— Звичайно, Сюзанна Паані, тільки не з'їж мене.
— Даруй, — мовив Дука й сів на незручний стілець; він був трохи втомлений.
— А що має означати оце? — сказав Карруа й сердито поглянув на Маскаранті, який уже повернувся. — Що має означати лист із Галілеєвим зреченням, яке ти мені прислав? Знаєш, я зовсім не розумію жартів і не збагну, що ти хотів цим сказати?
Дука обернувся до нього:
— Я хотів сказати, що мені потрібно п'ятдесят тисяч лір — як аванс у рахунок моєї платні. — Платні лягавого, виловлювача злодіїв та повій. Об одинадцятій з Інверіго приїжджає його сестра, племінниця й Лівія; він хотів запросити їх на сніданок, а також купити їм якісь невеличкі подарунки.
— Але тебе ще не прийняли на роботу, — відповів Карруа, тоді підвівся, відчинив невеликий сейф під стіною і щось пошукав у ньому. — Підпиши, — сказав він Дуці, заповнивши бланк.
Дука взяв гроші; як тільки відчиняться крамниці, насамперед він купить собі сорочку, бо якщо Лоренца побачить його з оцими обтріпаними манжетами, то дуже засмутиться.
Карруа зиркнув на нього майже з ненавистю.
— Виходить, тепер ти наш колега. Дука поклав гроші до кишені.
— Дякую. Чи не міг би Маскаранті відвезти мене додому?
— Звичайно, синьйоре. — Карруа насмішкувато звернувся до Маскаранті: — Відвезіть нашого нового колегу додому.
Маскаранті підвівся. Уже біля дверей Дука сказав:
— Чи не зміг би ти щось зробити для неї? Хоча б щось? — Він говорив дуже несміливо.
— Що саме? — гаркнув Карруа.
— Я подумав, може, поки що тримати її окремо, не серед повій, — боязко запропонував Дука.
— А де я візьму їй окрему камеру, га? — сказав Карруа. — Наша клієнтура безперервно зростає, скоро ми триматимемо їх у дворі.
— Я подумав також, що ти міг би поговорити із слідчим, пояснити йому все як слід, — провадив Дука, — і подбати про адвоката. На твоє прохання за цю справу візьметься найкращий адвокат, не вимагаючи жодної ліри.
Карруа підвівся і глузливо загарчав, просто-таки загарчав:
— Дуко, я — рука закону і справедливості, у мене немає ні батька, ні матері. Хіба я міг зробити щось для тебе? Хіба ти не відсидів три роки за ґратами, дарма що ти — мій найкращий вихованець? І тепер я теж не можу зробити для неї нічого, анічогісінько, — завершив, він насмішкувато й гірко.
Це правда, вони не могли зробити для неї нічого, вони могли тільки поважати її.
І Дука мовчки вийшов.
Примітка
1
Назва популярної неаполітанської пісні.