Граф (жваво). Нізащо! Нікуди ви не підете!
Леон. Монастир стане притулком для неї, а я під ім'ям Леона, без пишних титулів, в одязі простого солдата захищатиму свободу нашої нової батьківщини. Невідомий, я помру за неї або ж служитиму їй, як ревний громадянин. (Сюзанна плаче у кутку сцени; в іншому куті Фігаро заглибився у свої думки.)
Графиня (через силу). Леоне! Мила моя дитино! Твоя хоробрість знов повертає мене до життя. Я ще можу жити на цьому світі — мій син настільки великодушний, що не зневажає свою матір. Притоманна тобі гідність у нещасті — ось твоє справжнє багатство. Граф одружився зі мною без приданого, то ж не треба нічого вимагати від нього. Своєю працею підтримуватиму я своє життя, що згасає, а ти служи державі.
Граф (у відчаї). Ні, Розіно! Нізащо! Справжній злочинець — це я! Скількох чеснот позбавив я свою гірку старість!
Гр а ф и н я. Ви будете оточені ними. З вами залишаються Флорестина та Бежеарс. Флореста, ваша дочка, ваше обожнюване дитя!..
Граф (здивовано). Що таке?.. Звідки вам відомо?.. Хто вам сказав?..
Графиня. Графе, віддайте їй все своє багатство — ми з моїм сином не перешкоджатимемо цьому: ми будемо втішені усвідомленням того, що вона щаслива. Але перед тим, як розлучитися, зробіть мені принаймні одну послугу! Скажіть, як потрапив до вас цей лист? Я була впевнена, що спалила його разом з іншими. Хтось украв його в мене?
Фігаро (кричить). О, так! Украв! Цей негідник Бежеарс! Я бачив, як він передавав листа графові.
Граф (швидко). Ні, я зобов'язаний цим простому випадку. Сьогодні вранці ми з ним розглядали вашу скриньку з зовсім іншою метою. Спочатку ми навіть не думали, що в ній може бути подвійне дно. Потім ми стали тягнути скриньку кожний до себе, Бежеарс випадково натиснув і, на його великий подив, таємниця зненацька розкрилася. Він навіть подумав, що скринька зламалася!
Фігаро (кричить ще голосніше). Він здивувався таємниці? Чудовисько! Він же сам замовляв скриньку! Граф. Невже?
Графиня. Так, це щира правда!
Граф. Ми помітили листи, він навіть не підозрював про їх існування. Коли ж я запропонував прочитати їх вголос, він відмовився навіть подивитися на них.
Сюзанна (кричить). Таж він сотню разів читав їх разом з графинею!
Граф. Це правда? Він знав про ці листи?
Графиня. Він мені й передав їх. Він привіз їх з армії після смерті цієї нещасної людини.
Граф. Він? Цей вірний друг, якому я так довіряв?..
Фігаро, Графиня, Сюзанна (разом, кричать). Так, він!
Граф. О, пекельне лиходійство! Як вправно він мене б оплутав! Тепер я знаю все!
Фігаро. Даремно ви так вважаєте!
Гр а ф. Я зрозумів його мерзенний план. Але, для більшої ясності, зірвімо повністю пелену. Хто сказав вам про Флорестину?
Графиня (швидко). Я знаю про це тільки від нього.
Леон (швидко). Він повідомив мені про це по секрету.
Сюзанна (швидко). Мені він теж сказав це по секрету.
Граф (жахливо). Чудовисько! А я хотів віддати за нього Флорестину! Передати йому все своє багатство!
Фігаро (жваво). Більш ніж третина вже перейшла б до нього, якби я, нічого не кажучи вам, не відніс три мільйони золотом на зберігання пану Фалю. Він ледве не наклав на них лапу. На щастя, я засумнівався у ньому. Я передав вам розписку...
Граф (жваво). Негідник тільки що взяв у мене розписку й пішов по гроші.
Фігаро (у розпачі). О, горе мені! Якщо гроші видано, значить усі мої зусилля виявились марними! Побіжу до пана Фаля. Може, дасть Бог, встигну!
Г р а ф (Фігаро). Зрадник не міг так швидко туди дійти.
Фігаро. Якщо він втратив час, ми його впіймаємо. Вже біжу! (Хоче вийти.)
Граф (швидкимрухом зупиняє його). Але, дивися, Фігаро: фатальна таємниця, про яку ти тільки-но довідався, має бути похована в твоєму серці!
Фігаро (з глибоким почуттям). Пане, вона вже двадцять років у моєму серці, і ось вже десять років, як я намагаюся зашкодити цьому чудовиську скористатися нею для своїх підлих цілей! Чекайте на моє повернення і нічого не робіть.
Граф (жваво). Невже він стане виправдовуватися?
Фігаро. Неодмінно спробує. (Дістає з кишені листа.) Але ось протиотрута. Прочитайте цей жахливий лист, у ньому міститься пекельна таємниця. Ви ще дякуватимете мені за те, що я все робив, аби дістати його. (Передає листа Бежеарса.) Сюзанно, дай графині краплі. Ти знаєш, як їх треба приймати (дає їй флакон.). Покладіть графиню на кушетку — і повний спокій. І не починайте, пане, все знову — це її вб'є!
Граф (палко). Почати знову? Я перестав би поважати себе!
Фігаро (графині). Чуєте, пані, це на нього схоже: впізнаю свого хазяїна! Ах, я завжди говорив: гнів добрих людей — лише не що інше, як нагальна потреба вибачити! (Стрімко тікає. Граф та Леон беруть графиню під руки; всі виходять.)
ДІЯ П'ЯТА Велика вітальня першої дії.
СЦЕНА І Граф, Графиня, Леон, Сюзанна. Графиня не нарум'янена, її туалет у повному безладі.
Леон (підтримуючи матір). У приміщенні надто спе-котно, мамо. Сюзанно, підсунь ближче крісло. (Графиню саджають у крісло.)
Граф (розчулений, поправляє подушки). Вам добре сидіти? Як, знов сльози?
Графиня (знесилено). Ах, ці сльози заспокоюють мою душу! Після цих жахливих історій я відчуваю себе зовсім розбитою! Перш за все цей гидкий лист.
Граф (розлючено). У нього є дружина в Ірландії, а він сватався до моєї доньки! І на ті гроші, які я вклав у Лондонський банк, він розвів би тут розбійницьке кубло та ще пережив би всіх нас!... Та й лише одному Богу відомо, які засоби...
Графиня. Нещасний мій, заспокойтеся! Але треба скоріше покликати Флорестину; вона так боялася цього шлюбу! Сходи по неї, Сюзанно, тільки нічого їй не кажи.
Граф (урочисто). Сюзанно, те, що я сказав Фігаро, так само стосується і вас.
Сюзанна. Пане, я двадцять років бачила, як графиня плакала і молилась, і щоб я ще стала засмучувати її, я, котра стільки страждала за неї, — це неможливо! (Виходить.)
СЦЕНА II Граф, Графиня, Леон.
Граф (палко). Ах, Розіно, осушіть сльози! І нехай проклятий буде кожен, хто скривдить вас!
Графиня. Сину мій, обійми коліна твого великодушного заступника й віддяч йому за твою матір. (Леон хоче стати навколишки.)
Граф (підіймає його). Забудьмо минуле, Леоне. Мовчімо про нього і не хвилюймо більше вашу матір. Фігаро говорив, що їй потрібен повний спокій. А головне, пожаліймо молодість Флорестини й ретельно приховаймо від неї, чим викликана ця подія.