— Дозвольте я подумаю.
— Будь ласка, заходьте завтра до моїх діток і скажете заодно своє "так". Я в цьому не сумніваюся. Ми вам даємо можливість бувати з людьми і щось для них робити...
Губріх хитрувато підморгнув Федьковичеві. Пост подумав: а ти хитрюга, німчику! Отак і приборкаєш посадою, становищем, багатством, донькою. Мимохідь заглянув — і купив козу зі стійлом. Та й слід я вам на Бісків показав, бо галичани не могли тут купити, сторгувати золоту зибку. Учись, як німці? Ой фальшивий їх насущний, і фальшива кров та мета, і запопадлива молодість на схилах віку, і вигнана з одвірків старість. Але, будучи війтом, я буду з людьми без риску, не лишатиму на Бісків підозрілих слідів.
— Я ще сьогодні кажу "так", шановні панове. В мене перед сторончанами багато офір: церква, школа, громадська читальня, свій, сільський, учитель, свій лікар, церковний хор на всю округу, високоосвічений парох і таке інше.
— Тут потрібно будувати цивілізацію, пане Федькович. Я приймаю вашу згоду і думаю, що вона буде підтримана в крайових урядових колах і серед місцевого населення.
— Скомандую слузі, щоб дав перекусити?
— Не завадить, — Губріх промовисто зирнув на барилку в кінці ослона. Очевидно, і про це йому донесли. Федькович подумав, що віднині там стоятиме дві, а на столі завжди буде круг мамалиґи й квашені огірки для закуски. Нехай думають, що він спивається, якщо вже не споює гуцулів. — Підкріпитись і нам не завадить,— прогугнявив, як першу фразу якоїсь невідомої пісні, начальник повіту. І доспівав: — Ось і владнали кілька справ. — Коли вернувся Федькович, потер руки і показав на барилку: — На травах?
— Так.
"Знає і про те, що збираю лікувальні трави".
— Уцідіть нам поки що по келишку.
— З радою душею, пане Губріх.
— Дорога мене завжди стомлює до повної знемоги.
— Міняється погода, — співчутливо додав Августак. — На погоду всі болячки як стій озиваються.
Підкріпившись, гості з повіту від'їхали, не дочекавшись вістового з Біскового скиту.
— Ці голозаді жандарми, — сказав Губріх, — годяться лиш на те, щоб посилати за чортом, їх би на фронт, а не чухати нагноїни у пахвах.
Коли вернувся до свого "трибуналу", Федькович зітхнув. Він давно вжився в свою втишену самоту. Може, це щось холостяцько-хворобливе, та він знав, що не раз пошкодує за супокоєм глухих стін в добре захищеному високим парканом осідку. Двірняцькі обов'язки для округи на півпові-ту в гірській місцевості, без помічників, де, окрім всього, треба бути і поліцаєм, і суддею, і податковим агентом, — клопіт чималий. Прийдеться забувати тебе, "трибунале". Правду кажучи, не дуже це мене тішить, хоч варто себе спробувати й на цій ниві. А вести людей у бій легше? Чи відступати? Чи вночі очищати поле від убитих і поранених? Тут дійства конфліктні, але не криваві.
Він рушив на мамину половину. Дашкевичка сиділа в подушках, перебираючи намистини корунки. Юрій привітався й поцілував їй обі руки.
— Мене сватають на війта, мамо.
— Був Губріх?
— Накидають мені Довгопільську округу.
— Мої молитви немарне, — зітхнула Дашкевичка. — Я певна, що ти доможешся для людей багатьох поліпшень. Тут усі ще кріпаки, синку. Я навіть з хати не виходжу, а бачу, що вони кріпаки. Людей треба звільняти від самих себе, від їхньої рабської природи. Так само як у тобі ще сидить жовнір, так у них живе невільник. Це турбота на роки, вона тобі і до шани, і до гонору. Гординський похвалив би. Може, й комісаром призначать замість дихавишного Губріха. Це краще, ніж ті корчми та співанки.
— А де почуєш пісню, як не в корчмі, — кволо заперечив Федькович.
— В душі її треба слухати, — спохмурнівши, мовила Дашкевичка. Потім додала: — Можна домогтися, щоб панські посілості перейшли до громад, як було написано в законі. Гуцули, Юрче, лишилися кріпаками. Ти маєш про що помислити. Це тобі моя настанова, я буду молити Господа, щоб не відмовив тобі в сприяннях.
— Ви велика жінка, мамо! — раптом розчулився Федькович. Це трапилося з ним вперше після повернення додому. — Велика, мамусечко. Простіть мені, коли я вас чим-небудь образив чи прогнівив.
Шишнівці, 1984-1986
---
Примітки
До роману "Сторонець"
1 Так в історії названо буржуазно-демократичні та буржуазні революції 1848-1849 рр. в Австрії, Німеччині, Італії, Франції, Угорщині.
2 Я належу до тих,
Які вмирають у дорозі (цім.).
3 Одиночне ув'язнення (лат.).
4 Тавро на тілі раба, злочинця (гр.).
5 Доброму котові — добрий пацюк (фр.).
6 Підлеглий офіцер (лат.).
7 Вершки суспільства (фр.).
8 Літописна назва Буковини.
9 3 дозволу сказати, де є право, там є і захист (лат.).
10 Подібне лікується подібним (лат.).
11 Викликаючи у присутніх сльози на очах (нім.).
12 Промине, напевно, багато часу, поки зустрінемося знову (польськ.).
13 А як в Польщі адресуються конверти? (Польськ.).
14 Ходяча газета (нім.).
15 Вона страшна, як смертний гріх... Якою мірою міряєш, такою і тобі відміряється... Вітаю тебе, мій любий... Дивіться, прошу, як засяяла його матінка (нім.).
16 Я добряче хильнув? (Нім.).
17 Ні. Така ж правда, як те, що я живу (нім.).
18 Краще близький сусід, ніж далекий брат (нім.).
19 Стефане, серце мліє: Варшавські два музики — Вечірні чародії
Шопснек і Маврикій (польськ.).
20 Так і кажу: у небі мого краю,
Де снігу і сердець крижинна гать,
Прекраснішої жінки я не знаю,
Там я пізнав усю глибінь — кохать (нш.).
21 "Що тут робити?" — запитує Зевс (нш.).
22 Можете чекати до другого пришестя (нш.).
23 Я хочу проголосити тост (нш.).
24 Я визнаю себе переможеним (нш.).
25 Релігійна секта, що проповідувала боротьбу з плоттю.
26 Сім'я флорентійських архітекторів та інженерів доби Відродження. Уславилися спорудженням численних укріплень в Італії.
27 Візантійські автори, які присвятили свої твори висвітленню ранньої історії слов'ян.
28 Летять, як метелики на вогонь (нш.).
29 Жорна не обростають мохом (нш.).