Чом би й ні? Напишемо листівку; загалом Дуці не сподобалися не лише її слова, а й тон. Він теж підвівся, обійшов навколо столу й ступив до жінки.
— Гаразд, ми підемо. — І глянув на неї так, ніби хотів сказати: "Мені все одно, хай кожен помирає так, як йому подобається". — Ходімо, — мовив до Маскаранті.
Але біля дверей вона, певно, передумавши, зупинила їх.
— Як хочете, то підождіть. — її жовте обличчя трохи порожевіло. — Я так сказала, бо, може, чекати доведеться довго. Я ж не знаю, коли він зателефонує.
Дука навіть не глянув на неї, тільки кинув:
— Тим гірше для нього.
Він попросив у Маскаранті клаптик паперу й ручку, розбірливо написав ім'я, прізвище, адресу та номер телефону й дав записку жінці.
— Якщо це його зацікавить, хай подзвонить, напише або зайде до мене.
Вони вийшли, відчуваючи на собі крізь прочинені двері її погляд; жінка роздивлялась і на їхню машину, може, навіть намагалася запам'ятати номер. Нехай дивиться. Це було саме те, чого вони хотіли.
— Їдьмо додому.
Вони знову перетнули місто; але все має свій кінець, навіть автострада від Романо Банко до площі Леонардо да Вінчі. Вдома все ще стояла валіза, така само темно-зелена, з тим самим залізним кріпленням, яке надавало їй вигляду скриньки чи футляра. Увійшовши до помешкання, Дука одразу відкрив валізу, ні в що вже не вірячи. Він відчув запах страшного злочину і враз запрагнув зустрічі віч-на-віч. І — око за око, сімдесят сім рубців за сімдесят сім рубців.
— Це ніби троянда, — сказав він Маскаранті, що присів навпочіпки перед відчиненою валізкою на підлозі. — Якась бджілка кінець кінцем таки прилетить і сяде на неї. — Він витер об стружки руки. — А поки чекаємо, почнімо спочатку. Діставайте свої досьє.
ЧАСТИНА ДРУГА
Машина для розпилювання кісток працює надзвичайно просто і майже за тим самим принципом, що й кінопроектор; вона являє собою сталеву стрічку з зубцями, намотану на дві котушки; частина стрічки на висоті тридцяти-сорока сантиметрів залишається відкритою, до неї притискають кістку, й, оскільки стрічка біжить з великою швидкістю, кістка легко розпилюється. Цією машиною надрізають і кістки для великих відбивних по-флорентійському, які потім розрубують сокирою; користуються нею і тоді, коли різникові треба розпиляти кістку на дві чи більше частин.
1
Папок-досьє було чотири; самі собою вони були сухі, безбарвні, навіть відразливі, особливо коли їх уже перегорнуто, документ за документом три, чотири, а то й п'ять разів, та ще й такого весняного дня, коли Мілан прекрасний як ніколи, а ніжні й ефемерні леза сонячних променів протинають усі кімнати в помешканні, висвітлюючи пилюку, бруд на віконних шибках та потьмянілі латунні клямки. І все ж Дука, схилившись із Маскаранті над кухонним столом, почав ще раз гортати набухлі, грубі папки блідо-коричневого кольору.
Загалом машини падали в канали уже тричі. Вперше — майже чотири роки тому. Молода пара, двадцятичотирирічна Мікела Вазореллі й двадцятидев'ятирічний Джанп'єтро Гізлезі тонуть у Ламбро біля Конка Фаллата, за сироварнею Сант-Амброджю. Дуже темна історія, чи не так, синьйоре Карруа? Еге ж, синьйоре Маскаранті? Правда ж, синьйоро чи, може, синьйорино Справедливість? Заарештовують власника машини, адвоката Турідду Сомпані, що був разом з тими двома, а тоді вийшов з машини, залишивши її молодому Гізлезі, який: а) не мав посвідчення водія; б) був п'яний як чіп; в) репетував, що хоче переїхати на автомобілі через річку. Дівчина, що була з ним, марно пробувала його зупинити, чимало свідків чули, як вона кричала. Адвокатові Турідду Сомпані не пощастило, йому попався занадто прискіпливий слідчий, який віддав його під суд, звинувативши у ненавмисному вбивстві двох людей, ще й недвозначно натякнувши, що йдеться явно про вбивство умисне. На жаль, більше, ніж два з половиною роки, дати йому не могли.
Відтоді збігло майже чотири роки — і ось у канал знову впали двоє. Турідду Сомпані, — ще й року не минуло, як він вийшов із в'язниці, — і його давня приятелька Аделе Терріні днів п'ятнадцять тому втонули в Альцайя Навільйо Павезе. Ці настирливі повтори вже почали діяти Дуці на нерви, а після того, як у воду впали втретє, його роздратування зросло ще більше. Вельми вишуканий синьйор, який назвався Сільвано Сольвере, і його подруга Джованна Мареллі, у чорних панчохах та червоному рединготі потрапляють на вулиці Альцайя Навільйо Гранде під кулеметні черги, опиняються у каналі й, поранені, задихаються в автомобілі. Свідком цього стала група віце-бригадира Моріні, отож подробиці сумніву не викликають. 1 ось усі вони тут, в одній із грубих папок. Дука перечитав папери ще раз, аркуш за аркушем, і його роздратування дійшло краю. Найбільше турбувало те, що в усіх трьох випадках була якимсь чином замішана одна людина — Турідду Сомпані. Перша пара загинула в Ламбро під час прогулянки з тим адвокатом, в Альцайя Навільйо Павезе втопився сам Сомпані зі своєю подругою, і, нарешті, третьою парою були друзі Сомпані; молодик у сірому кардигані, відрекомендовуючись йому, Дуці Ламберті, послався саме на Турідду Сомпані.
Дратувало й те, що головні дійові особи в цих подіях були фігури досить нікчемні. Дівчина з першої пари, Мікела Вазореллі, як недвозначно свідчили документи з її досьє, займалася проституцією; її друг, Джанп'єтро Гізлезі, офіційно був безробітний, а напівофіційно його знали як сутенера — напівофіційно тому, що того чоловіка двічі заарештовували JЈa сутенерство, та завдяки Турідду Сомпані йому щастило викрутитись.
Досьє на другу пару було найгрубіше, а документи з життєписами тих двох складали, по суті, своєрідну блюзнірську біблію моральної нікчемності. Першою, як жінку, слід згадати Аделе Терріні. Його дратувало те, що цю молодяву пані п'ятдесяти з чимось років, яка народилась у Ка' Таріно, — а він не вірив у збіги, якщо взагалі у щось вірив, — і ту дівчину, якій він робив гіменопластику і яка кілька днів тому загинула, найімовірніше вбили. Який дивовижний збіг у людських долях — дві жінки, народжені у Ка' Таріно, одна понад півстоліття, друга років тридцять тому, і обидві гинуть, впавши в машині у канал, і це протягом трохи більше, ніж одного тижня!