Владимир
Но не у помроша?
Жеривол
Не буди то, господи!
Владимир
Се убо не тако
страшно, яко рекл єси.
Жеривол
Умирати всяко
Бозі не могуть, їх бо вредити ничтоже —
ні огнь, ні меч, ні вода, ні земля — не може.
Владимир
Не вім сего.
Жеривол
Єсть єдин вред смертний: от глада
умирають іногда, того ради стада
Тучнії їм на жертву обикоша слати
боголюбці, от них же первого тя знати
Должни єсьми, о княже!
Владимир
Но рци, в чем боліють
бозі твої.
Жеривол
Первіє твої суть. Іміють
Сокрушенні нікіє кійждо своя уди.
Милостив убо буди їм, молю тя, буди
Милосерд.
Владимир
Что же творим? Послухай моєго
совіта, Жериволе! Інного коєго
Большого взищім бога.
Жеривол
Бути се не может.
О княже, како єдин толиким поможет
Народом твоїм?
Владимир
Ні ли єдин аз владію
всім народом? Что се єсть, аз недоумію
Сказати.
Жеривол
Ність се дивно, ність ни мало чудно.
Ти больш смисла імаши, їм же тако трудно
Мудрствовати. Ти, єгда ізийдеш от тіла
(не лгу, ні ласкательно глаголю), до зіла
Превознесен будеши і над всіх немало
богов болій: мал тебі Позвізд 4, мал Купало 5,
Мал Мошко 6, мал Коляда 7, мал Волос 8; сравненний
з тобою і сам Перун будет умаленний.
Владимир
Аз толик сий, обаче от меча боюся
смерті. Богов же како (что се єсть дивлюся),
Богов како не может тоєжде вредити?
Жеривол
Ріх, яко кромі глада не могуть умріти.
Владимир
Вім убо, Жериволе, како тя сотворим
безпечальна, да гладом больних сих поморим.
Жеривол
Что слишу? Аз погибох. О княже всезлатий,
вседрагий, вселюбимий, всемощний, багатий!
Престани сих помислов! Буди милосердний!
Виждь слези, виждь трепет мой, виждь плач мой усердний.
О княже! О господи! О владико! Кую
злобу богов видиши, яко сицевую
Ярость на них воздвиже?
Владимир
Аз от любви сіє,
не от ярості творю, да бозі благіє
В болізни не мучаться. К тому, что пользують
больні? На что потребні суть?
Жеривол
Ясти требують.
Владимир
Жериволе, вижу тя великого бити
боголюбца; но сіє нужно отложити
На інно время. Нині послушай моєя
потреби. Дойде ли вість чесності твоєя
О прибувшем к нам послі царськом?
Жеривол
Слишах, княже.
Владимир
Мню убо, яко віси і вину, єя же
Приход єго єсть?.
Жеривол
Не вім, но боюся зіло
прихода єго сімо: імат бути діло
Ратно, немирноє.
Владимир
Ні єще завіщанний
мир зо нами кріпчає хощет сей посланний
Утвердити: совіт же даєт в кріпость мира,
да і от нас Христова восприйметься віра.
Жеривол
О княже! Что се слишу? Се мир? Се брань зільна,
яковой от літ древних Росія всесильна
Єще не іміяше.
Владимир
Не нанесет брани
цар, аще і не приймем віри їх. Престани
Всує скорбіти. Твой же кой совіт єсть? Како
на се їм отвіщаєш?
Жеривол
Не хощем вас всяко
Послушати, ні ваша прияти совіти.
Ми больш богов імієм.
Владимир
Но на їх ізвіти,
Іми же нас приводять, что рещи імами?
Жеривол
Вім, что се єсть: прітися словом хощут з нами.
Аще тако добрі єсть; всує уповаша,
яко ність ум в Росії, яко область ваша
Мудрецов не імієт. Да урозуміють
невіжу Жеривола.
Владимир
Скоро зде іміють
Бути, аз бо їх просих. Ти же удалися
мало; їм же, пришедшим, паки возвратися.
Дерзок єсть, но не чаю, не препрін от слова
мудрець наш аще будет.
Гліб
Обично такова
Дерзость величавая в ділі не буваєт
многомощна і себе суєтну являєт.
Борис
Посел, яко же слишах, вельми єсть славимий
во Греції філософ, і между своїми
Єдва єму, глаголють, обрітеся равен.
Іскусен в ученії, красномовством славен;
К тому же і страннії ізучи язики,
умієт і наш руський. Муж же сій толикий
Не кичиться, глаголють, но кроток єсть в нраві.
Владимир
Вірно слово: бесіда єго творить яві,
Яко славноє єго ім’я не єсть тощно,
з бесіди бо, каков кто внутр єсть, знати мощно,
Вісник
З грєчеськой землі посел паки входа просить.
Владимир
Да прийдет зді, іже нам добру вість приносить.
ЯВЛЕНІЄ ТРЕТОЄ
Філософ, Владимир, Жеривол
Філософ
Первий мой приход, княже, велінний ми бяше
царем моїм, нині же величество ваше
Прийти веліл ми єси. Аз яко моего
царя і величества, такожде твоєго
Творити волю готов: оному повинно,
тебі любовно должен, обоїм всечинно.
Владимир
Сіє ти усердіє і любов толика
велить ми потщатися, да цар і владика
Твой мене не побідить ниже да превзийдет
в любві своєй ко тебі. Но да больший прийдет
Сей долг на мя любовний; молю тя, не буди
тяжек (аще хощеши, да не всує труди
Пути твоєго пойдуть), скажи нам подробну
глави ваших уставов; сотвори удобну
Увіренію бути віру нам Христову
да увіми, какову взяти і какову
Отвергти подобаєт.
Філософ
Во всякой потребі
должен тебі єсьм, в сей же найпаче єсть требі
Да служу неліносно; на діло бо сіє
не токмо мя цар посла, но і приліжніє
Сам бог завіщаваєт.
Жеривол
Что ми велить ваше
величество? Се прийдох.
Владимир
Давно ми мисль бяше
Призвати чесность твою; угодна обаче
не бі времені, нині єсть. Тебі найпаче
Достоїть се відати, кія ми совіти
преподаєт цар римський: закон ізмінити
Совітуєт, ти же нам закону начало.
Жеривол
Непотребна ізміна, ідіже ни мало
Зла не обрітаєтся. В нашем же уставі
кій порок єсть? Разві то відомо державі
Твоєй буди? Большіє жертви приносити
богом должно єсть; зри-бо, что нам сотворити
За нелюбов прещають. В сію нош, до ложа
приступи ко мні нікто худ, сух, кость і кожа
Єдина; аз не познах, Купало же бяше.
І, скорбей, возрів на мя, рече: "Чесо
Беззаконіє растет, малить же ся зіло
боголюбство? Видиши, Жериволе, тіло
Моє коє єсть? Гді суть многотучні жертви?
Мните ли, яко бозі сильнії суть мертві?
І не требують ясти? І тебе самого
козлоядом назвати требі. Такового
Зла не терпим прочеє! Не даєте ясти!
Ми убо вас жаждею сотворим пропасти.
Ізсушим Дніпр іли біг єго воспять пустим,
но і самий по малі род скупий опустим".
Се рек, мняшеся на Дніпр скоро отходити,
аз же остах трепетен. Что убо творити
Імами і коєй нам требі єсть ізміни?
Отсюду познай, княже!