СЦЕНА III Ті ж самі, Флорестина й Сюзанна.
Флорестина (вбігає). Боже мій! Мамо, що з вами?
Графиня. Нічого, крім приємних для тебе новин. Твій хрещений зараз все тобі розповість.
Граф. Ах, Флорестино, я здригаюся лише на саму думку про те, якій небезпеці я ледве не піддав твою молодість! Але дякуючи Всевишньому, ти не вийдеш заміж за Бежеара! Ні, ти не станеш дружиною неймовірного негідника!..
Флорестина. О Боже! Леоне!..
Леон. Сестро, він усіх нас обвів круг пальця!
Флорестина (графу). Я — сестра Леона?
Граф. Бежеарс обманював нас. Обманював одних за допомогою інших, а ти була метою його мерзенної підступності. Я вижену його з дому.
Графиня. Твоя інстинктивна боязкість виявилася мудрішою за наш досвід. То ж подякуй Богові, дитя моє, за те, що він врятував тебе від такої небезпеки.
Леон. Сестро, він усіх нас обвів круг пальця!
Флорестина (графу). Чому він називає мене сестрою?
Графиня (захоплено). Так, Флорестино, ти теж належиш до нашої родини. Це наша дорогоцінна таємниця. Ось твій батько, ось твій брат, а я навіки твоя матір. Ніколи не забувай про це! (Протягує руку графу.) Альмавіво, це ж справді так? Вона — моя донька?
Граф (палко). А він — мій син. Вони обоє наші діти. (Всі по черзі обіймають один одного.)
СЦЕНА IV Ті ж самі, Фігаро та пан Фаль, нотаріус.
Фігаро (вбігає, скидає плащ). Прокляття! Гроші вже в нього. Зрадник виходив з ними саме в той час, коли я входив до пана Фаля.
Граф. Ах, пане Фаль, ви поспішили!
Пан Фаль (пожвавлено). Ні, пане, навпаки. Він пробув у мене більше години, змусив мене відразу укласти шлюбну угоду і внести до неї пункт про його дарунок. Потім віддав мені мою розписку — там унизу стоїть і ваш підпис — і сказав, що це його гроші, що він успадкував їх і що він давав їх вам на зберігання...
Граф. Ах, лиходій! Нічого не забув!
Фігаро. Скільки ще попереду хвилювань!
Пан Фаль. Після того, як він мені все це пояснив, як я міг не віддати йому гроші? Це ж векселі на пред'явника. Якщо ви розірвете шлюбну угоду, а він захоче залишити гроші в себе, то тут майже нічого не вдасться зробити.
Граф (палко). Нехай згине усе золото світу, аби мені вдалося позбавитися Бежеарса!
Фігаро (кидає капелюх на крісло). Нехай мене повісять, якщо в нього залишиться бодай один обол. (Сюзанні.) Йди постережи, Сюзанно. (Сюзанна виходить.)
Пан Ф а л ь. Ви можете змусити його визнати у присутності надійних свідків, що він отримав цю суму від графа? Інакше, думаю, навряд чи вам вдасться відібрати в нього гроші.
Фігаро. Якщо його німець повідомить йому, що тут відбувається, він більше сюди не повернеться.
Граф (жваво). Ось і добре! Це все, чого я хочу. А гроші нехай залишить собі.
Фігаро (жваво). Спересердя залишити йому спадщину ваших дітей? Це не доблесть, це слабкість.
Леон (сердито). Фігаро!
Фігаро (голосніше). Я з цим не миритимусь. (Графу.) Якої ж нагороди може очікувати від вас відданість, якщо ви так платите за віроломство?
Граф (сердито). Але спробувати повернути гроші неналежними засобами — означає дати йому можливість торжествувати...
СЦЕНАV
Ті ж самі й Сюзанна.
Сюзанна (у дверях, кричить). Пан Бежеарс йде! (Виходить.)
