броненосців, ішли наші швидкохідні дозорні судна: праворуч — "Жемчуг", ліворуч — "Изумруд". Крім того, попереду, в строю правильного трикутника, висунувшись на відстань не більше однієї милі, ішов розвідувальний загін із трьох крейсерів: "Светлана", "Урал" і "Алмаз".
Всього на цей час у нас залишилось тридцять вісім суден.
Такою з'єднаною масою ескадра наша наближалась до Корейської протоки. Поведінка адмірала Рожественського багатьох із нас дивувала. З злочинною байдужістю він ставився до противника, не проявляючи до нього ніякої цікавості. Справді, три крейсери, висунуті вперед, і два крейсери, що держались по боках колон, не можна було вважати за серйозну розвідку. Вони розширювали коло наших спостережень тільки на од ну-дві милі. Таким чином, наша ескадра йшла вперед немовби з зав'язаними очима.
Боцман Воєводін, кивнувши головою на ескадру, шепнув мені:
— У родству є наш адмірал.
В цей момент з'явився на містку лейтенант Гірс. Я спитав його:
— Кажуть, ваше благородіє, що ми йдемо в Корейську протоку?
— На жаль, так.
— Значить, його превосходительство вибрав для ескадри більш прямий шлях?
Лейтенант Гірс знизав плечима і промовив розчаровано:
— Нічого не розумію. Дивно все це ,5.
Я спустився в жилу палубу. Матроси після полуденного відпочинку пили на підвісних столах чай. Розмова йшла про війну, про село, про любовні пригоди.
День цей минув спокійно. Ескадра йшла восьмивузловим ходом, а вночі притишувала хід навіть до п'яти вузлів. Спали повахтово.
ХТО СТРАШНИЙ РОЖЕСТВЕНСЬКОМУ
Адмірал Рожественський, на велике моє задоволення, не знав мене і не цікавився мною. Звичайно, для нього я як людина не існував. Нас, одягнутих у матроську форму, було на ескадрі близько дванадцяти тисяч чоловік. Ми були тільки виконавцями його волі і тією живою силою, яка потрібна для того, щоб кораблі рухалися вперед і маневрували, щоб гармати й торпеди, коли це буде потрібно, почали стріляти в противника. Тому адмірал, як належить кожному командуючому, розцінював всю цю масу людей невідривно від загальної і єдиної бойової організації. Але зате я часто думав про нього: як він керував ескадрою? Що він зробив для неї? Як впливав він на кораблі? Як він виховував своїх підлеглих? Який у нього був зв'язок з особовим складом? І що це була за людина?
Я ставив собі ці запитання і в діях та вчинках адмірала пробував знайти відповіді на них. Три кампанії я плавав на крейсері "Минин" разом з Рожественським і за цей час добре придивився до нього. Це був добрий господарник. Він не присвоював, як інші бюрократи, державних сум. Мало того, він переслідував злодіїв, але ті'льки тих, хто
8*
227
був нижчий від нього чином. Боротися з злодіями вищого рангу йому було неможливо. Казенну копійку він беріг іноді навіть на шкоду справі. При ньому економно і в повному порядку велося суднове господарство і в учбово-артилерійському загоні і на 2-й ескадрі. Щодо цього він діяв добросовісно. Позитивною його якістю була працьовитість: він міг, не шкодуючи себе, працювати дні і ночі. Скільки треба було енергії й піклування, щоб таку різнотипну і збірну ескадру провести навколо Африки і наблизити її в цілості до японських берегів. Правда, те саме зробив і адмірал Небогатов. Під його командуванням 3-я ескадра пройшла майже такий самий шлях і за таких же умов тільки в три місяці. При цьому підлеглі Небогатова не зазнавали на собі ні божевільних вигуків, ні знущань з боку свого начальника. А тим часом склад кораблів Небогатова не відзначався добрими якостями: два старих судна і три броненосці берегової оборони. Але все одно — за Рожественським в цьому відношенні лишаються великі заслуги. Словом, це був справжній служака, суворий і вимогливий до інших. Він любив порядок і дисципліну. Але, вихований на рутині, він розумів це по-своєму і більше уваги звертав на зовнішні форми служби. А головне — мене вражала в ньому надмірна зарозумілість і самовпевненість. Якщо до цього додати його дразливість та деспотичний характер, то стане зрозуміло, чому так тяжко було служити під командуванням Рожественського.
Потрапивши на 2-у ескадру, я вже багато знав таких характерних рис адмірала, але моя цікавість не задовольнялась. Мені хотілося більше розпізнати того, кому дано було таку величезну владу у флоті. З якою жадібністю я прислухався до всього, що говорять офіцери й матроси про начальника ескадриї У мене, немов у запального мисливця, що йде по сліду звіра, розгорялась надія, що з уривків фраз, кинутих випадково на його адресу, з окремих зауважень, з розповідей про його минуле, я кінець кінцем складу про нього ясне уявлення. Я приділяв йому багато уваги ще й через те, що в російському імператорському флоті це був поширений тип. Відмінність між Рожественським та іншими адміралами полягала тільки в тому, що в нього яскравіше, ніж у багатьох подібних сатрапів, проявлялись риси його самодурства, риси, породжені деспотичним ладом держави.
На ескадрі з уст в уста передавалась сила-силенна оповідань про справжні випадки з життя Рожественського. Один з них особливо обурював офіцерів. Тут був ображений адмірал Макаров, який користувався серед моряків великою любов'ю як видатний флотоводець. На початку війни, коли Макарова призначили командуючим 1-ю Тихоокеанською ескадрою, він вирішив видати свої праці з морської тактики. Таке бажання було цілком природним — йому хотілося швидше познайомити офіцерів з своїми поглядами на морський бій. Виїжджаючи залізницею на Далекий Схід, він лишив рукопис у головному Морському штабі і був цілком певний, що його книга незабаром вийде в світ. Але він не врахував того, що цю установу очолював Рожественський, який ненавидів його як свого суперника у флоті. Вже в дорозі адмірал Макаров одержав телеграму з повідомленням, що на видання його книги потрібно п'ятсот карбованців, а тому що це не було передбачено загальним кошторисом, то вона й не може бути видана. Макаров був обурений таким ставленням. Почалася телеграфна перепалка. Нарешті Макаров запропонував покрити витрати на видання його книги з своїх власних коштів, а якщо й це не допоможе, то він відмовиться від командування 1-ю Тихоокеанською ескадрою. Питання було поставлено ультимативно. І лише після цього головний морський штаб вирішив видати книгу.