Ми сподіваємося, що у кожного мешканця найближчим часом що-небудь зламається, і тоді наша майстерня прийде вам на допомогу!
Назва у майстерні вже є — "Що зламалось — усе відремонтуємо!", а приміщення у неї поки що немає. Та це байдуже! Ми вирішили відкрити нашу майстерню у старій дровітні. Про цю ж дровітню наш місцевий поет склав такі вірші:
"По місту ходить чутка знову:
Дровітня є,
В дровітні — дрова.
Дітей дивує чутка ця,
Здивовані і люди літні:
Кому,
Навіщо ще й дровця
В домах з опаленням потрібні?!"
Наш спеціальний кореспондент із квартири номер дев'ять повідомляє, що дрова ці привезла з собою зі старого будинку Калерія Гаврилівна Клепальська. Там, у старому будинку, не було центрального опалення і дрова зігрівали Калерію Гаврилівну, а тут, у нас, вони "не світять і не гріють". Проте Калерія Гаврилівна звикла до своїх дров, і їй сумно з ними розлучатися. Один наш спеціальний кореспондент проліз у дровітню з боку даху й точно з'ясував, що дрова ці давно вже потрухли.
Ми впевнені, що Калерія Гаврилівна стане, нарешті, свідомою і викине свої трухляві дрова. Тоді вже ми не лазитимемо в дровітню через дах, а ходитимемо туди через двері й відкриємо свою майстерню! Тим більше, що, як повідомляє спеціальний кореспондент з тієї ж самої дев'ятої квартири, кухонний столик Калерії Гаврилівни зовсім розвалюється. І ми його з вдячності відремонтуємо поза чергою!
ПЕРЕДАЄМО ОГОЛОШЕННЯ!
… Увага! Увага!
Сьогодні ми починаємо збирати інструменти для нової майстерні. Пункт збирання — квартира номер сімнадцять. Здавайте їх просто у вікно, після третьої години дня, Олегу Брянцеву. У двері не дзвоніть і не стукайте, щоб не турбувати сусідів. Якщо у вікно випадково висунеться бабуся, не тікайте: вона тільки на вигляд сердита.
Несіть напилки, стамески, рубанки, лещата, електропаяльники і взагалі все, що може знадобитись. І навіть те, що, на вашу думку, не може знадобитись, також несіть: на місці побачимо! Якщо інструменти зіпсовані, не біда: ми їх відремонтуємо! Але якщо вони нові, це все-таки краще!
Поспішайте! Поспішайте! Прізвища мешканців, які здадуть інструменти у перші три дні, будуть оголошені по радіо. Уявляєте собі, як приємно буде послухати вам самим і всім вашим родичам!
… Увага! Слухайте, юні мешканці нашого будинку! "Бойовий будинковий піонерський штаб" просить вас протягом трьох днів скласти точні списки усіх найцікавіших книжок, які є у ваших особистих бібліотеках. Не бійтеся, будь ласка: ніхто і не думає їх відбирати. Просто ми хочемо влаштувати "великий книгообмін". Що, це таке? А ось послухайте! Наприклад, юний громадянин Ікс має на руках книгу "Народжені бурею", давно її прочитав і хоче прочитати книгу "Острів скарбів", яку має у своїй шафі юний мешканець Ігрек, котрий цікавиться: саме тією "Бурею". Ось тут і відбувається тимчасовий книгообмін. В результаті Ігрек одержує "Бурю", а Ікс "Острів" з усіма його скарбами. І так далі… Здається, зрозуміло.
Це ж буде чудово! Так книжки лежать собі на полицях, припадають пилом, нудьгують без діла… А тут вони будуть увесь час у роботі! І в бібліотеку бігати не треба буде: адже там теж гарну книжку не одразу одержиш, спочатку на черзі постоїш!
Тільки попереджаємо: кожен, хто шматуватиме обкладинки або книжку замість скатерки під тарілку з супом підкладатиме чи взагалі "зачитає" цікаву книжечку, — одразу потрапить у страшну радіопередачу, яка називається: "Нокаут в ефірі". То ж краще загортайте книжки в білий папір і читайте акуратно — на чистому місці і з чистими руками.
Оце і все, що ми хотіли повідомити. Вела передачу Таня Крутихіна.
ЗНОВУ… "У НАС У ГОСТЯХ!"
— Починаємо чергову передачу "У нас у гостях!". Сьогодні у нас в гостях двірник дядько Семен.
— Мені в гості ходити ніколи, — пролунав хрипкий бас дядька Семена. — Я у справі на горище зайшов.
— Пробачте, дядьку Семене, ви хочете сказати "на колишнє горище"? І взагалі ми хочемо попередити, що вас зараз слухає дуже багато людей, — лагідно, тоном гостинного господаря намагався улестити двірника диктор Сенько Блошкін.
— Горище воно і є горище! Невідомо ще, як пожежна охорона все це сприйме. Захопили комірчину самовільно і влаштували невідомо що!
— Ви хочете сказати, що ми організували радіостудію "Говорить сьомий поверх!"? — відчайдушно намагався налагодити бесіду Сенько.
— У будинковій книзі шість поверхів значиться. І крапка! — не здавався дядько Семен.
— Продовжуємо нашу дружню бесіду, — повідомив радіослухачам Сенько Блошкін. — Може, ви, дядьку Семене, невдоволені юними мешканцями нашого будинку? Розкажіть, будь ласка, радіослухачам, чим саме ви незадоволені!
— А всім незадоволений! На подвір'ї ви багато стовбичите — ось що. Сиділи б удома, уроки б робили — от би й був порядок.
— Ну, дядьку Семене, якщо ніхто не буде на подвір'я виходити, — почав втрачати самовладання Сенько, — то це вже буде не подвір'я… А, як би це сказати… заповідник! Чи… якась заборонена зона!
— Надто вже розумні всі поставали, — похмуро відповів дядько Семен.
— А ми б хотіли налагодити з вами…
— Не чіпай кишку! Поливальну кишку не чіпай! — закричав раптом репродуктор на стовпі. І в ту ж мить радіослухачі побачили дядька Семена, який висунувся з напівкруглого вікна на горищі. Він люто погрозив хлопчині, який там, унизу, обливав дівчат холодним крижаним струменем.
Потім двірник зник. А передача "У нас у гостях!" тривала далі.
— А ви знаєте, дядьку Семене, ми нещодавно у вас у будинкоуправлінні прочитали одну дуже цікаву книжку, — вступила в бесіду Тиха Таня.
— Знайшли місце! Краще б у бібліотеку записалися! Недалеко, здається: через дорогу перебігти.
— А такої книжки в жодній бібліотеці немає. Вона знаєте як називається?
Дядько Семен мовчав.
— "Будинкова книга"! Це не та, звичайно, яку мадам Жері вела, а наша, нова! І ось ми з неї довідалися, що в нашому будинку проживають, виявляється, три маляри, два штукатури, два муляри і багато ще інших різних робітників, які на будівництвах працюють. От би з їхньою допомогою ремонт зробити! Га, дядьку Семене! І наш "Бойовий будинковий піонерський штаб" допоможе. Давайте запросимо зараз усіх на недільник або ж на суботник по ремонту свого рідного будинку!