СЦЕНА VI Ті ж самі, крім Сюзанни. Всі дуже схвильовані.
Граф (у нестямі). А, зрадник!
Фігаро (дуже швидко). Вже ніколи радитись, але якщо ви послухаєте мене і вдаватимете, нібито нічого не трапилося, то я гарантую вам успіх..
Пан Фаль. Ви говоритимете з ним про гроші та шлюбний контракт?
Фігаро (дуже швидко). Ні, він дуже добре обізнаний у всіх тонкощах. Так просто, з ходу його не взяти! Треба почати здалеку, щоб врешті-решт він сам добровільно зізнався. (Графу.) Нібито ви хочете вигнати мене.
Граф (розгублено). Але ж... але... за що?..
СЦЕНА VII
Ті ж самі, Сюзанна та Бежеарс.
Сюзанна (вбігає). Пане Бежеа-а-а-а-а-а-арс! (Стає коло графині. Бежеарс висловлює глибоке здивування.)
Фігаро (побачивши його, вигукує). Пане Бежеарс! (Смиренно.) Що ж, одним приниженням більше. Оскільки ви обіцяєте вибачити мені, якщо я розкаюся у своїх провинах, то сподіваюся, що пан Бежеарс теж буде настільки ж великодушним.
Бежеарс (здивовано). Що трапилося? Чому ви всі тут зібрались?
Граф (різко). Для того, щоб вигнати мерзенну потвору!
Бежеарс (побачивши нотаріуса, ще більш здивовано). Пане Фаль, і ви тут?
Пан Фаль (показує йому шлюбну угоду). Бачите, ми не гаємо часу. Тут усе вам сприяє.
Бежеарс (здивовано). О! О!..
Граф (нетерпляче до Фігаро). Що ж ви? Покваптеся. Мені це вже набридло. (Упродовж цієї сцени Бежеарс дуже уважно спостерігає за ними обома.)
Фігаро (благаючи, звертається до графа). Бачу, хитрувати безглуздо, то ж покінчімо з моїм сумним зізнанням. Так, я змушений ще раз визнати, що з метою зашкодити пану Бежеарсу я вів спостереження за ним, вистежував і в усьому йому заважав. (Графу.) Ви, пане, не дзвонили, коли я увійшов до вас, а увійшов я тільки задля того, щоб дізнатися, чому вам принесли скриньку з коштовностями графині, і побачив, що потаємне відділення відчинене.
Бежеарс. Так, так, на мій превеликий жаль воно відчинилось!
Граф (робить схвильований жест, убік). От нахаба! Фігаро (схиляється і смикає графа за камзол). Ах, пане, не кажіть більше ані слова!
Пан Фаль (злякано). Пане!
Бежеарс (тихо графу). Стримуйтеся або ми нічого не дізнаємось. (Граф тупає ногою. Бежеарс пильно дивиться на нього.)
Фігаро (зітхаючи, звертається до графа). Саме тому, знаючи, що графиня та пан Бежеарс зчепилися, щоб спалити якісь, наскільки мені відомо, важливі папери, я зненацька привів вас.
Бежеарс (до графа). А я що вам казав? (Граф розлючено кусає носовик).
Сюзанна (підходить до Фігаро, тихо). Досить! Досить!
Фігаро. Нарешті я маю зізнатись у тому, як, зрозумівши, що вас не вдається посварити, я зробив усе можливе, аби спровокувати між графом та графинею бурхливе з'ясування стосунків... Але воно завершилося не так, як я очікував...
Граф (до Фігаро гнівно). Чи скоро ви припините своє виправдання?
Фігаро (смиренно). На жаль, мені більше нічого додати, бо саме після цієї суперечки прийшов виклик від пана Фаля для завершення укладання шлюбної угоди. Щаслива зірка пана Бежеарса взяла гору над усіма моїми хитрощами... Хазяїне! Поважаючи мою тридцятирічну...