Я подивився на змучені обличчя команди і офіцерів. Як ми постаріли за час походу! Смертна тривога відбивалася в кожній парі очей.
Попереду під гарячим небом лежав океан, величний і блискотливий — наша розкішна путь до братського кладовища.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
ЕСКАДРА ЙДЕ ДАЛІ
НА ПРОСТОРІ ІНДІЙСЬКОГО ОКЕАНУ
Двадцять діб потратили ми на перехід через Індійський океан, двадцять діб не бачили ми берегів, перебуваючи серед водного простору й неба. За цей час, на наше щастя, ми не бачили жодної справжньої бурі. Часом налітав вітер — як налітають пустотливі хлоп'ята, але це не завдавало нам особливого клопоту. Деякі дні хмурились і мрячили дощем, наче оплакували нашу долю, а потім знову спалахували сліпучим блиском тропіків. Неоднакові були і ночі—то хмарні, наповнені густою і непроглядною тьмою, яка буває в неосвітленій утробі судна, то ясні і сині, чаруючі сяйвом місяця і зірок.
Після того, як ми покинули Мадагаскар і взяли курс до Зондського архіпелагу, всім стало зрозуміло, що ескадра йде на Далекий Схід.
Почуття роздвоїлись: з одного боку, пригніченість — нас не повернули в Росію, з другого — нам все набридло і скоріше хотілося тієї чи іншої розв'язки.
Ескадра пройшла вже тривалу й довгу путь. На її кораблях пливло кілька тисяч людей різної вдачі, які встигли багато передумати і пережити. А нами ніхто не займався. Природно, деякі безвольні натури, неорганізовані і позбавлені моральної підтримки, шукали для себе порятунку у передчасній смерті. В перший же день нашої мандрівки з пароплава "Киев" кинувся в море матрос. Було вжито заходів, щоб врятувати його, але адмірал, дізнавшися, в чому річ, підняв сигнал не шукати. Матрос утопився. Другого дня подібний випадок повторився на крейсері "Жемчуг" — теж викинувся за борт матрос. Він довго плавав, поки його підібрав госпітальний "Орел". Що сталося з цими людьми? Нормальні вони були чи ні? Невже страх перед майбутньою смертю змусив їх покінчити життя самогубством?
Жодної доби не минало без того, щоб на тому чи іншому кораблі чогось не трапилось: пошкодження в машині, в кочегарці, в рулі. Судно виходило з строю, зупинялось або йшло тихим ходом під однією машиною, затримуючи всю ескадру. Міноносці тяглися за транспортами на буксирах; буксирні перліні часто лопались. Це також гальмувало наше просування вперед. В середньому ескадра проходила за добу близько ста сорока морських миль.
Багатьох цікавило питання: чому ми не дочекались в Носсі-Бе ескадри контр-адмірала Небогатова? В цьому була якась' незрозуміла для нас таємниця. Я кілька разів прислухався до розмов офіцерів, але й вони нічого певного не знали і тільки висловлювали свої здогади.
— Командуючий, як я чув, вважає Третю ескадру тільки тягарем для себе,— говорили однї.— Тому вирішив не зустрічатися з нею.
— Цього не може бути,— заперечували інші.— Найпевніше, що Небогатову призначено де-небудь рандеву. Не виключена можливість, що ми з'єднаємося з ним у відкритому морі.
— В такому разі, якими міркуваннями керувався адмірал, розбиваючи свої сили? Адже ми з дня на день чекаємо нападу ворога. Небезпека ця зростає в міру того, як ми наближаємося до Японії.
Хоч ніхто й не вірив у велику допомогу 3-ї ескадри, але, очевидно, всім хотілось, щоб вона була з нами.
До цього часу ми вантажили вугілля в різних бухтах, в які заходили. Тепер же через кожні три-п'ять діб робили це на океанському просторі. Зранку, за сигналом флагмана, ескадра зупинялась на весь день, застопоривши машини, але не кидаючи якоря. Бойові кораблі спускали баркаси і парові катери, а транспорти — спеціальні залізні боти з повітряними ящиками. З кожного лінійного судна посилали в супроводі офіцерів партію матросів, не менше ста чоловік, на вугільний транспорт. Вони мусили працювати в трюмах, насипати мішки вугіллям. Призначались ще команди на баркаси і боти — з мішками, стропами і лопатами. Стрій ескадри порушувався: транспорти і бойові кораблі трималися хто як міг. Допоміжні крейсери — "Днепр", "Рион" і "Кубань", маючи в своїх містких трюмах достатні запаси вугілля, не потребували довантаження. Цим суднам було наказано нести дозорну службу для "попередження ескадри в разі раптової появи противника. Вони розходились по колу горизонту, але тримались не далі, як в межах видимості сигналів.
Як і під час попередніх вантажень, в роботі брали участь всі, не виключаючи й офіцерів. Спосіб вантаження був найпримітивніший: одні в трюмах транспортів наповнювали мішки вугіллям, другі відвозили ці мішки ботами і баркасами до своїх кораблів; хто стояв на лебідці, хто зсипав вугілля через горловини в вугільні ями. Через кожну годину сигналом повідомляли адмірала про результати вантаження. Не можна було відставати від інших. Тому сам старший офіцер Сидоров, бажаючи подати приклад іншим, ставав на відтяжку і допомагав у роботі. Вугільний пил осідав на його обличчя і кітель з золотими погонами. Грізні сиві вуса, гостра борідка і густі брови ставали чорними. Часом вій покрикував:
— Натисни, хлопці, щоб нам не лишитись у хвості.
І матроси "натискували", одягнені в рвані робочі штани і натільні сітки. Ноги були взуті, замість чобіт, в саморобні постоли або просто обмотані ганчір'ям і шкертами. Мало в кого лишилось більше одного кашкета — його треба було берегти. Тому кожен прикривав голову незграбним ковпаком, пошитим із старої парусини, або чалмою з лахміття. Всі були скоріше схожі на крючників, які працюють на баржах, ніж на військових моряків. Крики людей і ляск лебідок лунали з кораблів, оповитих чорним туманом пилу. Серед безладної юрби суден парові катери, похитуючись на брижах і даючи свистки, тягли на буксирах в різних напрямах баркаси і боти, то порожні, то переповнені вантажем.
Так звичайно тривало години до п'ятої вечора без відпочинку, з перервою лише на обід. Вантаження кінчалося за сигналом з "Суворова". Всі баркаси, парові катери і боти підіймались на місце.
Ескадра знов вишикувалася в похідний порядок і йшла далі.
Весь світ дивувався, як це величезна ескадра наважилась піти в таку далечінь, не маючи по дорозі жодної вугільної станції. А на ділі виходило все далеко простіше, ніж багато хто думав. Командуючий і його штаб нічого не придумали тут нового і розумного — виручала з біди мускульна сила людей.