Це прийде, як негадана правда.<br />
І вжахне та знесилить на мент<br />
узвичаєний життєпорядок:<br />
народився — пожив — і помер.

То й доволі.<br />
Не варто ридати:<br />
час — життю, але й безвісті — час.<br />
Космос, кажуть, нічого не втратить,<br />
як не стане котрогось із нас…

Межи днів, що були золотими,<br />
між діянь, які зменшили біль, —<br />
віднайдуть<br />
золоту<br />
середину<br />
і вшанують як слід — по тобі.

Це й усе, визначальне та чільне?<br />
Не бажаю пояснень таких.<br />
Бо не тільки вервечка учинків<br />
є нутро біографій людських.

Досліди біографію мислі —<br />
за невидимим рухом простеж,<br />
а вже потім, підмайстре, насмілься<br />
будувати висотнішу з веж.

Пізнавати людину-державу<br />
важко… важче… важезно! —<br />
немов<br />
і насправді ти е каторжанин<br />
у довічній копальні думок.

…Та зненацька полегкість надходить:<br />
ти трудився і жив недарма —<br />
то, нарешті, правдива духовність<br />
саме вчасно тебе обійма.

Не майстерність, не досвід, не вміння<br />
прояснили, що маєш довкруг.<br />
Ось вона, та зупинка проміжня<br />
на ім’я —<br />
вдосконалений<br />
Дух!

Розрізни ж і в негоди шалені<br />
вежі мудрості та простоти:<br />
Вежа — Матір твоя…<br />
Вежа — Ленін…

Будь підмурком для третьої — ти!<br />
Тож возводь. І страждай. А по всьому<br />
За труди не жадай нагород,<br />
а сю Вежу — високу з високих —<br />
назови дуже просто:<br />
НАРОД.

1980