Стрілка на годиннику показувала сорок вісім хвилин на другу, коли флаг-капітан Клап'є де Колонг, цей засмиканий і заляканий аристократ, боязко сказав:
— Ваше превосходительство, "Мікаса" повертає в наш бік. Рожественський відповів хрипкувато, ніби йому пересохло в роті:
— Бачу. Робить послідовний поворот. Певно, хоче лягти на паралельний з нами курс.
І одразу ж розпорядився:
— Підняти сигнал: "бити по головному". Зробити пристрілку з лівої носової шестидюймової гармати.
Минула ще одна хвилина, перш ніж адмірал Того зробив на своєму броненосці "Мікаса" повний поворот на шістнадцять румбів. Постріл по ньому пролунав з тридцяти двох кабельтових. Снаряд не влучив у ціль. Інші наші судна теж відкрили вогонь. Але ефект зосередження артилерійської стрільби відразу ж вийшов негативний. Сплески снарядів з різних кораблів перемішувалися один з одним. Біля "Мікаса" море кипіло від стовпів води, що здіймалися вгору. Але ні один корабель не міг відрізнити своїх сплесків від чужих і не мав змоги коригувати свою стрільбу.
Ворог почав відповідати на дві хвилини пізніше. І одразу ж виявилась велика перевага його ескадри завдяки її тренуванню. Пристрілювався один корабель, а потім сигналом давав дистанцію іншим. І тільки після цього лунав ряд залпів, які давали великий процент влучань. Вихор снарядів покривав ціль.
Спочатку "Суворов" зазнавав ударів тільки з броненосця "Мікаса". Але в міру того, як японські кораблі, роблячи поворот, лягали на зворотний паралельний курс, інакше кажучи, через кожну хвилину або півтори, його послідовно почали осипати снарядами й інші судна: "Фудзі", "Сікісіма", "Асахі", "Кассуга" і "Ніссін". х
Незабаром на броненосці "Ослябя" зосередили свій вогонь шість японських крейсерів, а "Суворов" став головною мішенню шести най-сильніших їхніх броненосців. Влучання в нього були схожі на справжній град сталі. Снаряди були фугасні. Вибухаючи, розлітаючись на тисячі дрібних осколків, вони давали величезні вогневі спалахи і клуби чорного або яскраво-жовтого задушливого диму. І все, що тільки могло горіти, навіть фарба на залізі, зараз же спалахувало. Залпи своїх гармат, вибухи ворожих снарядів і брязкіт від розриву заліза, змішалися в суцільний гуркіт, стрясаючи корабель від кіля до клотиків.
В бойову рубку через просвіти попадали дрібні осколки, тріски, дим, бризки води. А зовні, заслоняючи все навколо, хаотично хиталася стіна з полум'я, диму і морських смерчів. Не було ніякої змоги вести правильні спостереження. Та й нікому не хотілося цього. Всі, хто був у бойовій рубці, були вражені і деморалізовані несподіваним лихом. Жах примусив їх ховатися за вертикальною стіною броні, притиснув до палуби. Тільки матроси стояли на своїх місцях — на штурвалі, біля далекоміра, переговорних труб і телефонів. Але вони й не могли зробити інакше. А з командного складу одні присіли навпочіпки, інші стали на коліна. І сам адмірал Рожественський, ця горда й зарозуміла людина, ховаючись від осколків, поступово згинався все нижче й нижче. Нарешті перед вогнем свого противника він змушений був і стати на коліна. Він перший подав такий приклад іншим. Згорбившись, втягнувши голову в плечі, він скоріше був схожий на збентеженого пасажира, ніж на командуючого ескадрою. Лише зрідка хтось із молодих офіцерів на мить виглядав у прорізи. Багато хто вже мав легкі поранення 2б.
Командир Ігнаціус звернувся до адмірала з проханням:
— Ваше превосходительство, ворог, як видно, пристрілявся, тому дозвольте змінити курс.
— Гаразд,— не задумуючись, відповів Рожественський.
О 2 годині 5 хвилин змінили курс на два румби праворуч. Влучання спочатку зменшились, але незабаром знову стали безперервними. Вдарив шестидюймовий снаряд у броню бойової рубки. Шкоди не заподіяв, але викликав струс. Зупинився годинник.
На рострах, спардеку і в кормовому адміральському салоні спалахнули пожежі. Викликали пожежний дивізіон. Але на відкритій палубі, де раз у раз вибухали фугасні снаряди, лишатися було неможливо. Люди, яких засипали осколки, вибували зі строю, іноді діставали смертельні рани цілі групи, пожежні шланги були перебиті. З вогнем неможливо було впоратися, І поступово окремі пожежі з'єднувалися в одне суцільне вогнище, що заливало всю палубу від носового до кормового містка.
В рубці поранило старшого суднового артилериста, лейтенанта Владимирського. Лівий далекомір Барра і Струда був розбитий, його замінили правим. До нього став, намагаючись виміряти відстань до ворога, довгий, кістлявий флагманський артилерист полковник Берсенєв, але в ту ж мить повалився мертвим. Біля штурвала було вбито обох рульових. На їх місце, поки не викликали запасних рульових, стали флаг-офіцери, лейтенанти Свербєєв і Кржижановський. Ручки штурвала були в крові.
"Суворов" знову ліг на попередній курс — норд-ост 23°.
З усіх пунктів корабля сповіщали в рубку невтішні звістки. Розбито перев'язочний пункт в жилій палубі біля збірної церкви. Поранені тут перетворилися на криваве місиво. Біля лівого підводного апарата від пробоїни почалася теча. Телефоном сповістили ще новину:
— В кормову дванадцятидюймову башту влучили великі снаряди. Стався вибух. Башта зруйнована і непридатна до дії.
Корабель втратив уже половину всієї своєї артилерії.
Адмірал був поранений осколком, але лишився в рубці. Однак його присутність була вже непотрібна. Він не міг командувати ескадрою.
Під шаленим вогнем противника ніхто не показувався на містку, щоб підняти прапорні сигнали: снаряди вмить змітали людей. Крім того, всі фали були перебиті, сигнальний ящик з прапорами охоплений вогнем. Впала підтята снарядом грот-щогла і звалилася за борт. З фок-щогли впав нижній рей.
Адмірал, безпорадний і пасивний, лишався на своєму посту, чекаючи того снаряда, який зніме з нього тягар командування. Можливо, пригадалося йому минуле.
В Петербурзі, на березі Неви, стоїть під золотим шпилем величезна старовинна будівля Головного адміралтейства. Два останні роки Рожественський провів у ній, обіймаючи посаду начальника головного морського штабу, і, заохочуваний царем, почував себе нездоланним. Він був тоді тільки контр-адміралом, порівняно молодим — п'ятдесят п'ять років. І однак на заздрість інших, йому вдалося, перескочивши через віце-адміралів, зайняти таку високу посаду. Перед ним усі трепетали. І він був певен, що під його керівництвом російський флот процвітає і міцніє, виростаючи в могутню морську силу.