На цей час ескадра перешикувалася по-новому. Перший і другий броненосні загони, збільшивши хід, обігнали ліву колону й прийняли її собі в кільватер. Транспорти трималися праворуч, біля хвоста ескадри, поза бойовою лінією, під прикриттям крейсерів. Там були і п'ять міноносців другого загону. "Владимиру Мономаху" було наказано перейти на правий бік транспортов для оборони їх від "Ідзумі". Легкі крейсери "Жемчуг" і "Изумруд", що виконували роль репетичних суден, теж перейшли направо і разом з чотирма міноносцями першого загону трималися недалеко від кільватерної колони найновіших броненосців. Таким чином, наш похідний стрій змінився на бойовий.
Досі ми цілих дві години йшли похідним строєм на очах у ворожих розвідувальних суден. І ніхто з нас не знав, де противник зі своїми головними силами. Він міг бути далеко, міг бути й близько. Припустімо, що він раптово виринув би з імли, яка обмежувала видимість горизонту на п'ять-шість миль. А така відстань, судячи по артурських битвах, була майже досяжна для японської артилерії. Що нам лишалось би робити? Перестроюватися під вогнем противника з похідного порядку на бойовий? Але тільки спроба зробити це довела, що на це треба було б витратити не менше як годину. А японці, відколи з'явилися на обрії, за якихось двадцять хвилин наблизилися б до нас настільки, що могли б стріляти без промаху. При такому становищі наша ескадра відразу ж попала б під розгром.
Чотири ворожі крейсери все йшли зліва, на очах у нас. Відстань до них зменшилась до сорока кабельтових. Ці крейсери весь час були під прицілом наших гармат. Багато хто хвилювався, чому командуючий не дає наказу відкрити вогонь. Раптом з броненосця "Орел" з лівої середньої шестидюймової башти пролунав постріл, зроблений ненароком навідником. Всі здригнулися. Снаряд з гуркотом полетів за призначенням і впав недалеко від носа другого японського корабля. На інших суднах, зрозумівши наш постріл як початок бою, відкрили вогонь. Противник став відстрілюватись, його снаряди лягали прекрасно. На наш подив, вони вибухали, падаючи в море, і разом з фонтаном води піднімали клуби чорного диму. Очевидно, такі снаряди призначалися спеціально для пристрілки.
Однак, не маючи поки що достатніх сил, японці змушені були відступити і круто повернули ліворуч. Бій тривав близько десяти хвилин без єдиного влучання з тієї й другої сторони. На "Суворове" підняли сигнал:
"Не витрачати снаряди марно!"21
На броненосці "Орел" багато хто торжествував, вбачаючи в цьому мало не цілковиту перемогу.
Старший боцман Саєм, який тільки що вийшов на верхню палубу, сміявся з противника.
— Ні, япошки, це, видно, не з Артурською ескадрою битися. Мічман Воробейчик схвально закивав головою і від себе докинув:
— Тільки б от не нарватися на підводні міни, а в артилерійській битві ми їм нагріємо чуба.
Молодший боцман Воєводін обережно відказав:
— На такій великій глибині навряд чи можна розставити міни. А щодо артилерії, то вони, ваше благородіє, теж влучно стріляють.
Мічман Воробейчик розсердився:
— Боцман, прикороти свого язика на півдюймаї Воєводін, стримуючи себе, заворушив вилицями. На "Суворове" підняли сигнал:
"Команда має час обідати повахтово".
Ми випили по півчарки рому і почали обідати. Тли на своїх постах. Після обіду команді дозволили відпочити.
Деякі матроси ставилися до майбутнього бою так байдуже, ніби це їх зовсім не обходило.
— А тепер можна і поспати,— сказав фельдфебель Мурзін і пішов відпочивати на рундуки жилої палуби.
г— А я піду дочитувати "Міщан",— промовив гальванер Козирев і поліз на марс фок-щогли. Туди ж забралися комендори: Кільянов, Храмченко і Коткін. Перший слухав читання, а інші двоє почали грати в шашки.
Я зійшов на поперечний місток і почав стежити за ворожими крейсерами. "Ідзумі" праворуч і четверо суден ліворуч трималися тепер на такій відстані, що їхні силуети ледве були помітні. Ми йшли курсом норд-ост 50°, наближаючись до протоки, з лівого боку якої ховається острів Цусіма, а з правого—Японія. Незабаром, мабуть, з'явиться на горизонті із своєю ескадрою адмірал Того, викликаний по радіо розвідкою. Безперечно, одержавши відомості про росіян, він скупчує тепер головні морські сили в Цусімській протоці. А коли так, то чому б нам не виділити кілька швидкохідних кораблів і не кинути їх проти ворожих розвідників? Хай вони вступлять з ними в бій. Японці ще не досить сильні, щоб не відступити перед росіянами. А тим часом ескадра наша, звільнившись від транспортів, поверне ліворуч, у Корейську протоку. Млиста погода, обмежуючи видимість до шести миль, дуже сприяла б такому маневрові. Звичайно, противник все одно розшукає і наздожене нас, але поки він це зробить, ми, розвинувши хід до дванадцяти вузлів, встигнемо пройти вузьку протоку і будемо далеко в Японському морі. А що робили б далі наші залишені швидкохідні кораблі? Відступили б з боєм, коли б до японських розвідників надійшла допомога,— відступили б або в тому напрямі, куди пішла ескадра, або в Тихий океан, і потім якоюсь іншою протокою самостійно пробилися б до Владивостока. Можливо, з такого маневру нічого не вийшло б, але одно для мене було ясно, що ескадра не повинна посуватися вперед так пасивно.
До мене підійшов Вася Дрозд і заговорив:
— Я цієї ночі зовсім не спав.
За час походу він дуже змарнів. Тонкі й довгі ноги його, здавалося, ще більше витяглися. Складалося враження, що він стоїть передо мною на ходулях. З блідого обличчя дивилися на мене неспокійні очі з кров'яними жилками в білках.
— Боявся мінних атак? — спитав я.
— Та ні. Інше було в голові. Потрапив мені в ру^и якийсь журнал без початку і кінця. А в ньому надрукована велика стаття про самоосвіту. Прекрасна стаття. Виявляється, треба знати, що читати і як читати. На це діло досить витрачати якихось три години на добу, але тільки вміючи. І знаєш, яка може бути користь? Років через три станеш таким освіченим, немовби кінчиш вищу школу. Правда це чи ні?
— Приблизно так,— підбадьорив я його.
— За добу я завжди зумію урвати для себе три години. Вася Дрозд усміхнувся і мрійно додав:
— Ех, коли б у тюрму попасти, в одиночне ув'язнення! Там, кажуть, політичним можна нічого не робити, а тільки читай собі книжки, які до вподоби. Я за один рік порозумнішав би пудів на два. Після служби обов'язково що-небудь учиню. Цієї осені в запас іду.