З неволі втікши, негр у багні
На Сумнім Болоті закляк.
Він ясно бачив ватри нічні
I чув подекуди кінські ступні
I далекий гавкіт собак.
Де оситняг, очерет, і туман,
I світляків рої,
Де мох сосні підперізує стан,
Де кедри й джгути отруйних ліан
Із плямами, як у змії;
Там, де й пройти ніхто б не посмів,
Куди не сягнув би й зір,
Де страшно...