Жеривол
Равно тебі благодарствовати
Не можем ми, о царю! Твоя будет слава,
але твоя сих лестцов побідить держава.
Біс хули
Не менш о сем потщуся і аз, Мире златий!
Зріте же, аще любить істинну розп’ятий.
Яко сам злодій бяше (не бо среді двою
злодію розп’ят би був), тако зо собою
І полки злодійськія вести зіло любить.
Кому се ність ізвісно? Сам он гласно трубить
В своєм євангелії. "Не прийдох призвати
праведников, — глаголет, — но грішних взискати".
Тожде ділом являєт. Донелі державний
Владимир ім’я іміл доброє і славний
Мужеством бі, і Христу он мняшеся бити
непотребен. Но єгда сродную пролити
Дерзну кров і княжеський сан сотвори мерзкий, —
сотвори себе Христу любима, да дерзкий
Будет оттоль розбойник: убо богов сила
ненавидить всячеськи толь скверного діла,
Но недолго гріх ходить вольний і безказний,
во слід злодіянія пойдет неприязний
Гнів мой: вложу в мисль єму христоненависні
помисли, на язик же наведу безвісні
Хули. Мняшеся тебі, о тектонов сину,
яко Владимир будет равен Константану, —
Будет противу тебе Іуліян вторий.
ЯВЛЕНІЄ ПЯТОЄ
Біс тіла і Жеривол
Біс тіла
Простіте, аще мало закосних; аз скорий
Всегда на сицевую помощ, днесь єя же
іщеши, Жериволе!
Жеривол
Ні, о любві княже,
Не на мя пущай стріли; вім, яко твоєго
лука язви сладкі суть, но тіла моєго
Всі уди, всі утроби твоїх ран суть полни.
Язви князя нашего.
Біс тіла
Но он весь єсть больний
От стріл моїх: триста стріл, ядом напоєнних,
внурих єму во серце, триста жен сочтенних
Біситься любовію.
Жеривол
Но вся отринути
хощет уже.
Біс тіла
Кто тако жестокий і лютий
Любов єму от’ємлет?
Жеривол
Єдин, убо віси,
єдин безчеловічний всесладкія біси
Христос от душ ізгонить і всім єсть противний.
Біс тіла
Не скорбіть. Покажу вам образ зіло дивний
Християнськой чистоти. Яко к вам позванний,
не скор прийдох; не вісте, чим бих удержанний.
В далекой страні, Христа держащей устави,
двоє суть княженія особной держави.
Двоїм їх князем любов ко єдиной діві
вліях в серце; недолго убо в тайном гніві
Прибиша зо собою, скоро ярость звірну
откривше, лютую брань і силу безмірну
Двигнута і єдиной жени ради тако
кров людей безчисленних проливають, яко
Троянськая іногда брань 3 долго ліяше,
когда греком Єлена похищенна бяше.
Тако мя побіждають християне!
Жеривол
Убо
со Владимиром тебі братися сугубо
Удобнійша брань будет: понеже бо зіло,
яко повіствуєш, єдной жени тіло
Двох мужей побіждаєт; колми паче триста
зв’язати єдиного могуть і од міста
Двигнутися не дадуть, аще приложиши
о том попеченія.
Біс тіла
Всує ся трудиши,
Жериволе! Наша в том печаль, наші труди.
Ти отселі, молим тя, безпечален буди.
Жеривол
Братія, радуймося: єще не уможет
Христос торжествовати, ні єму поможет
Многорічіє жерцов єго.
Піар
Нам прилично
єще пред побідою піти краснолично.
Курояд
Прилично воістину.
Жеривол
Устройтеся спішно,
спішно до скаканія, аз же вам утішно
Явлю зде знаменіє: понеже імами
сладкіє піти пісні, бозі же зо нами
Будуть скакати, токмо первіє їм мушу
пришептати і дати коємуждо душу.
Ідоли зо жерцями, поющими піснь, скачуть.
ДІЙСТВІЄ 3
ЯВЛЕНІЄ ПЕРВОЄ
Владимир, Борис, Гліб
Владимир
Борисе, чадо моє!
Борис
Что, отче, велиши?
Владимир
Виділ еси от греков посла? Что ти мниши
О єго віщанії?
Борис
Закон свой прияти
совітуєт, но требі боліє слишати
О том, да вся ізвісна будуть.
Гліб
Аще вольно
что мниться мні сказати, о отче?
Владимир
Довольно
Глаголи, чадо Глібе!
Гліб
Аз отнюд не знаю
в чем стоїть закон Христов; обаче не чаю,
Даби не любве ради посла сицевого
послал цар візантійський. Аще бо би злого
Був он ухищренія, з лукавим навітом,
не то би своїм тебі представлял совітом,
Что самим їм свято єсть, велико і чесно.
Но єгда что сам любить, то давать не лестно
Мниться дарованіє. К тому кой зде бити
может подзор лукавства? Єгда-бо змісити
Кров їх з нами хощеши, чаю, видять ясно,
яко мир їм даєши, ниже что ужасно
Іли враждебно от нас себі ожидають.
Враги не сим образом кров свою змішають.
Убо молю, не спішно і не без отвіта
отслиши філософа, но єго совіта
Не возгнушався, вели єму, да подробну
закон Христов із’яснить і віри удобну
Покажет віру свою.
Владимир
Аки би єдино
серце імами, Глібе! Аз ничтоже іно
Помишляю; прочеє віруйте ми, чада:
мнозі к нам прихождаху з Візантії-града
Царськії посланници, обаче єднако
іміх серце, ниже что внутр іміх. Інако
От сего сотворися: єдва-бо он слово
прорече ми і Христа пом’яну, что-с ново
Не вім і дивну в серці ощутих ізміну
і, что всіх єсть дивніє, аки не єдину
Річ слишах, двоїх ніких устен слово бяше.
Філософ убо, стоя, своя глаголаше.
В мислі же моєй нікто тайним си язиком
(отселі, мню, не слишан бисть он человіком)
Повість філософову кріпкими ізвіти
утверждаше. Моя же утроба горіти
Мняшеся, і страх нікий пронзе мя; оттолі
не вім, како ко моей приліпися волі
Ім’я християнськоє, наші же мні мертви
бозіє мняться бути і мерзкі їх жертви.
ЯВЛЕНІЄ ВТОРОЄ
Вісник, Владимир, Жеривол
Вісник
Жеривол входа просить, княже!
Владимир
Невозбранно.
Повіми єму о сем слово нечаянно.
Жеривол
Іменем богов наших многих літ желаю,
княже, державі твоєй.
Владимир
Что нового чаю
Слишати, Жериволе?
Жеривол
Вельможний владико!
Желал би лучшую вість носити. Велико
І страшно знаменіє бозі нам дадоша:
зіло розболішася.