"... Сіверського та Володимирського... " — Ці два воєводства не існували взагалі. До складу Великого князівства Руського, крім Київського та Чернігівського, входило ще й Брацлавське воєводство.
С. 210.
"...радника гетьманського Пушкаренка...>> — Мартин Пушкар (?—1658) — полковник полтавський з 1648 р. Маючи тісні контакти із запорозьким кошовим Я.Барабашем і підтримку Москви, підняв заколот проти І. Виговського, але був розгромлений і загинув; Я. Барабаша було страчено.
"...Заславським конгресом..." — Насправді Гадяцькою угодою.
"...Хитрова..." — Посол Б. М. Хитрово домагався від І. Виговського призначити московських воєвод до Чернігова, Ніжина, Переяслава, Білої Церкви, Корсуня, Полтави, Миргорода, а також щоб їх разом з "ратними людьми" утримувало українське населення. Від імені царя наполягав скасувати козацтво в Білорусії, просив, щоб гетьманський уряд вимагав від Швеції замирення з Москвою.
С. 211.
"...поклав перший камінь до міжусобиць..." — Автор "Історії русів" цю важливу політичну думку вкладає в уста різних авторитетних діячів, зокрема й чужоземних держав. Справді, брутальне втручання московського царя, воєвод, війська у внутрішні українські справи спричинилися до козацьких міжусобиць.
С. 212.
"...два полки Ніжинські і два Старо-дубські..." — Двох полків Ніжинських і Старо-дубських ніколи не бувало.
С. 213.
"...корпус військ польських... під командою хорунжого Гуляницького..." — Насправді Конотоп два місяці обороняли три козацькі полки — Ніжинський, Чернігівський, і Кальницький під орудою ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Облога тривала з 21 квітня до 29 травня 1659 р., що дало змогу Виговському зібрати власні сили, дочекатися підходу кримських татар і завдати 150-тисячній московській армії нечуваної поразки.
"...Смілого..." — Очевидно, Срібного.
"...Заславські статті..." — Насправді Га-дяцькі статті.
С. 214.
"...Виговський... наближався до Полтави..."— Виговський мобілізував 20-тисячну армію козаків і 40-тисячну татарську орду і взяв в облогу Полтаву, біля якої два тижні велися бої, місто було спалено. Полтаву було здобуто 15 травня. Полягло 15 тисяч бунтівників Пушкаря і Барабаша, а запорожці втекли під захист московського війська. Ці події насправді відбулися ще до битви під Конотопом.
"...полковника Івана Безпалого..." — Безпалий, який очолював козацьку старшину промос-ковської орієнтації, згодом виступив проти І. Виговського і його "пропольської" політики. Безпалого підтримували селяни, які лякалися панщини, частина козаків, окремі міста і низка старшин, зокрема І. Богун та І. Сірко. Втративши авторитет, І. Виговський сам добровільно передав булаву ІО. Хмельницькому.
"...Виговський... утік з недобитками польських військ до Польщі... І так він трагедію свою закінчив..." — Виговський у березні 1664 р. був звинувачений польським полковником С. Маховським і гетьманом П. Тетерею у зраді.
9 березня 1664 р. у Корсуні його витягли з хати та на порозі розстріляли, не давши висповідатися й запричастити ся. Тяжко хвора дружина Виговського втекла до Бара, а звідси дісталася до свого галицького маєтку. Тіло гетьмана поховали в скиті Руди Гніздичевської на Прикарпатті.
С. 215.
"...біля міста Конотопа засічи польські війська..." — Насправді у Конотопській битві брав участь невеликий загін польського війська.
"Боярин Ромодановський... не переставав попускати військові своєму озлоблювати малоросіян, обзиваючи їх то "виговцями", то "хох-лами" і чинячи їм насильства та здирства без усякої кари..."— У Польщі й Росії в усі часи най-жорстокіше, без милосердя карали всіх українців, які боролись, обстоювали українську державність, обзиваючи їх "наливайківцями", "виговцями", "ма-зепинцями", "петлюрівцями", "бандерівцями" тощо.
С. 216.
"... Слобідські полки, що їх батько його заснував..." — Слобідські полки засновані: Сумський — 1652—1658 рр.; Охтирський — 1652— 1658 рр., Харківський — 1659—1660 рр., Ізюмсь-кий — виділився з Харківського — 1685 р., Остро-гозький (Рибнинський) полк сформований на Слобожанщині 1652—1658 рр.
С. 217.
"...коронного гетьмана Яна Собієвсько-го...>> — Собєський Ян (1624—1696) — польський полководець, король Польщі під ім’ям Яна III (1674—1696 рр.). За його правління Польща воювала проти Туреччини. Військо короля, у складі якого були й українські козацькі загони, змусило турків 1683 р. зняти облогу Відня. В 1686 р. король иіднисав "Вічний мир" з Росією, що закріпив поділ Української Козацької держави між Польщею і Московією.
"...гетьман з сорокатисячною армією... об’єднався з Шереметєвим..." — Детальний опис переможної битви козацьких військ 10. Хмельницького і російських В. Шереметєва під Острогом є витвором фантазії автора "Історії русів". Насправді події Чуднівської кампанії 1660 р. розгорталися так: на Волинь із Києва вирушила 20-тисячна армія В. Шереметєва і 20-ти-сячний козацький корпус під орудою Т. Цюцюри, до якого мало приєднатися 30-тисячне військо Ю. Хмельницького. Проти цієї армади виступила 32-тисячна польська армія (а також Виговський із кількатисячним загоном українців), якій на підмогу прибула 30-тисячна татарська орда. Під Чудно-вим московити були оточені, а під Слободищами війська 10. Хмельницького вступили в бій. Поль-ний гетьман ІО. Любомирський запропонував українцям укласти мир, який було підписано на полі бою. Слободищенська угода в основному повторювала Гадяцькі статті. Опинившись у безвихідному становищі, московська армія капітулювала, Ше-реметєв потрапив до кримської неволі, в якій перебував 20 років. У "Літописі Самовидця" автор "Історії русів" міг знайти інформацію про те, що 1660 р. в Кодаку відбулася рада, на якій ІО. Хмельницький і В. Шереметєв ухвалили йти з військом під Львів (с. 83). На основі рядків Самовидця й могло бути написане це оповідання.
"...Польські міста: Львів, Броди..." — Насправді це споконвічні українські міста.
Яким Сомко (?—1663) — прилуцький полковник, шурин Б. Хмельницького, наказаний гетьман Лівобережної України (1660—1663). У 1662 р. на Козелецькій раді обраний гетьманом, одначе московський уряд відмовився визнати право-чинність виборів. Після чорної ради 1663 р. Я. Сомко був заарештований і з дозволу царя страчений у Борзні. Див. також прим, до с. 221.