Хотіла би я знати, чи в нашому віці простіше від-цути різницю між тілом та душею, ніж у юності...
Про це ми ще обов'язково поговоримо. Ми ж поїдемо якогось дня до Сулюнна, правда ж?
Але зараз я випив вина, тож лягаю спати. Я проїхав за кермом чотириста кілометрів, мабуть, засну, ледь торкнувшись подушки. Однак сон —такий примхливий стан! Не можу гарантувати, у які сновидіння заманю тебе цієї ночі. Космічні сни уже вичерпалися, може, нині це будуть найбуденніші видива. Можу спробувати взяти тебе з собою на прогулянку довкруги Соґнсванна. Супроти годинникової стрілки!
На добраніч!
IX
Доброго ранку!
Я розповіла Нільсові Петерові, що ти прямуєш до Бергена. Принаймні слово сказане, і це полег-ша. Зараз я мушу пройтися, мене не буде до кіпця дня. Так багато про що треба подумати. А тоді побачимося. Якщо не сьогодні ввечері, то завтра неодмінно!
Я відішлю тобі е-мейл з готелю десь після обіду або ввечері, тільки-но підключуся до мережі. Тоді й домовимося детальніше. Гарного тобі дня! І щасливої дороги! Піду зараз поснідаю, а потім випишуся з готелю й подамся у дорогу. Учора ввечері весь ресторанний зал був до послуг мені самому. Почувався трохи незатишно, але компенсував самотність великою карафкою вина. Нівроку, скажеш, та я мусив випити і за тебе. Уявив собі, наче ти сидиш по інший бік столу, і образ тебе нинішньої зливався з образом колишньої Сульрун. Хоча різниця між вами невелика...
Привіт, це знову я. Після важкої дороги я вже в Бергені, сиджу в готельному номері, дивлюся через вікно на міське озерце Лілле Люнґеґордсванн І на вершину Ульрікен. Вуличне освітлення стає щораз яскравішим, надворі вечір. Уперше цього літа я відчув зміну пір року, перехід до осені.
Я став свідком жахливої дорожньої аварії південніше Соґнефьорду, ще й досі тремчу всім тілом. Мені не залишається нічого іншого, як спорожнити міні-бар у номері та перед сном переглянути газету. Може, умовимося, що ти підійдеш до готелю десь о дев'ятій і попросиш в рецепції, аби мене покликали? А тоді, можливо, подамося до Рютледаля, а звідти поромом до Сулюнна? Як ти дивишся на це?
Я тішуся, що знову тебе побачу. Я тішуся, що знову тебе обійму.
Я поснідав І трохи потинявся біля рецепції. Зараз чверть на десяту. Хоч ти й не відповіла на мої останні листи, сподіваюся, їх прочитала і вже в дорозі. Якщо натомість не зателефонуєш з вибаченнями... Будь-що я сиджу в номері й постійно в онлайні.
Уже дванадцята, а ти ще й не озивалася. Намагався зателефонувати тобі на мобільний, але ти увесь ранок поза зоною досяжності. Я ще вичекаю кілька годин, перш ніж телефонувати тобі додому. Стейн.
Стейне,
Ти вставив флешку пам'яті у свій ноутбук. Вона висіла у Сульрун на шиї, коли це сталося. Однак можу запевнити тебе, що я прочитав лише стільки, аби збагнути, що ваше листування тривало досить довго. Цей "електронний спадок" належить тепер лише тобі. Не думаю, що десь ще існують копії, у комп'ютері Сульрун не залишилось і сліду, вона все знищила. А ще я проглянув твої послання, які ти надіслав їй упродовж цієї жахливої доби. Зараз запишу тобі своє останнє "бувай". Якщо читаєш ці рядки, значить, знайшов флешку.
Не знаю, чи доречна тут ввічливість, тож обійдемося без банальних фраз. Зайве казати, що похорон був гідний. Спершу я мав намір зберегти для усіх твою анонімність. Хоч ми й обмінялися кількома словами, доки погребальна процесія проходила повз озеро Стуре Люнґеґордсванн, я не бажав, аби Інґрід та Юнас чи решта присутніх довідалися, хто ти. Сподівався, що тобі вистачить глузду — поваги принаймні — не йти на поминки. Похорон — це, певним чином, публічна церемонія, однак поминки — справа приватна, родинна, я б навіть сказав — інтимна. Але ти наполіг пройти з Сульрун увесь шлях до кінця, до останнього слова на поминальній трапезі в готелі Термінує. Ти був несхитний у своєму рішенні, тож мені, врешті-решт, не залишалося іншого вибору, окрім змиритися і відрекомендувати тебе дітям як маминого старого друга зі студентських часів. Називай це як хочеш, хай навіть бюргерською подвійною мораллю, ситуація не з тих, що трапляються щодень. Людина не готова в одну мить стати вдівцем. Боячись видатися дрібничковим, додам: ти пробув до кінця поминок, ще підсів потім до Ін-ґрід, жартував з нею. Ти ввійшов у раж, ніби враз загорівся. Ти не лише нав'язався на поминки, тобі необхідна була ще й загальна увага, публіка. І ти її одержав... Мене боляче вразив сміх Інґрід.
Визнаю, ви з Сульрун мали багато спільного, до чого я ніколи не був причетним. Я ж бо знав про тебе, чи радше, про вас обох. Два спарені радари початку сімдесятих. Казати, що "знав про вас", це нічого не сказати. Досить з мене!
Те, що я відсилаю тобі флешку та ще й від себе додаю кілька слів, розглядай як мою данину обов'язкові, данину її пам'яті. Я почуваюся лише розпорядником спадку, ваше листування мене анітрохи не стосується. Уявлення не маю, про що ви писали одне одному, але сам факт, що таке листування було, мені відомий. Сульрун ніколи ні з чим не вміла критися.
Я собі подумав: яким би нині був світ, якби ви двоє не зустрілися у Букбюен, Книжковому Селищі над фьордом? Чи була би вона ще жива? Поставити таке запитання мій не надто приємний обов'язок. Вона вже не запитає... А жити з цИч самому — непосильна ноша.
Коли ми разом з тітками і дядьками, небожами і небогами простували від каплиці Надії в Мьол-лендалі до готелю Термінус на поминальний обід, я пообіцяв собі, що коли-небудь зустрінуся З тобою і детально розповім про те, що сталося, до того ж, я пам'ятав, що маю твою флешку. Невже ти не розумів, що я хвилювався за дітей, за родину? А хто ти?
Це я осиротів без неї, мені судилася ця роль, тому прошу розуміння, що не бажаю більше тебе бачити.
Востаннє я бачив її живою та здоровою у суботу. Того ранку, перш ніж ми розійшлися за своїми справами, її очі, здавалось, палахкотіли якось по-особливому. Вона сказала, що ти в дорозі до Бергена. Може, тому й була такою збудженою? Я вирішив не виказувати своїх ревнощів і запропонував запросити тебе до нас у гостину, але вона й чути про це не захотіла. Не може бути й мови, сказала вона, мабуть, аби пощадити мої почуття. Так я принаймні гадаю, чи радше гадав тоді. Проте, як виявилося, причина була в іншому.