— Порівняно з колишньою суворістю тепер самі забавки. Пам'ятаю, як плавав я на учбовому парусному судні, коли на квартирмейстра готувався. Вісім місяців блукали ми в закордонних водах. От де була справжня служба! Старший офіцер у нас був людина сильна і сита — лиснів, як морж. Парка не парив, але характер мав крутий. Матросів бив мовчки, спокійно, наче дрова рубав. Всі перед ним тремтіли. Але зате бувало почне командувати під час парусного навчання — красота! Голос у нього був — труба ієрихонська. Якось шквал налетів. Погнали нас на щогли паруси кріпити. І от один учень зірвався з бом-брам-реї, але встиг ухопитись за нижній край паруса. Повиснув, нещасний, у повітрі і давай мотатися в усі боки. Смерть прийшла людині. Старший офіцер побачив його і загорлав: "Тарасенко, держись, падлюко, а то засічу!"'А той згори протяжно пропищав, наче дитина: "Есть, ваше високоблагородіе, держусь". Оце матрос! В таку страшну хвилину — і то дисципліни не забув. Встигли все-таки врятувати його. Коли він опинився на палубі, на ньому лиця не було — наче гіпсова фізіономія, а на ній двоє скляних очей. Пальці всі були в крові. Глянули ми на них і ахнули: нігті під м'ясо пішли. Відчуваєте, яка була служба, га?
— Дуже навіть відчуваємо,— відповіли матроси іронічно.
— От і прекрасно,— похвалив боцман,— люблю розумних хлопців.
— Приблизно такий самий випадок описаний у Станюковича. Хіба не читали, пане боцман? — спитав я.
— Ніякого вашого Станюковича я не читав, а кажу Тільки, що сам знаю,— невдоволено пробурчав боцман.— Слухайте далі. До пари старшому офіцерові був у нас і командир, тільки в іншому дусі. Свого матроса скривдити нікому не дасть і про харчі турбувався. Не командир, а брильянт чистої води. Тільки надто гярячий був. Огонь! Все, бувало, по містку походжав та плечима смикав. Від нервовості більше. Коли розсердиться, наче глузд втрачає. Одного разу квартирмейстер чимось проштрафився перед ним. Командир кинувся на нього з вереском, охопив руками шию і вчепився зубами в вухо. Весь свій білий кітель вимазав кров'ю. Одкусив геть ухо і виплюнув на палубу. От до чого здурів. Командир пішов до себе в каюту, а квартирмейстер — до лікаря. Коли квартирмейстер вилікувався як слід, покликав його командир до себе. "Ти,— каже,— вибач, що я трохи погарячився. В Кронштадті може до нас адмірал з'явитися. Якщо спитає, чому у тебе тільки одне вухо, гадаю, зумієш відповісти. Скажеш — в іноземному порту під п'яну руку така оказія трапилась. А тобі за це от нагорода". І сунув квартирмейстерові англійський золотий — фунт стерлінгів. Я знав одного командира, який ніколи не віддавав під суд і навіть у карцер не садовив. У нього не було штрафних матросів. Він по-своєму карав винних. Дочекається, бувало, шторму і накаже міцніше принайтовити винуватця-матроса до бушприта. Кипить море. А знаєте, що в таких випадках робиться з судном? То воно кормою підскочить вгору, то бушпритом вріжеться у воду глибиною сажнів на два. Прив'язаного матроса б'ють важкі хвилі. Він задихається, захлинається, йому здається, що його вже душить смерть. Ось так години зо дві проманіжать його, а потім знімуть на палубу. А він ні живий і ні мертвий. Викачають з нього воду — і марш на роботу. І таким стає зразковим матросом, що приємно дивитися на нього. От як служили. Але зате й порядок був. Саєм, підвівшись, окинув поглядом ескадру і вигукнув:
— Прямо ціле місто пливе. Непоборна сила, Він побажав доброї ночі й пішов.
Кочегар Бакланов, лежачи на палубі животом догори, ліниво процідив:
— Підлещується до нашого брата, продажна тварюка.
— У тхора більше совісті, ніж у нього,— промовив хтось.
Але скоро забули про боцмана, зацікавились чудесами океану. Кораблі проходили місця, густо населені світляними медузами. Протягом цілої години ми спостерігали зелені вогні у воді. Здавалося, з таємничого дна випливали електричні шари і сяяли рівним світлом серед нічного безгоміння.
ТРИВОГА, А БАКЛАНОВ ЗАБАВЛЯЄТЬСЯ
На світанку 23 березня перед нами з лівого боку показались три великі острови. Через чотири години показались береги і праворуч. За двадцять днів плавання ми вперше побачили землю. Ескадра входила в Малаккську протоку. Надвечір міноносці віддали буксири і пішли за допомогою своїх машин.
За час переходу через Індійський океан ми п'ять разів вантажили вугілля.
На "Орле" серед команди поширилась новина, яка виходила з радіорубки. Довелося звернутись по відомості до телеграфістів. Виявилось, напередодні вночі допоміжний крейсер "Терек" повідомив бездротовим телеграфом:
"Збунтувалась команда. Вимагає замінити старшого офіцера. Вважаю, що команда не права. Командир". На це з "Суворова" була відповідь:
"Фельдфебелів розжалувати в матроси 2-ї статті. Призначити інших фельдфебелів. Справу розглядатиме слідство. Адмірал Рожествен-ський".
Мене дуже зацікавило питання: що сталося на "Тереке"? Але про це я дізнаюсь тільки на одній з наступних стоянок, коли побачусь з командою цього крейсера.
Ескадра, ввійшовши в Малаккську протоку, перестроїлась в новий похідний порядок: перший броненосний загін праворуч і другий — ліворуч; між ними розмістились транспорти з міноносцями; попереду — розвідувальний загін; позаду, в кільватер броненосців — загін крейсерів; в замку — крейсер "Олег".
Очевидно, такий стрій ескадри адмірал Рожественський вважав найбільш безпечним.
Почали зустрічатись іноземні комерційні судна.
Пильність на ескадрі посилилась. Коли наставала темрява, на кораблях не засвічували вогнів, крім відмітних і гакабортних. На броненосці "Орел" сигнальники стояли не тільки на містках, але й на марсах та салінгах. Офіцери і гарматна обслуга вартували біля своїх гармат. Погреби були відкриті, при них були люди, готові подавати снаряди. Всі ілюмінатори задраїли бойовими кришками. Всередині судна, розпеченого за день тропічним сонцем, стояла задушлива жара.
У нас в кочегарці лопнула парова труба, що йшла від п'ятнадцятого коТла до магістралі. Обійшлося без жертв, але броненосець вийшов з ладу. Кілька крейсерів залишились охороняти нас. Поки закрили клапан у котлі і підняли пари в інших, минуло півтори години. За цей час командир, перебуваючи на містку, геть змучився і охрип від крику. Через кожну хвилину він запитував по телефону в машину: