В цей час, у гуркоті вибухів, у кривавих спалахах полум'я, у величезних стовпах води, що обрушувались на корабель, ніхто не знав, що буде з ним через мить.
Боцман Воєводін, що гасив пожежу в малярному приміщенні, пішов до корми. Назустріч йому, пригинаючись, ніби хотів бути нижчим, швидко крокував по верхній палубі мінер Вася Дрозд. Одною рукою він прикривав голову, немов захищаючи її від снарядів, що пролітали в повітрі, а другою — енергійно розмахував. Куди й чого він квапився, цей худий довгоногий мрійник? Подивившись у той бік, де спалахували блискавки ворожих кораблів, він раптом зупинився, ніби в нерішучості. В цю мить пружним поштовхом звалило боцмана. Схопившись, Воєводін побачив, як на шканцях у клубах бурого диму хтось перекидається, ніби грайливе ведмежатко. А коли вітер розвіяв дим, боцманові здалося, що він збожеволів. Вася Дрозд, що в одну мить зменшився зростом удвічі, одчайдушно боровся зі смертю. З помутнілими очима на перекошеному обличчі він схоплювався на свої коротенькі, червоні обрубки, що лишилися від ніг, потім почав качатися по розщепленій палубі... Раптом Вася перестав качатися. Короткий тулуб його затіпався в передсмертній агонії.
Тільки тепер Воєводін отямився і, схопившися з місця, кинувся до найближчого люка.
38 ВИМПЕЛІВ БЕЗ ВЛАДИ
Коли наблизилися головні ворожі сили, флагманський броненосець "Суворов" приготувався до бою. Пробили бойову тривогу. Командування броненосця і всієї ескадри перейшло в бойову рубку.
Якщо весь корабель розглядати як живий організм, то бойова рубка і своєю формою, і тією роллю, яку вона повинна відігравати під час бою, дещо схожа з головою людини. Це— циліндрична башта розміром у півтора сажня в діаметрі. Вона зроблена з броньових плит у десять дюймів завтовшки. Згори захищена броньовим грибоподібним дахом. В стінах рубки, на рівні очей людини, що стоїть, є вузькі прорізи, через які можна спостерігати все навколо. З заднього боку в циліндр рубки зроблено вхід без дверей, а проти нього, на відстані одного кроку, поставлена товста броньова плита прямокутної форми. Бойова рубка міститься на передньому нижньому містку, і від неї, майже до самого днища корабля, вертикально йде циліндрична броньова труба. По ній, користуючись скоб'яним трапом, можна спуститися в центральний пост. В бойовій рубці є цілий ряд приладів і пристосувань для управління кораблем: машинний телеграф, штурвал, компас, штурманський столик, переговорні труби і телефони, які сполучаються з усіма відділеннями судна. На стінах поблискують склом і начищеною міддю циферблати, від яких, як нерви від мозку голови, простяглися електричні проводи в башти, в каземати, в батарейну палубу до таких самих циферблатів; різні стрілки на них, пересуваючись з допомогою струму, показують сигнали про початок або припинення стрільби, номер ворожого судна, в яке комендори мають стріляти, установку прицілу і вид снарядів, які треба пустити в дію.
Центральний пост — це та ж бойова рубка, тільки міститься він кількома поверхами, нижче. В ньому є ті ж самі прилади, і так само він сполучений телефонами і переговорними трубами з усіма частинами корабля. Якщо на містку все буде зруйноване, то управління кораблем переноситься в центральний пост.
Бойова рубка — це мозок корабля. А при наявності адмірала вона — центр управління всієї ескадри. Звідси виходять усі накази під час бою.
В бойовій рубці флагманського броненосця "Князь Суворов", за яким ішли всі інші кораблі, стало так тісно, що важ^о було рухатися. Сюди разом з адміралом Рожественським зібралися й чини його штабу: флаг-капітан, капітан 1-го рангу Клап'є де Колонг, два флаг-офіцери, флагманські спеціалісти — мінер, артилерист, штурман і два особисті ординарці для виконання доручень командуючого. Тут же були і суднові чини: командир броненосця, капітан 1-го рангу Ігнаціус, старший артилерист, старший штурман, ревізор і вахтовий начальник. На рульовому штурвалі стояло двоє рульових, біля телефонів і переговорних труб, чекаючи наказу, стояли виструнчившись нижні чини, до лівого далекоміра припав очима далекомірник, вимірюючи відстань до ворога, а в проході застигли сигнальники і посильні командира.
Наші бойові рубки не були вдосконалені. Тому таке скупчення командного складу в одному пункті корабля вже само собою було надзвичайно небезпечно. В бою під Порт-Артуром 28 липня 1904 року те ж саме було на броненосці "Цесаревич", і цей урок вже показав, на який величезний риск наражається ескадра при такій організації командування. Один великий снаряд, що влучив у навіс даху бойової рубки, призвів на "Цесаревиче" до великої біди. Командуючий ескадрою адмірал Вітгефт і деякі чини його штабу були вбиті. Флагманський корабель, ніким не керований, розладнав усю ескадру, і це стало причиною втечі суден і повернення шести кораблів в Артур на явну загибель.
Але Рожественський не побажав відступити від традиційного шаблону в організації командування величезною ескадрою. Він не схотів перенести прапор на швидкохідний крейсер, а лишився на броненосці на чолі колони. А тим часом питання про командування в Цусімському бою було особливо важливе для російської ескадри. Вона була зовсім не підготовлена до самостійних дій. Всі покладались тільки на адмірала Рожественського, який створив виняткову централізацію управління. Перед боєм він не повідомив про свої плани навіть найближчих помічників — молодших флагманів, не кажучи вже про командирів суден, які йшли за ним, як сліпі за поводирем. Він виховав у своїй ескадрі думку, що тільки його незламна воля з'єднує в одно ціле все стовпище різнотипних кораблів, які входять до складу 2-ї ескадри.
Наближалася година грізного випробування.
Броненосець "Суворов" ішов дев ятивузловим ходом, поринувши в німу тишу, ніби на всіх його палубах, у машинах і в баштах нікого не лишилося в живих. І в бойовій рубці розмовляли мало. Всі перебували в тому напруженому чеканні, коли люди намагаються стримувати навіть своє дихання.
Адмірал, огрядний і важкий, з сивиною в круглій борідці, стежив за противником, не відриваючись од бінокля. Він був занадто високий, тому, щоб дивитися через прорізи, йому доводилося розставляти ноги і згинати широку спину. Через комір його тужурки перевалювався наріст шийного м'яса. За своєю постійною звичкою він ворушив щелепами, і від цього кам'яне обличчя його трохи оживлялося, але водночас це навіювало ще більший страх на інших.