Сюзанна (повертається). Так що ж це за велика таємниця?
Бежеарс. Прислужись своєму другові; на тебе очікує блискуче майбутнє. Я ж одружуюся з Флорестиною; це вирішено — так хоче її батько.
Сюзанна. А хто її батько?
Бежеарс (посміхаючись). Е-е, ти що, з неба звалилася? Достеменно відомо, моя люба: коли якась сирітка з'являється у домі в якості вихованки або ж хрещениці, це неодмінно дочка чоловіка. (Цілком серйозно.) Отже, я міг би з нею одружитися... якщо ти допоможеш її переконати у цьому.
Сюзанн а. Але ж її до нестями кохає Леон. Бежеарс. їх син? (Холодно.) Я цим займусь. Сюзанна (здивовано). Так, але ж... вона теж його кохає!
Бежеарс. Кохає?
Сюзанна. Так.
Б е ж е а р с (холодно). Я її вилікую.
Сюзанна (ще більш здивовано). Але ж... але ж... графиня знає про це і благословляє цей шлюб.
Б еже ар с (холодно). Ми примусимо її змінити свою думку.
Сюзанна (нічого не розуміючи). її теж?.. Але, наскільки мені відомо, Фігаро — наперсник Леона.
Б е ж е а р с. Це менше за все мене турбує. Невже ти не в змозі позбутися його?
Сюзанна. Тільки якщо це йому не зашкодить...
Б е ж е а р с. Ну що ти! Сама думка про це ганебна для людини строгих правил. Коли вони побачать, що це в їх власних інтересах, вони ж самі змінять свої наміри.
Сюзанна (недовірливо). Якщо вам це вдасться, пане...
Б е ж е а р с (впевнено). Вдасться. Ти ж бачиш, що любов немає жодного відношення до цієї справи. (Лагідно.) Я ж завжди кохав тільки тебе.
Сюзанна (недовірливо). Так? А якби графиня захотіла...
Бежеарс. Я б, звісна річ, її втішив, але ж вона знехтувала мною!.. Згідно з планом графа графиня має піти у монастир.
Сюзанна (пожвавлено). Я ніколи не завдам їй жодної прикрості.
Бежеарс. Чорт забирай! Він зробить це на свою користь! Від тебе тільки й можна почути: "Ах, вона ангел на землі!"
Сюзанна (гнівно). То що ж з того? Через це треба її мучити?
Бежеарс (сміючись). Ні, але принаймні наблизити її до небес, країни ангелів, звідки вона до нас колись злетіла, треба!.. А оскільки за новим чудовим законом розлучення припускаються...
Сюзанна (зацікавлено). Граф хоче з нею розлучитись?
Бежеарс. Якщо в нього вийде.
Сюзанна (обурено). Ах, лиходії-чоловіки! Придушити б усіх!..
Бежеарс (сміючись). Сподіваюся, для мене ти зробиш виняток?
Сюзанна. Далебі, не знаю...
Бежеарс (сміючись). Люблю я твій щирий гнів: у ньому відбивається твоє добре серце! Що ж до закоханого кавалера Леона, граф відправляє його у подорож... надовго. Фігаро, людина досвідчена, буде його скромним проводжатим. (Бере Сюзанну за руку). А ось щодо нас_з тобою. Граф, Флорестина та я житимемо разом під одним дахом, а наша люба Сюзанна на знак нашої довіри стане нашою домоправителькою, розпоряджатиметься прислугою, вестиме господарку. Нема більше чоловіка, нема більше ляпасів, нема грубого сперечальника, дні спливатимуть, зіткані із золота та шовку, настане щасливе життя!...
Сюзанна. Схоже, ви мене так обходите, щоб я замовила за вас слівце Флорестині?
Б е ж е а р с (лагідно). Правду кажучи, я розраховував на твою допомогу. Ти завжди була чудовою жінкою! Усе інше у моїх руках, а у твоїх — тільки це. (Пожвавлено.) Наприклад, сьогодні ти можеш зробити нам надзвичайно велику послугу... (Сюзанна пильно дивиться на нього. Бежеарс, схаменувшись, продовжує.) Я кажу надзвичайно велику, бо так вважає граф. (Холодно.) Втім, це ж така собі дрібниця! Граф надумав... подарувати доньці при підписанні шлюбної угоди дорогоцінну прикрасу, таку ж, як і в графині. Але він не хоче, щоб хтось заздалегідь дізнався про це.
Сюзанна (здивовано). Он як!
Бежеарс. Непогана ідея! Гарні діаманти завжди можуть стати у нагоді! Можливо, він попросить тебе принести скриньку з коштовностями графині, щоб порівняти їх з ескізами, які зробив його ювелір.
Сюзанна. Чому ж неодмінно, як у графині? Дивно все це!
Бежеарс. Він хоче подарувати дочці річ не менш чарівну. Мені ж, сама розумієш, однаково. А ось і він.
СЦЕНА V Граф, Сюзанна, Бежеарс.
Граф. Пане Бежеарс! Я вас шукав.
Бежеарс. Перед тим, як іти до вас, графе, я хотів попередити Сюзанну, що ви збираєтеся попросити її принести скриньку...
Сюзанна. Принаймні, ваша величносте, ви розумієте...
Граф. Ах, облиште цю "вашу величність"! Адже я наказав, приїхавши у Францію...
Сюзанна. Мені здається, ваша світлість, що це принижує вашу гідність.
Граф. Це через те, що ти більше схильна до марнославства, аніж до справжньої гордості. Треба рахуватися із забобонами тієї країни, де ти мешкаєш.
Сюзанна. Отже, пане, принаймні ви дасте мені слово...
Граф (гордо). Відколи мені вже не довіряють?
Сюзанна. Добре, я вам зараз її принесу. (Убік.) Нічого не вдієш! Фігаро велів мені ні в чому графові не відмовляти...
СЦЕНА VI Граф, Бежеарс.
Г р а ф. Я навмисне так різко поговорив з нею, здається ця ситуація її бентежить.
Бежеарс. Мене більше бентежать інші речі. Але, мені здається, вас щось непокоїть...
Граф. Тобі, мій друже, я скажу. Досі мені здавалось, що втрата сина є для мене найбільшим горем: проте існує ще більш люта скорбота, від якої знову починає кровоточити моя рана, а від цього життя стає просто нестерпним.
Бежеарс. Якби ви не заборонили мені сперечатися з вами, я б зауважив, що ваш другий син...
Граф (жваво). Мій другий син! У мене немає більше сина!
Бежеарс. Заспокойтеся, графе. Поміркуймо розсудливо. Через втрату улюбленого сина ви несправедливо поводитеся з іншим сином, з вашою дружиною, із самим собою. Хіба можна робити якісь висновки тільки за химерною підозрою, за здогадами?
Гр аф. За здогадами? О, я надто в цьому переконаний. Брак доказів — ось що мене засмучує найбільше. Доки був живий мій син, я не надавав цьому належного значення. Він був спадкоємцем мого імені, статусу, багатства... Мені не було діла до цієї іншої людини. Моє холодне презирство, інше земне ім'я, Мальтійський хрест та постійна грошова допомога могли б помститися за мене його матері та й йому самому! Але чи можеш ти уявити собі мій відчай, коли, втративши обожнюваного сина, я бачу, як якась стороння людина успадковує його статус, титули і щодня роз'ятрюватиме рану, звертаючись до мене "батьку"!