весіллю своєї дочки, і кухарку таку перш запрошено, аби вміла й простого зварити, але й для панів, як хоч батюшку чи кого з інтелігенції запросити; рано так молода з дружками в село йде просити, а стріне на дорозі кого або прийде до хати, то кожного просить з-осібна при схиленню голови; просили вас тато і мама і я вас прошу, прийдіть на весілля, а ви, мамусю, прийдіть до вінця; а кождий пові-
25(12) жовтня вранці сонце і вдень похмуро дощ почав ляпати з обіду
26(13) жовтня вранці похмуро після одинадцятої сонце показувалось хмарно надвечір сонце 27(14) жовтня вранці мороз вдень сонячно 28(15) жовтня туман цілий день похмуро 29(16) жовтня зранку сонце вдень похмуро з обід ясно і хмарно 30(17) жовтня вночі мороз вранці туман до 11 години вдень сонячно тепло 31(18) жовтня вранці мороз туман до 12 години вдень сонце 1(19) листопада похмуро вітер сильний холодно ми ходили на кладовище Лені було півроку 2(20) листопада вночі дощ поляпав сонце виглядало рідко хмарно і прохолодно 3(21) листопада вночі дощ ляпав вдень вітер сильний 4(22) листопада празник Казанська сонячно хмарно вітер сильний
5(23) листопада вночі мороз і вранці вдень холодно похмуро а сонце показувалось холодно 6(24) листопада похмуро о першій показалось сонце і захмарилось і поляпало 7(25) листопада вранці туман з восьмої години