Це прийде, як негадана правда.
І вжахне та знесилить на мент
узвичаєний життєпорядок:
народився — пожив — і помер.
То й доволі.
Не варто ридати:
час — життю, але й безвісті — час.
Космос, кажуть, нічого не втратить,
як не стане котрогось із нас…
Межи днів, що були золотими,
між діянь, які зменшили біль, —
віднайдуть
золоту
середин...