За двадцять хвилин ми рушили. Надворі було вже зовсім темно. Пуаро крокував попереду, простуючи до вілли Женев'єв. Та коли ми підійшли до вілли Маргарет, він зупинився.
— Хочу впевнитися, що з Жаком Рено все гаразд. Ходімо зі мною, Гастінгсе. Панночці краще залишитися на вулиці.
Ми відсунули защіпку хвіртки й попростували до будинку. Коли наблизилися, я вказав Пуаро на одне з вікон другого поверху, в якому чітко вимальовувався профіль Марти Добрей.
— Ага! — сказав Пуаро. — Я так і думав, що саме в цій кімнаті ми знайдемо Жака Рено.
Двері відчинила пані Добрей. Вона пояснила, що стан Жака майже не змінився, і запропонувала нам самим переконатися в цьому. Потім провела нагору і показала, де спальня. Марта сиділа біля столу, на якому горіла лампа, і вишивала. Коли ми зайшли, дівчина приклала^палець до рота.
Жак Рено спав неспокійним сном. Голова його весь час ковзала по подушці, тіло судорожно сіпалось, а щоки вкривав нездоровий рум'янець.
— Лікар сьогодні не прийде? — пошепки спитав Пуаро.
— Тільки якщо ми запросимо. Жак спить — і то вже слава Богу. Мати приготувала йому чай з рум'янку.
Коли ми виходили з кімнати, дівчина знову сіла до столу і заходилася вишивати. Пані Добрей ласкаво супроводжувала нас до парадних дверей. З того дня, коли мені стала відома історія її життя, я при кожній зустрічі роздивлявся її з неабиякою цікавістю. Зараз вона стояла перед нами, опустивши очі долу. Губи її ледь помітно кривила та ж сама загадкова усмішка, котру я так добре пам'ятав. І раптом я відчув острах перед нею, який, напевне, находить, коли бачиш в красивих візерунках гнучку зміюку.
— Сподіваюсь, ми не порушили ваші плани, пані, — чемно промовив Пуаро, коли господиня прочинила двері, аби випустити нас.
— Що ви, пане! Ні в якому разі.
— Між іншим… — Пуаро немов тільки зараз щось згадав. — Чи не був пан Стоунер сьогодні в Мерлінвілі?
Навіщо йому треба було задавати таке питання, для мене лишалося цілковитою загадкою.
Паш Добрей відповіла спокійно і стримано.
— Мені це не відомо.
— Він не мав розмови з пані Рено?
— Звідки мені таке може бути відомо, пане?
— Ви маєте рацію, — сказав Пуаро. — Я сподівався, що ви бачили, як він входив до будинку чи залишав його. На добраніч!
— Чому?.. — почав було я за порогом.
— Жодних запитань, Гастінгсе. Для них ще буде час.
Попелюшка чекала на нас, і ми втрьох поквапилися до віяли Женев'єв. Пуаро ще раз подивився на освітлене вікно, в якому виднівся профіль Марти, що схилилася над вишиванням.
— Що б не трапилось, за Жаком доглядають… пробурмотів він.
Коли ми наблизилися до вілли, Пуаро зупинився за якимись кущами ліворуч од під'їзної алеї. Звідти, залишаючись непоміченими, ми мали змогу все добре бачити. На віллі не світився жоден вогник. Безперечно, всі її мешканці спали. Ми були майже під самим вікном спальні пані Рено. Я помітив, що воно прочинене. Очі Пуаро, як мені здавалось, теж були прикуті до нього.
— Що ви будете робити — прошепотів я.
— Спостерігати.
— Але…
— Принаймні протягом години чи двох я не сподіваюся на якісь події, але…
Приглушений крик раптом обірвав його слова:
— Рятуйте!
На другому поверсі, направо од парадних дверей, спалахнуло світло. Крик долинув саме звідти. На фіранку впала тінь, яка нагадувала постаті двох людей, що борються.
— Сто чортів! — вигукнув Пуаро. — Вона, напевно, змінила кімнату.
Він кинувся вперед і несамовито замолотив кулаками в парадні двері. Але вони не відчинилися. Тоді він підбіг до дерева, що росло посеред клумби, і зі спритністю кішки поліз по ньому. Я почав дертися слідом… Скоро мій приятель був на рівні другого поверху і встрибнув у відчинене вікно. Повернувши голову, я побачив, що Дульці теж тягнеться до гілки.
— Обережно! — кинув я.
— Радитимеш своїй бабусі! Це для мене дитяча забава.
Пуаро пробіг порожньою кімнатою і загупав кулаками в двері.
— На замку і на засуві зсередини, — закричав він. — Це ж мине час поки їх виб'єш…
Голос людини котра все ще кликала на допомогу з кожною миттю слабшав.
В очах Пуаро я побачив розпач. Ми разом налягли на двері.
Раптом пролунав спокійний голос Попелюшки:
— Гадаю, я єдина людина, котра може тут чимось зарадити.
І раніше, ніж я встиг поворухнути пальцем, аби зупинити її, вона стрибнула з підвіконня, як мені здалося, простісінько в безвість. Підбігши до вікна, я на свій жах побачив, як вона, тримаючись за край даху, ривками пересувається до освітленого вікна.
— Боже милостивий! Вона ж уб'ється!
— Гастінгсе ви забуваєте, що Дульці — професійний акробат Сам господь напоумив її йти разом із нами. Єдине про що я зараз молюся, щоб вона не запізнилася.
Коли дівчина зникла в освітленому вікні жахливий зойк прорізав ніч. Затим долинув чистий і ясний голос Попелюшки:
— Ні, не вирвешся!.. Ти в моїх руках, а вони в мене залізні!
Тієї самої миті стара Франсуаз відчинила двері нашої в'язниці. Пуаро безцеремонно відштовхнув її і кинувся коридором до дверей, біля яких стояли інші служниці.
— Вони замкнуті з того боку, добродію.
Ми почули як всередині щось важко впало. А за хвилину ключ у дверях повернувся, вони поволі прочинилися. Бліда Попелюшка рукою запросила нас до кімнати.
— Як пані Рено? — запитав Пуаро.
— Все гаразд. Аби я запізнилася хоч на мить..
Пані Рено напівлежала в постелі, широко розкритим ротом хапаючи повітря.
— Ще трохи… і задушила б… — ледь прошепотіла вона.
Дівчина підняла щось із підлоги і дала Пуаро. Як виявилося, то була згорнута драбина з тонесеньких шовкових мотузків.
— Для того, щоб зникнути, — промовив Пуаро, — через вікно, поки ми виламували б двері… А де злочинець?
Дульці ступила крок убік і показала рукою. На підлозі лежало тіло, прикрите темною тканиною.
— Мертвий?
Попелюшка опустила голову.
— Гадаю, що так. Вдарилась головою об край каміна…
— Але хто то? — вигукнув я.
— Вбивця пана Рено. І особа, яка хотіла вбити пані Рено.
Не спроможний будь-що зрозуміти, я опустився навколішки і підняв край темного плаща. Переді мною лежала мертва Марта Добрей.
КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ
У мене в голові переплутались усі подальші події тієї ночі. Пуаро, здавалось, не чув моїх численних запитань. Він без упину закидав Франсуаз, чому та не повідомила його, що пані Рено перебралася до іншої кімнати. Вирішивши привернути його увагу, я поклав йому на плече руку.