ЯВЛЕНІЄ ВТОРОЄ
Піар з Куроядом
Піар
Курояде, престани, престани, престани!
Курояд
Что тако, о Піаре?
Піар
Всує нині страни
Оглашаєш, не будет, не будет днесь жрома
жертва; не движи людей.
Курояд
Невіже! Єсть грома
Празник.
Піар
Чесний Жеривол не готов єсть,
Курояд
Како
Жеривол не готов єсть?
Піар
Не готов єсть всяко.
Курояд
Ко чему єсть не готов?
Піар
Не готов єсть жерти.
Курояд
Дадіте ми, о бозі, да аз тако терти
Возмогу кури моя, яко он всеціло
трет воли безмірния! І на сіє діло
Что єсть нужно, молю тя, повіжд.
Піар
Ність удобна
времені, яко вижу.
Курояд
Річ се неподобна.
Жерти єму ність время? Прелщаєшся, друже,
і віруєш; аз же ні, но чаю, что уже
Он би хотіл, даби бил празник непрестанний"
Дивну вещ реку: видіх, когда напитанний
Многими он жертвами лежаше во хладі,
а чрево єго бяше превеликой кладі
Подобноє; обаче в ситості толикой
знаменіє бі глада і алчби великой:
Скрежеташе зубами, на мнозі без міри
движи уста і гортань. І достойно віри
Слово твоє, Піаре: "Время не імієт".
І во сні жрет Жеривол.
Піар
Се не розумієт
Любимий мой Курояд Піарева слова!
Ріх "не імат времені", видя, не готова
Єго бити.
Курояд
Мню, зубов не ізостри іли
не іспразни стомаха.
Піар
Ругаєшся; ні ли
Во гріх не вміняєши дерзок сміх творити
з мужа толь велебного! Что ж імієт бити,
Увіси потом.
Курояд
Почто празника не творить?
Піар
Нині сіє довлієт.
Курояд
То он нас поморить
Гладом,
Піар
Нужда терпіти.
Курояд
Но молю тя, кая
нужда се необична?
Піар
Аз, дрова збирая
На жертву, ходя нині сквозі ліс пустинний,
і се біжаше скорий, простовлас, безчинний
Жеривол і, от землі вихром подносимий,
не позна мя при путі, но неудержимий
Біг творя, пущаше вопль в дебрі необичний,
от всіх же стран пустині страшні і различні
Отповідаху гласи, і свисти, і кихти.
Курояд
Скорб нікую імієт.
Піар
Сего ради ріх ти,
Яко ність готов жерти.
Курояд
Убо потерпімо,
что се будет. Но се он, се он біжить сімо!
ЯВЛЕНІЄ ТРЕТОЄ
Жеривол, Курояд, Піар
Жеривол
Скорб велія! Люті мні! Скорб, братіє, зільна!
Курояд
Что ти єсть, Жериволе? Престани! Бездільна
Толикая печаль єсть. Аще і что злоє
случиться ти, сотворше совіт, можем тоє
Ісправити і в добрий случай премінити.
Піар
Скажи, да совітуєм.
Жеривол
Ничтоже совіти
Успіють, аще сами не потщаться бозі.
Не вісте ли, о друзі, яко зіло мнозі.
Супостати на богов і на нас возсташа?
Воводять Христов закон.
Піар
Убо, чесность ваша,
Призови силу богов: твоїх они піній
слухати навикоша, ниже повеліній
Преступають.
Жеривол
Нині біх в дебрех непроходних
і созвах безчисленних, лютих, страхородних
Сонм духов неізчетний. Єгда же познаша
нужду мою, скоро всі равним совіщаша
Гласом, яко не требі вести всего полка.
"Ми, — рекше, — увидіхом от слов Ярополка,
Яко князь ваш Владимир, іже скорб толику
наводить, страсть імієт зільну і велику
Ко похоті тілесной і ко мирской власті.
Того ради цариков, іже тіми страсті
Владіють, звати треба. Тріє суть: біс мира,
біс плоті, біс противства божія. Тим віра,
Нам неблагоприятна, коліблется всюди.
Но тії где-сь странствують. Убо наші труди
Будуть в том, да поіщем і пришлем їх скоро".
Се рекше, полетіша поспішно і споро.
Тих на помощ аз чаю.
Курояд
Люті! Что се странно?
Жеривол
Что ти єсть, Курояде?
Курояд
Бозі нечаянно
Возтрепеташа.
Піар
Ність то разві примрак нікий
і мечтаніє ти бисть.
Курояд
О позор великий!
Смотри ж сам.
Жеривол
Знаменіє сіє єсть ужасно!
Піар
Зови сих, Жериволе! Труби велегласної
Піснь Жеривола
Аде, на помощ возстани,
спішно двигни твоя брани,
двигни сили, двигни власти,
твоя імат честь упасти.
Вітре пернатий, воскорі
преносяй корабль по морі,
помощной нам адской силі
подаждь воскоріє крилі.
Летіте, дусі, летіте
нам на помощ, не медліте!
Ізостріте гніва жало:
люто время нам настало.
ЯВЛЕНІЄ ЧЕТВЕРТОЄ
Біс мира, Жеривол
Біс мира
Что се тако нужноє і кая потреба
тако скорой помощі, Жериволе?
Жеривол
З неба
О господіє мої, послаша вас бозі.
Не вісте ли, в Кієві что твориться? Мнозі
Лжемудрці, лжепророки, хульники возсташа:
пасти імат закон ваш, пасти віра наша.
Біс мира
Кто таких злих навітов вина?
Жеривол
Князь вельможний.
Біс мира
Не бойтеся, дерзайте! Ні ли он, безбожний,
Приймет моїх совітов, аз отмщу сторично.
Обаче не мню тако: князю ли прилично
Да свою розп’ятому і нищему вию
Христу приклонить? Люті! Аз недоумію
Об’яти се мислію, ниже помисл умний
может сіє сказати. І аще безумний
Сотворить тако, аще от греков прельстися,
вісте ли ви, кому он в сем уподобиться?
Константину 2 оному, іже риболова
Петра, всіх худійшого, і з ним неістова
Шатерей ділателя Павла, во сні п’яний
узрів, тако восприять совіт їх поганий,
Аки би був болярский, і себе в неславу
толикую воверже, яко злату главу.
Не усрамися старцю Сильвестру худому
преклонити смиренно. Всі царського дому
Возсміяшася тогда; ми же наєдині
на мнозі плакахомся і даже донині
Плачем, толику єго погибель помняще.
О Христе! Аще прельстиш і сего і аще
Поймеши Владимира, буди (яко лживий
твердить о тебі народ), буди бог правдивий!
Аз же да не буду цар, да не буду чесний,
да не буду всесильний. Калугеров лестний
Вождь, о мой Жериволе, язик да устроїть
і да много глаголет; мні же надостоїть
Словом прельщати, ділом хощу показати
что могу.