— Побачивши, що ви священик, мій чоловік сказав: "Це діло благородне". Потім вирішив краще не викликати поліції, позаяк ви священик і все це навряд чи припало б вам до вподоби: може, ви все ж п'яні, хоча горілчаного духу й не чути. Ну, ми й умовили лікаря Стокса прийти і вас оглянути. Ми, як і раніше, звемо його доктором Стоксом, дарма що його звільнено. Чудовий чоловік, хоча, звісно, трохи сердитий, нервовий: як-не-як утратив роботу. Тільки за велінням свого доброго серця допоміг багатьом дівчатам стати на путь істинний. Хоч би що там було, він чудовий лікар, і ми вмовили його прийти і вас оглянути. Він каже, що ваше життя в безпеці, мовляв, легка контузія. Нам тільки залишалося пильнувати, щоб ви спокійно і тихо лежали в темній кімнаті. "Майте на увазі, — сказав він. — Ніякого діагнозу я не ставив. Це моя неофіційна думка. Я не маю права давати пораду чи прописувати ліки. Згідно з законом, ви повинні заявити до поліції, та якщо ви не хочете, то що вас змушує?" Дайте нещасному старому шанс, ось що він сказав. Пробачте, якщо я нетактовна. Лікар грубуватий і за словом до кишені не лізе. Ну, а тепер поїжте супу або випийте гарячого молока з хлібом.
— Залюбки, — кволим голосом промовив канонік Пеніфазер. — І те, і друге. Він замовк і витягнувся на подушках. Нещасливий випадок? Так он воно що! Нещасливий випадок, і він нічого не пам'ятає!
За кілька хвилин жаліслива жінка повернулася, на таці в її руках парувала чашка.
— Вам після цього полегшає, — сказала вона. — Я хотіла крапнути віскі чи бренді, та лікар сказав: не можна.
— Певна річ, — притакнув канонік Пеніфазер. — Надто за контузії. Ні, це було б нерозумно.
— Вам покласти під спину ще одну подушку, голубчику? Ось так, добре?
Почувши слово "голубчик", канонік Пеніфазер ледь здригнувся. Він дійшов висновку, що це сказано з найкращими намірами.
— Ну от! — сказала жінка. — Тепер усе добре!
— Гаразд, але де ми? — запитав канонік Пеніфазер. — Тобто, де я? Де міститься ця лікарня?
— Мілтон-Сент-Джон, — відповіла жінка. — А ви не знали?
— Мілтон-Сент-Джон? — перепитав канонік Пеніфазер і похитав головою. — Ніколи не чув про таку лікарню.
— О, то це ж назва не лікарні, а звичайного собі села.
— Ви такі добрі, — зауважив канонік Пеніфазер. — Скажіть, будь ласка, як вас звуть.
— Міс Вілін, Емма Вілін.
— Ви такі ласкаві, — повторив Пеніфазер. — Але я ніяк не можу пригадати цей нещасливий випадок.
— Викиньте його з голови. Вам стане краще, і ви все згадаєте. "Мілтон-Сенм-Джон, — чудувався канонік Пеніфазер. — Ця назва ні про що
мені не промовляє. Чудасія, та й годі!
Розділ сімнадцятий
Рональд Ґрейвс намалював кота на промокашці, потім зиркнув на солідну, огрядну постать старшого інспектора Дейві, який сидів напроти нього, і намалював бульдога.
— Ладислав Малиновський? — перепитав він. — Може бути. С свідоцтва свідків?
— Ні, але в нього підходящі дані, чи не так?
— Урвиголова, залізні нерви, переможець світового чемпіонату. Десь із рік тому серйозна аварія, непевні зв'язки з жінками, непевні джерела прибутків, смітить грішми, часто їздить на континент. Чи не здається вам, що саме він стоїть за всіма цими організованими грабунками та нападами на касирів?
— Не думаю, що він організатор, проте вважаю, що він брав участь у цих акціях.
— Чому ви так думаєте?
— З однієї причини: він кермує автомашиною "мерседес-отто". Швидкісна модель. Схожу машину, згідно з описом, бачили неподалік Бедгемптона вранці під час пограбування пошти. Так, номерні знаки різні, але ми вже до цього звичні. І майже подібний трюк— і схожі, й несхожі. ФАН-2299, замість 2266. "Мерседесів" такої моделі не так-то вже й багато.
— Гадаєте, Малиновський керує цією підпільною організацією?
— Ні, на мою думку, в керівництві є кращі, ніж у нього, голови. Я знову проглянув досьє. Візьмімо, наприклад, напад у районі Мідленда та західного Лондона. Три машини випадково, ні сіло ні впало, перекрили вулицю. Завдяки цьому, "мерседе-сові-отто" пощастило зникнути з місця події.
— Пізніше машину зупинили.
— Так, і видали бездоганне "карантинне свідоцтво". Тим більше, що люди, які повідомили про це, не були певні в автентичності номерного знаку: повідомили, що номер машини ФАМ-3366, а реєстраційний номер Малиновського — ФАН-2266. Та сама картина.
— І ви твердите, що це пов'язане з Бертрамовим готелем. Ви маєте якийсь матеріал щодо Бертрамового готелю?
Батько ляснув себе по кишені.
— Він тут. Належним чином зареєстрована компанія. Баланс — сплачена частка ' акціонерного капіталу — рада директорів і т. ін., і т. ін. Усе це нісенітниця! Ці фінансові установи — всі на один кшталт— це збіговисько гадюк, що ковтають одна одну! Від усіх цих компаній і компаній-фундаторів голова йде обертом!
— Ну, ну, Батьку, просто такі в Сіті норови. Доводиться сплачувати податки.
— Що мені потрібне, то це секретна інформація. Якщо ви дасте мені рекомендацію, сер, я піду до певних високопоставлених осіб.
Шеф поліції пильно поглянув на нього.
— І що ж це за високопоставлені особи? Батько назвав ім'я.
Шеф поліції був явно розчарований.
— Не знаю, що з цього вийде. Навряд чи нас до нього допустять.
— Але ця зустріч може бути вельми корисною.
Запанувала тиша. Двоє чоловіків дивилися один на одного. Батько спокійно, терпляче чекав, і шеф відступив.
— Ти впертий старий чортяка, Фреде. Іди й розворуши цих високопоставлених осіб, що стоять за міжнародною фінансовою олігархією Європи.
— Він повинен знати,— запевнив старший інспектор Дейві. — Він повинен знати, або зможе дізнатися, натиснувши кнопку селектора на столі або накрутивши номер телефону.
.— Не знаю, чи йому це сподобається.
— Може, й ні, — сказав Батько. — Але це не забере в нього багато часу. Я повинен мати авторитетну підтримку.
— Невже ти справді вважаєш випадок у Бертрамовім готелі таким серйозним? Що тобі там робити? Ведеться їм добре, солідна, респектабельна клієнтура, порушень закону нема.
— Знаю, знаю, ні порушень правил продажу спиртних напоїв, ні наркотиків, ні азартних ігор, ні притулку злодіям. Усе ясно, як день. Ні розбишак, ні недолітків-злочинців, тільки розсудливі, шановні панії часів королеви Вікторії та короля Едвар-да, вельможне панство, туристи з Бостона та інших респектабельних міст США. І незважаючи на все це, бачили, як шановний канонік таємно покинув готель о третій годині ночі.