Власть на місцях

Сторінка 2 з 8

Минко Василь

8 січня. Спав у Кирюгаі. Вранці боліла і олова —

на похмілля. Випили по чарці — пройшло___По обіді

пішли до вчителів. Кирюша не хотів іти, огинався:

— Вони панн, а я мужик !

Я сказав, що тепер усі рівні, і таки потяг його. Слово по слову, випили по чарчині — перейшли на "ти". З'Ишлася компанія: дяків Павло, бухгальтер кооперації, Вірка—бувшого станового пристава донька,

прикажчик Микола, вчителі й вчительки___Ухвалили

організувати "Просвіту". Я спершу не тямив, що воно За "Просвіта", але волосний писар мені пояснив.

Вчителя обрали за режисера й почали розучувати "Кум мірошник" та "По ревізії". Я знову дав розпорядження будувати сценуг, і ввечері гранули. Всі були дуже задоволені, а ми ще й грошей 5.000 карбованців зібрали.

9 січня. Сьогодні хто не стріне мене — всі сміються. "Що за біс?" —думав я.

Прийшов до Кирюші, і там стріли регетом. Я вже починав сердитися, аж тут Іван, Кирюшин брат, таке говорить:

— Ну й чудний ти був, Петро Васильовичу, вчора. Ми ледве кишок не порвали від реготу, коли ти Ходою вийшов...

Ага! Що значить "Просвіта"?!

10 січня. Секретар не прийшов у канцелярію. Посла" сторожа за ним — його й дома не було: гуляк десь на хуторах. (Маленьке начальство, а вя;е знає своє діло!).

Ну, нічого робити, прийшлося самому прийматися за діло. З повіту знов прислали, щоб швидше учот роГшли. Ще написали, що лікарня, злучний пункт і млин пе входять у наші функції. Тим краще, менше турботи!

/ / січня. Приходили із Заміського з проханням дозволити відкрити "Просвіту". Я написав резолюцію: "Не возбраняється".

Увечері гуляв із Кирюшею та иншими просвітянами на вечерницях.

15 січня. Ночуємо на Мельниковій у школі. Робимо учот і "обслєдованію". В школі холодно, хоч собак ганяй. Шкільний садок рубається на паливо в ква-тирі вчителів. Школярі не ходить до школи ще з осени.

Переночуємо — і на Водяну Балку.

1 лютою. Учот і "обслєдованіє" нарешті закінчили. Скрізь, окрім двох шкіл, навчання не провадиться. Вчителі сидять у холоді й голоді. Платню не одержували в деяких школах ще з весни. За те, на наше щастя, хоч "Просвіти" працюють: у кожній школі грають вистави — аж пил курить.

13 лютого. Наша "Просвіта" вже зовсім організована. Записалося 77 членів. Є. гуртки: драматичний, хоровий та музичний. Драмгуртком відає вчитель, музичним — Кирюша, а хоровим — псаломщик Покров-ської церкви. Робота йде гарно, бо псаломщик добре нотл знаю і так на сцені викомарюю, що любо й послухати.

Особливо гарно виходить: "Боже великий, Україну спаси...". Навіть дехто хрестився, коли співали.

20 лютою. Мій хазяїн знову за землю натякав ... Набрав "бежу" на штани.

5 березня. Прийшов циркуляр, щоб готувалися до свят: Шевченківського та Лютневої революції.

Ухвалили відсвяткувати разом обор, свята і в неділю, бо в будень ніхто не прийде. "Просвіта" готую драму "Хто батька забуваю, того бог караю".

Ухвалили відправити по Шевченкові панахиду. З попом умовитись доручено мені.

14 березня. Народу на панахиді була повна церква. Учитель довго мітингував про життя Шевченка та йою революційні заслуги.

Коли диякон затянув: "^ще молімся оупокоюнії раба божія Тарасія...", багацько бабів плакало.

Увечері в чайній була вистава, а потім танці. Було весело й сумно.

Я квітня. Пройшли перевибори до волвиконкому. Л знову член. На сході кричали:

— Нехай ще послужить!

Біс вас бери, служитиму___

9 квітня. Сьогодні відбулося перше засідання волвиконкому. Мене призначили завкомтрудом. "Нароб-разом" тепер учитель: я за нього слово на сході крикнув, а всі і вчепилися.

Що воно за "комтруд" ?!

А втім, біс його бери ! Не святі ж горшки ліплять... Справимося!

10 квітня. Комтруд міститься у волвиконкомі. (5 секретар і помічник. Цілий день розбирався з ділами та циркулярами.

Е-е, комтруд не "наробраз"—тут більше роботи. Прийшов строчно циркуляр взяти на учот всіх коней, ковалів, слюсарів, докторів, малярів і т. д., і т. ин. Розіслали накази всім тридцядковим радам, щоб вислали на четвер до виконкому.

Над вечір одеряіали строчну телефонограму, щоб комтруд вислав завтра в повіт двісті підвід.

Строчно розіслав на хутори міліцію ганять підводи.

13 квітня. Підвід приїхало сімдесять п'ять. Всі дядьки костять мене на чім світ стоїть.

Анцихристи, ледацюги, безбоишики! Тут робота в полі, а вони на панщину ганяють! Вислав усі до повіту.

Увечері знов телефонограма: "Почему не высланы подводы ? В случае невысылки завтра будете отвечать но законам революционного времени..."

От тобі й на! Ще ми й винні виходимо...

14 квітня. Виявилось, що всі сімдесят п'ять підвід по дорозі в город утекли. Прийшлося вставати вдосвіта й самому їхати по підводи. Всі селяни були вже в полі й сіяли. З лихом пополам, з-під гвинтівки, назволі-кали з полів півтораста підвід. Направив із міліцією в повіт.

И с. Яхременках не поїхав ніхто: — Стріляй,— говорить,— а не поїдемо. Де це видно, щоб із плуга випрягати й на панщину?

Для авторитету забрав усіх тридцяткових начальників у холодну.

Увечері пройшов пленум волвиконкому. Представник із повіту довго говорив про підхід до селянства, про розверстку... Стояло ще якесь питання, але я проспав: якось дрімнув у куточку й прокинувся вже як розходилися...

21 квітня. Підводи, мабуть, замучать, к бісовому батькові! Кожного дня подавай у город тридцять, а то й півсотні підвід. Та ще своїх начальників розвелося— хоч греблю гати. Кожен сопляк н папкою носиться; по ділу чи без діла — подавай йому підаоду. А чого, спитай, їздить ? Я^чню на хуторах їсти...

23 квітня. Хазяїн мій сердиться на мене. Говорить:

— Чоботи й штани носиш, а землю Микита Піцько засіяв. Хіба на нього, сукиного сина, я її з осени виорав ?..

На снідання жінка подала капусти та солоних огірків.

— Іж, мовляв, комуніст бісів! Не все ж і вареники... Ю квітня. Прокинувся пізно. До вух доносилися якісь

вибухи. Вискочив у чім був на подвір'я: з-за лісу чулися орудійні постріли ...

З острахом подався до волвиконкому.

"Невже переворот?"—стукотіло в голові.

Скрізь вештаються люди, щось перешіптуються; чулось инколи:

— Догралися товариші ! Оце вам і "совітська власть"...

Але певно ніхто не знав, в чому справа. Носилися чутки, що скрізь повстання.