— Б'юсь об заклад, дорога панунцю, ви не говорили б так гапно про кохання, якби знову не потрапили на його гачок... Чп правду я кажу?..
Він висловлювався ніжно, по-батьківськи, спокійно і ввіч-ЛПРО Але відвідувачка перебила його грубим, майже вульгарним тоном;
— Авжеж! Це й сліпому видно... Невже ви гадаєте, що я прийшла сюди за чимось іншим, крім того, щоб поговорити? Якби ви навіть вийшли з цієї кімнати, я звернулася б до столу або до дверей...
Катерина нарешті усідомила, який тяжкий злочин вона робить: жінка лікаря підслуховує під дверима, перехоплює таємниці, які звіряють її чоловікові... Обличчя її спаленіло від сорому. Вона підвелася, пройшла в передпокій, піднялася маленькими сходами в свою кімнату, всю 'залиту електричним світлом. Підійшла до дзеркала, довго вдивлялася в своє непривабливе обличчя, з яким їй доведеться пройти крізь усе життя. Світло і добре знайомі предмети кімнатної обстановки трохи заспокоїли її. Чого вона боялася? Якої небезпеки? Зретлтою, ця жінка не якась там шлюха...
Нараз вереск незнайомої примусив її здригнутися. Двері в кімнату були напіввідчинені, вона розчахнула їх і зійшла на кілька сходів униз. Досить спуститися трохи нижче, і вона знову почує "професійні таємниці"... А може, Елі щось загрожує?.. Катерина ще раз піддається спокусі й сідає на диван біля вхідних дверей. Та якийсь час гудіння ліфта заважає їй слухати. Ну от, нарешті.
— Ви розумієте, докторе? Я була в розлуці з Філі на протязі всього літа. Ніхто мені не був так потрібен, навіть Азаведо, як той Філі, без нього я просто гинула. А він висував різні причини, щоб здихатись мене: то його запрошують кудись, то він зайнятий справами... Насправді ж він шукав собі вигідну наречену... Але час не стоїть на місці... І ось він у свої двадцять чотири роки уже розлучений... Я ж тим часом блукала по світу. Не можна навіть описати вам, яким було моє життя: я все чекала листів від нього. У кожному місті мене цікавило тільки поштове зіконце, в якому видають листи "до запитання".
Катерина добре усвідомлювала, що вона слухає вже не з обов'язку: тепер їй не потрібно було приходити на допомогу чоловікові. Ні, вона просто піддалася нестримній цікавості. Голос незнайомої ніби гіпнотизував її, і в той же час вона невпинно думала про гірке розчарування, яке чекає на цю нещасну. Елі не спроможний був навіть її розуміти або хоч трохи поспівчувати. Як і іншим своїм жертвам, він порадить їй насолоджуватись. Звільнення і врівноваження духу через задоволення потреб тіла — в цьому полягав його "метод лікування". Він застосовував його і для розкриття героїзму або злочину, і для виявлення святості "чи самозречення... Такі думки безладно спливали в голові Катерини, не заважаючи їй слухати кожне слово з того, що говорилося в кабінеті.
— Можете собі уявити моє здивування, коли я помітила, що листи Філі в кожним разом ставали все довшими; здавалося, він писав їх 8 великим співчуттям до мене, 8 бажанням розрадити і ощасливити! Літо стало наближатися до кінця, а кількість листів усе збільшувалась. Скоро вони^ стали приходити щодня... Це сталось якраз того тижня, що його я, один раз у рік, проводжу з своєю донькою. їй уже одинадцять. Вихователька привозить її в місце, яке я визначаю наперед і яке мусить бути розташоване не ближче, ніж за п'ятсот кілометрів,від Бордо (така вимога мого чоловіка)... Я не знаю, чи мала знає про сімейний присуд, я здаюся їй страшною. Вихователька завжди пантрує, щоб я не наливала їй пити.
Ви ж розумієте: я здатна на все! Як сказав мій чоловік того самого дня, коли справу було припинено,— мені здається, що я й досі чую той голос. "Чи не думаєш ти часом, що тобі залишать маленьку? її треба уберегти від твоїх "ліків". Коли ти не побоялася підняти руку на мене, то що тобі варт знищити її! Адже вона, як тільки їй сповниться двадцять один рік, стане єдиною спадкоємицею всіх моїх земель..." І все ж він довіряє мені Марію на один тиждень у рік. Я воджу її в ресторан і до цирку... Я вже казала вам, що листи Філі ощасливлювали мене, і Ъ не страждала більше. Йому хотілось побачитися зі мною, і він виявляв тепер більше нетерпіння, ніж я. Я була щаслива... Марія теж стала менше мене боятися. Якось увечері, сидячи на —лавочці, я, ніжно пестила її волосся... Нещасна ідіотка! Я ще на щось надіялась! Дійшло до того, що я стала дякувати бога й благословляти життя...
Катерина знову підводиться. Із спаленілим обличчям піднімається до своєї кімнати. "Що зробить Елі з цією нещасною, яка отак виливає перед ним свою душу?.." Вона повернулася й знову зайняла своє місце для підслухування... А незнайома все говорить і говорить:
— Він чекав мене о сьомій годині ранку біля виходу з вокзалу. Я побачила його якимось нужденним, зім'ятим, зацькованим. Треба дуже багато часу, щоб після довгої відсутності, зустрівшись з тим, кого любиш, побачити його таким, яким він є... Чи не так, докторе?.. Але ми надто захоплені своїм стражданням, щоб скористатися з цього відкриття... Він завів мене в "Кафе д'Орсе". Розмовляючи, ми перескакували з п'ятого на десяте* шукали, так би мовити, контакту... Він розпитував мене про живицю й сосни, про підпори для шахт (саме був той час, коли я одержую гроші). Я сказала йому, сміючись, що цього року доведеться підтягнути пояс. Американці винайшли замінник терпентину. Деревину також нікому продавати: аржелузькі тартаки пиляють сосни, привезені з Польщі, а тим часом наш ліс, що сам проситься до ним, гниє під рогами. Це справжнісіньке розорення!.. В міру того, як я говорила, Філі почав бліднути. Він наполегливо намагався довідатись, чи не можна продати сосни хоч за будь-яку ціну. Запротестувавши проти цього, я відчула, що його інтерес до мене почав спадати. Я ставала в його очах нічим разом із своїми аржелузькими соснами... Ви, розумієте, докторе? Я тепер не плакала, а сміялася — сміялася з себе. Подумайте тільки! Бути нічим в очах того, котрий для тебе — єдиний у світі... Ви ніколи не здогадаєтесь, що я вчинила. "
— Це неважко відгадати. Ви розповіли йому свою давню історію... про те обвинувачення.
— 3ВІДКИ ви знаєте?.. Так, я розповіла йому... Я не знала, що хтось примушував його танцювати під свою дудку... Отож я розповіла йому свою історію...